За інформацією: Суспільне Херсон.
У прифронтовому Посад-Покровському на Херсонщині життя досі непросте. Відбудова триває, не всі будинки підключені до комунікацій, а люди змушені виживати в складних умовах. Допомагає місцевим жителям благодійний фонд "Менше слів, більше дій" — від ремонту будинків до доставки гуманітарної допомоги.
Ми поговорили з головою фонду Олегом Долголуцьким про те, як працює команда, чому вони залишилися тут і що стоїть за принципом: спочатку робити, а вже потім говорити. Це п'яте інтерв’ю, підготовлене в межах проєкту “Захисники півдня”.
Олеже, розкажіть про ваш фонд: коли виникла ідея його створення і чому обрали таку назву — "Менше слів, більше дій"?
— Фонд заснував Ігор Катихін. Я приєднався до нього влітку 2023 року як волонтер. З часом так склалося, що в організації залишився один. Ми небагато говоримо — більше працюємо. Вважаю, що краще показати результат, ніж довго розповідати. Тому спочатку робимо справу, а потім коротко показуємо і звітуємо. Мій принцип простий — менше слів, більше діла.
З якого року існує фонд?
— Він був створений 7 лютого 2023 року, а я прийшов десь на початку літа. Десь у червні приблизно.
Розкажіть про специфіку роботи фонду
— Зараз ми трохи змінили напрям роботи. Якщо раніше ремонтували дахи та пошкоджені будівлі — і ззовні, і всередині, то тепер більше займаємося гуманітарною допомогою. Допомагаємо людям адресно.
Також у нас є мобільний дитячий кінотеатр — виїжджаємо до дітей і організовуємо для них перегляди.У 2025 році ми отримали мобільну ремонтну майстерню, але зараз вона не працює, бо ще не можемо завершити ремонт машини, яка має виїжджати на виклики.
Діти переглядають фільм у мобільному кінотеатрі благодійного фонду “Менше слів, більше дій”. Суспільне Херсон
Ще один наш напрям — парк у Посад-Покровському. Ми його доглядаємо і підтримуємо, бо вже реалізували там проєкт з облаштування території. Тепер це наша постійна відповідальність.
Я пам'ятаю, з чого це все розпочиналося: у нас навіть молотка не було. Тобто, кожен з дому щось приніс своє. Зараз у нас, в принципі, є обладнання. У нас є невеличкий причепний екскаватор, два буси, дві машини, інструмент.
Скільки у вас людей в команді?
— Зараз у нас залишилося шість людей у команді. Раніше, коли працювали разом з одеськими волонтерами, було приблизно до двадцяти людей.
Зараз у нашій команді залишилися лише пенсіонери та люди з інвалідністю. Тому деякі види роботи ми припинили — наприклад, не беремося за ремонт дахів чи будівництво, бо це потребує важкої фізичної праці. Робимо тільки легкі ремонтні роботи, коли це можливо.
Основна наша діяльність тепер — це адресна доставка гуманітарної допомоги, догляд за парком і проведення різних заходів, де не потрібна фізично важка робота.
Ви працюєте не тільки по Херсонській області, а ще й в Одесі?
— Ми працювали переважно в Херсонській області — у найближчих громадах, зокрема Білозерській і Чорнобаївській. Також допомагали в Миколаївській області — у Шевченківській та Галицинівській громадах.
Окрім цього, працювали в Бобровому Куті. Це був наш останній проєкт разом із ГО "10 квітня". Найактивніше почали працювати після підриву Каховської ГЕС. Тоді ми встановлювали модульні будинки і возили туди гуманітарну допомогу.
Волонтери БФ “Менше слів, більше дій” ремонтують покрівлю зруйнованого російськими обстрілами будинку на Херсонщині. Фото надав Олег Долголуцький
А в Одесі чим займалися раніше?
— В Одесі ми більше займалися соціальною допомогою. Допомагали безхатькам і наркозалежним. Знайходили для них притулки, організовували збори для малозабезпечених і сімей із невеликим доходом. Це було раніше. Коли я приєднався до організації, ми почали більше працювати саме в Херсонській області.
З якої сфери ви прийшли у волонтерство? Як все починалося?
— Я раніше працював за кордоном — у Берліні. Був оператором у пральні. Приїхав додому до сім’ї перед початком повномасштабної війни. Захворів і залишився тут. 24 лютого почалася війна, 15 березня ми евакуювалися, а вже 7 квітня 2022 року я повернувся назад, і з того часу почалося моє волонтерство.
Чесно кажучи, я навіть не думав, що цим займатимуся. Для мене це було щось зовсім нове. І досі інколи думаю, навіщо мені це все. Міг би займатися чимось іншим. Але, мабуть, це вже стало звичкою, як почистити зуби зранку. Ти вже без цього не можеш. Просто ти це робиш і все.
Усе тримається на ініціативі людей і роботі з людьми. А це насправді нелегко: хтось завжди буде незадоволений. Буває, що підводять — трапляються різні ситуації. Це дуже виснажує емоційно. Іноді навіть думаю, скільки сил і часу я віддав за ці майже чотири роки — часу, який міг би використати на інше життя. Бо це справді складна й нервова справа.
Олег Долголуцький, голова БФ “Менше слів, більше дій”. Суспільне Херсон
А ви самі з Посад-Покровського?
— Я місцевий, тут народився. Тому й залишився у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна. Хотів допомагати людям, які тут залишилися. Тоді ще були наші військові, тож допомога була і для них. Було завдання знайти нормальну їжу, яку можна спокійно їсти без шкоди для здоров’я.
Я поїхав шукати — спочатку в Одесу. Там знайшов організацію, яка дала нам перші продуктові набори. Видали мені купу документів, щоб я потім відзвітував. Але коли ми поверталися сюди, тут постійно були обстріли. Буває, везеш людям допомогу, а перед тобою приліт. Будинок горить, навколо суха трава горить, люди намагаються все загасити. І ти стоїш і не розумієш, що робити, які акти заповнювати?
Спочатку я взагалі приїхав забрати свої речі. Але мене попросили привезти воду, хліб, цигарки. Я погодився. Поїхав, залишив свої речі у брата в Миколаєві, повернувся назад, привіз усе необхідне — і так це все й почалося.
Опишіть типовий день вашої команди
— У нас часто буває, що працюємо щодня. Це можуть бути невеликі активності на одну-дві години. Загалом ми займаємося різним: пишемо гранти, реалізуємо проєкти, проводимо тренінги та зустрічі, іноді виїжджаємо в поїздки. Також постійно надаємо гуманітарну допомогу — реагуємо на звернення людей і допомагаємо адресно.
Один з напрямків роботи БФ “Менше слів, більше дій” — надання гуманітарної допомоги. Суспільне Херсон
До нас звертаються люди, переважно літні та маломобільні, з проханням про допомогу. Якщо можемо допомогти — допомагаємо. Якщо вдалося хоч трохи полегшити людині життя — це вже добре. Бо що може бути краще за відчуття, що ти зробив добру справу?
Які проєкти зараз в пріоритеті? Це відбудова житла, гуманітарна допомога чи відновлення громади?
— Якщо на зараз говорити, то це, наприклад, інфраструктурні. Працюємо з парком. Якщо говорити про допомогу, то це в основному гуманітарна підтримка і вода.
Разом із партнерами ми встановили фільтраційну станцію, тому за потреби розвозимо людям очищену воду. Раніше також доставляли технічну воду. Зараз у селі вже є водопровід, тому звернень стало менше. Але не всі ще підключилися, тож люди все одно іноді просять привезти воду.
Як був організований у вас процес відбудови ? Ви активно працювали у 2023–2024 роках?
— У 2025 теж.
Скільки вдалося відбудувати?
— Якщо все в цілому брати, десь 145 будинків. 2023-й рік, якщо брати Посад-Покровське, там десь близько 86 будинків. Це була співпраця з іншими організаціями, IBA (International Brotherhood Aid – ред.). Також була підтримка на той час благодійного фонду "Спадщина", NP, Nonviolent Peace Force, тому що в 2023 році ми отримали перші гранти від них. Це інструмент, який нам надалі допоміг працювати.
Волонтери БФ “Менше слів, більше дій” допомагають відновлювати зруйновані будинки на Херсонщині. Фото надав Олег Долголуцький
А які справи з фінансуванням?
— Ми працюємо переважно за рахунок грантів. Зараз нас підтримала організація "Be An Angel" — виділили кошти на ремонт нашого буса. Раніше ми використовували його, щоб їздити й проводити дитячі заходи. Зараз машину вже полагодили, далі будемо закуповувати паливо. Але є проблема: коли подавали заявку, закладали одну суму, а зараз ціни виросли — дизель майже 100 гривень за літр. На цей момент іншого фінансування у нас немає. Ми подаємо нові проєкти й заявки, але поки що отримуємо відмови.
Як змінилося Посад-Покровське після деокупації? Які тут виклики? Що вдалося відбудувати?
— Центральні дороги вже зробили, зараз їх ще потроху доробляють. Відновили і централізоване водопостачання, але не всі будинки ще підключені — у багатьох вода є в центральній трубі, але до оселі ще не підвели. Газ теж провели до центральної лінії, але поки що її ще не підключили. Лише в кілька будинків уже зробили підведення.
Яким Ви бачите майбутнє Посад-Покровського?
— Ми залишаємося тут і віримо, що зміни обов’язково будуть. Я бачу це місце відбудованим. Думаю, що сюди знову повернеться молодь. Будуть школа, дитсадок, з’являться різні центри розвитку для дітей. Тобто все необхідне для життя. Адже людині потрібно просте — щоб були базові умови для життя і можливість розвиватися та будувати своє майбутнє.
Вулиця Посад-Покровського, Херсонщина, липень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Люди часто виїжджають на зиму, а влітку повертаються. Бо в теплу пору тут ще можна більш-менш нормально жити. А от зиму пережити складніше. Якщо не підготувався заздалегідь, це справжнє випробування.
Чому для вас важливо бути тут і допомагати саме у Посад-Покровському?
— Я побував у кількох країнах, загалом у семи. Там, звісно, люди живуть добре. Але це виглядає так, поки сам не стикаєшся з реальними проблемами — житлом, роботою. А якщо ще переїжджати з родиною, то розумієш, що не все так просто і красиво, як здається.Тому для мене дім — це все ж таки краще місце. Саме тому я і залишився тут.
Зрозуміло, що рано чи пізно відбудова завершиться. Тут наведуть порядок, і все буде добре. Але зараз цього ще немає, тому важливо думати про прості речі вже сьогодні. Наприклад, той самий парк. Щоб можна було прийти з дитиною, вона погралася, а ти спокійно посидів в альтанці та відпочив.
Ми не зупиняємося і продовжуємо вірити в краще. Віримо, що колись обов’язково з’явиться світло в кінці тунелю. Що ми зможемо вийти з цієї темряви й усе подолаємо.
