За інформацією: Суспільне Херсон.
Коли навколо війна, а за вікном постійно лунають звуки вибухів і повітряної тривоги, вони продовжують працювати, дбати про родину та виховувати дітей. До Дня матері, який в Україні традиційно відзначають у другу неділю травня, ми поспілкувались із херсонками Мариною Навроцькою та Юлією Гусаловою і дізнались, як це — бути мамою у прифронтовому місті.
Марині Навроцькій 31 рік. У неї троє дітей: 11-річна Каріна, 10-річний Артем та 2-річний Марк. Молодшу дитину жінка народжувала у Херсоні, під час повномасштабного вторгнення.
"Ми коли народжували, це був 2023 рік. Повітряна тривога виє і це дуже страшно, а ти не знаєш, через що вона: КАБи летять, чи це "шахеди". Для мене та, хто стала мамою під час повномасштабного вторгнення — це просто героїня з великої букви. На це треба наважитись. Це дуже великий ризик і для себе, і для дитини", — каже Марина.
У Марини Навроцької троє дітей. Найменший народився вже під час повномасштабного вторгнення. Суспільне Херсон
З Херсона з дітьми не виїхали, бо вирішили лишатись поруч із чоловіком, говорить жінка. За час повномасштабної війни вона стала більш активна. Розповіла, що встигає розвивати свою справу з виготовлення та продажу меду, водити дітей на майстеркласи та секції, а також займатися спортом і відвідувати заняття з психологом.
"У мене просто немає часу. 24 години у добі – це дуже мало. Діти ходять на майстеркласи, заняття, футбол, танці, садочок, різні секції відвідують. Я теж: спорт, джампінг, степ, фітнес, самозахист — де тільки можна. Часу на відпочинок немає. Я відпочиваю, так, але якщо порівнювати з довоєнним періодом, то я не така була. Я була більш спокійна, могла сісти, відпочити", — сказала Марина Навроцька.
Діти Марини відвідують заняття, майстеркласи та спортивні секції. Суспільне Херсон
За її словами, діти за роки війни звикли до постійних атак армії РФ. Вони знають правила безпеки під час обстрілів і поведінки з вибухонебезпечними предметами. Адже цьому навчають у школі, а також під час відвідування заходів. Такі тренінги разом із мамою Юлією Гусаловою відвідує і 7-річний Артур. Тепер під час атак хлопець може заспокоїти як себе, так і інших дітей, говорить Юлія.
"У нас була ситуація, коли ми з сином прийшли до кав’ярні й там був хлопчик трьох рочків. Він був наляканий, тремтів, ледь не плакав. Мій син підійшов до нього та каже: "Не хвилюйся, братанчику. Скоро все буде добре. Ми скоро поїдемо на море, куди ти захочеш, будеш відпочивати, гуляти". І так він його заспокоював. Бо я завжди казала сину, що в таких ситуаціях нервувати не треба. Треба мати спокій і дивитися, де є дорослі", — розповіла вона.
Юлія Гусалова виховує 7-річного Артура. Суспільне Херсон
Юлії 30 років. Вона закінчила курси з психології, зараз працює в Event-бібліотеці: проводить заняття для дітей.
"Ми з ними граємося, інколи проводимо заняття. Серйозні, як у школі. Ми бавимося, граємося, дивимося мультики, по-різному. І агрономами були — вирощували квасолю. Потім вони позабирали її додому та писали мені в особисті: "Дивіться, який в нас виріс вже кущ", — говорить Юлія.
З сином під час відпочинку. Фото надала Юлія Гусалова
Син постійно поруч. Ходить разом із нею на роботу, де вчиться онлайн. Після уроків відвідує заняття разом з іншими дітьми. Юлія каже, виховує сина в любові та ніжності.
"Казати "Я тебе люблю" — це у нас за правилом три рази на день: зранку, коли прокидаємось, упродовж дня і ввечері. Коли ми лягаємо спати, він мені каже: "Ти моя найкраща, я тебе люблю", обіймає і цілує", — поділилася вона.
Артур із м’ячем у магазині спортивних товарів. Фото надала Юлія Гусалова
Чоловік Юлії — військовослужбовець, тому родина мріє про закінчення війни і його повернення додому.
"Я бачу щастя для своєї родини і дитини в тому, щоб закінчилася війна, щоб чоловік і його батько був вдома з нами завжди", — сказала жінка.
