За інформацією: Суспільне Херсон.
Іван та Артем — рідні брати й члени одного екіпажу бойової машини "Стріла-10". Разом виконують завдання на Херсонському напрямку у складі 101-го окремого зенітного ракетного дивізіону 30-го корпусу морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України.
Мрія служити разом
Іван, позивний "Барс", — командир зенітно-ракетного комплексу. Артем, позивний "Тьомич", — механік-водій. Молодший брат навчався на тракториста-механіка, до війська долучився, щойно виповнилося 19 років — аби служити разом зі старшим.
"Летить ціль, моє завдання виїхати, щоб добре було видно оператору. Оператор відстрілявся — загнав машину, замаскував. При потребі перегнати на запасну позицію", — розповідає Артем.
Брати Іван та Артем на бойовому чергуванні. Суспільне Херсон
Іван — старший у родині, де виховувалося дев'ятеро дітей. У 2016 році, коли йому виповнилося 18, він пішов служити. Три роки служив за контрактом оператором-навідником у 36-й окремій бригаді морської піхоти у Маріуполі.
992 дні в полоні
Після завершення контракту Іван звільнився. До того часу до війська вступив його молодший брат Денис. Зайняв місце брата.
"Він застав війну там. Потім вони почали відступати, і на заводі Іллліча потрапив у полон. В полоні він пробув 992 дні", — розповідає Іван.
Дениса звільнили у грудні 2024 року. Після цього Іван повернувся на службу до своєї бригади.
"Вже були бойові пуски при АТО, мені не потрібно було проходити навчання по-новому. Мене кинули під Херсон. Пробули під Херсоном шість місяців, потім з Херсона нам сказали: "Переходите на Харків", — каже він.
Військовослужбовець Денис до полону. 101-й окремий зенітно-ракетний дивізіон 30 корпус МП ВМС ЗСУ
Збивають усе, що летить
Зараз екіпаж працює на Херсонському напрямку — не дає російським повітряним цілям долетіти на південь України.
"Вона збиває всі повітряні цілі: ракети, "Гербери", "Шахеди", гелікоптери, літаки. Всі повітряні цілі, які можна збити, розвіддрони, на бойових завданнях, то ми працювали по розвіддронах", — пояснює Іван.
Зенітно-ракетний комплекс “Стріла-10”. Суспільне Херсон
Родинні зв'язки, каже командир, лише допомагають — брат є надійним помічником. Вдома на Івана чекають дружина та четверо дітей.
"Найстарша донька — Ольга. Менший син — Ярослав, йому п'ять років. Потім Віталик, три роки, і найменший — Євгеній, півтора року", — розповідає він.
Військовослужбовець Іван на чергуванні. Суспільне Херсон
Найголовніше — мир
Брати кажуть: мріють про перемогу і про те, щоб війна скоріше скінчилася.
"Наснага, щоб скоріше перемога настала… Донька перейшла в третій клас. Вона завжди вчительці розказує: "Тато військовий", — каже Іван.
"Щоб люди мирно спали, діти щоб живі були. І щоб менше гробів було. Щоб це все закінчилося. Хлопці додому вернулися. Мир. Саме головне — мир", — додає Артем.
Військовослужбовець Артем на чергуванні. Суспільне Херсон
