За інформацією: Суспільне Рівне.
Відкрили пам’ятники двом діячам українського визвольного руху — санітарці УПАУПА (Українська повстанська армія) — це підпільна військово-політична формація, що діяла в Україні з 1942 по 1956 рік. Її головною метою було відновлення незалежної української державності. Павлині Василюк та вчителю, члену ОУН(М)ОУН(М) (Організація українських націоналістів, мельниківці) — це одна з двох фракцій ОУН, що утворилася в результаті розколу єдиної організації у 1940 році. Названо на честь лідера — полковника армії УНР Андрія Мельника. Миколі Дробоцькому в селі Семидуби на Рівненщині. Ініціатором встановлення став військовослужбовець Сергій Варшик, родина якого походить із цього села.
Про історії повстанців, пошук інформації про них та значення цієї ініціативи для громади він розповів Суспільному.
За словами Сергія Варшика, ідея вшанувати земляків виникла давно. Він пояснив, що старі могили поступово руйнувалися, а разом із ними могла "зникнути пам’ять" про людей, які брали участь у визвольній боротьбі.
"Я з дитинства чув про цих людей. Хотілося, щоб це не забулося. Особливо про Павлину Василюк, яка свідомо залишилася з пораненими повстанцями й прийняла мученицьку смерть", — зазначив військовослужбовець.
19-річна Павлина Василюк була санітаркою УПА та працювала у повстанському шпиталі поблизу села Грядки, розповів Сергій Варшик. Під час однієї з облав НКВСНКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) — це центральний орган державного управління СРСР у 1934–1946 роках, який відповіда за боротьбу зі злочинністю. В українській історії він відомий передусім як головний репресивно-каральний інструмент радянського тоталітарного режиму, відповідальний за масовий терор, депортації та знищення опонентів. вона відмовилася залишити поранених і залишилася з ними.
Дівчину поранили в живіт. За свідченнями очевидців, енкаведисти, побачивши стан дівчини, не стали добивати її. Декілька днів вона помирала в лісі без медичної допомоги, втамовуючи спрагу водою з калюж. Її поховали в лісі поблизу місця загибелі. Ця могила була маловідомою, лише мати інколи навідувала місце захоронення доньки. Пізніше матір вислали до Сибіру.
Пам’ятник Павлині Василюк. Рівне Online
Могилу Павлини вдалося віднайти на початку 1990-х років. Як наголосив військововслужбовець, цьому передувала багаторічна робота місцевого краєзнавця Валентина Степановського, який досліджував історію УПА на Дубенщині та збирав свідчення очевидців.
"Валентин збирав усі ці історії. Разом із родичем Павлини та старим лісником, який знав місце її поховання, вирушили до лісу. Могили там уже не було видно, був просто ліс, але лісник знав, де це місце. І справді, найшли кістяк, військовий ремінь, чобітки. Видно, що це була жінка, і видно було, що вона мала якісь військові обмундирування. На віз взяли ці рештки і перепоховали в селі Семидуби поруч з матір'ю", — розповів він.
Інший вшанований діяч — Микола Дробоцький. Він був уродженцем Тернопільщини, але згодом оселився в Семидубах, де працював учителем. За спогадами місцевих жителів, мав великий авторитет серед молоді та був активним членом ОУН(М).
"Про нього розповідали як про справжнього наставника. Люди згадували, що після його виступів молодь була готова йти боротися за Україну", — зазначив Сергій Варшик.
Пам’ятник Миколі Дробоцькому. Рівне Online
Микола Дробоцький загинув за нез'ясованих обставин, додав військовий. За однією з версій, його могли вбити через протистояння між різними течіями українського націоналістичного руху.
На думку ініціатора встановлення пам’ятників, історії Павлини Василюк та Миколи Дробоцького мають важливий урок для сучасних українців.
"Павлина була пов’язана з УПА, Микола — з ОУН(М). За життя вони належали до різних середовищ, але сьогодні їх об’єднує спільний цвинтар у Семидубах. Ця історія має навчити нас, що коли українці діляться між собою або сваряться навіть із союзниками, цим користується ворог. Часто різні суперечки використовують заради політичних рейтингів, але люди не завжди розуміють наслідки. Якщо будемо боротися всередині себе, то нас об’єднає лише земля — нас просто вб’ють і покладуть в одну яму. Я бачив це на власні очі на Сході України", — наголосив він.
За словами Сергія Варшика, жителі Семидубів позитивно відреагували на відкриття пам’ятників. Під час заходу місцеві жителі ділилися власними спогадами про людей, чиї імена тепер увічнені в рідному селі.
"Люди відреагували просто максимально позитивно. Часто люди бувають дуже стримані під час таких заходів. А тут село, ну може те, що мене особисто знають, дуже класно почали розповідати, згадувати про цих людей", — поділився військовий.
Відкриття пам’ятників Павлині Василюк Павлині та Миколі Дробоцькому у Семибубах на Рівненщині. Рівне Online
Сергій Варшик зауважив, що він не є професійним дослідником, однак долучається до ініціатив зі вшанування маловідомих учасників українського визвольного руху разом із краєзнавцями. Зокрема, у планах — пошук могили та встановлення пам’ятного знака повстанці Людмилі ФоїЛюдми́ла Ада́мівна Фо́я (нар. 3 вересня 1923, Топори, Ружинський район, Житомирська область — пом. 19 липня 1950, Невірків, Рівненська область) — українська підпільниця, активістка УПА, учасниця контрозвідувальної операції проти карателів НКВС, співробітниця підпільної преси УПА під псевдонімом Марко Перелесник, письменниця. у Корецькій громаді.
"Я вважаю, що це вже треба точно не цим полеглим, їм вже все одно. І це навіть там, скажімо, нас агітувати, мабуть, запізно, ми вже в що віримо — в те віримо. А от для дітей наших це важливо, щоб вони не забулися, бо якщо вони не будуть мати внутрішньої енергії захищати те, що мають, то сюди прийде "орда", — підсумував військовослужбовець.
