За інформацією: Суспільне Полтава.
Після десятка операцій та тривалої реабілітації ветеран із Полтави Анатолій Васевич долає марафони та напівмарафони. На фронті завдяки фізичній підготовці він зміг вийти з поля бою із пораненнями.
Про це ветеран розповів Суспільному.
Біг як спосіб вижити і відновитися
Не зважаючи на погоду, Анатолій Васевич щодня виходить на пробіжку. У середньому долає по 12 кілометрів. Суспільному він розповів:
"Це ж мені допомогло і вижити, вийти, коли я був поранений. І коли почалася реабілітація, я теж почав займатися бігом".
Анатолій Васевич під час тренування у Полтаві. Суспільне Полтава
Спортом чоловік займався з дитинства, але з перервами. Перед повномасштабною війною відновив тренування, тому, розповів, був у гарній формі.
Після поранення для ветерана біг став способом відновитися. Найбільша дистанція — близько 42 кілометрів.
"Коли почав займатися бігом після поранення, побачив в інтернеті онлайн-марафони, на один з них я записався на напівмарафон. Категорія «Люди з інвалідністю». Я був дуже здивований, що я посів перше місце. Потім було ще два напівмарафони, я знову їх виграв. Записався на марафон Незламності, він був у жовтні минулого року. Мені вдалося пробігти цей марафон".
Анатолій Васевич під час участі у забігові. надане А. Васевичем
Поранення та лікування
Поранення Анатолій Васевич отримав 14 квітня 2024-го під Новомихайлівкою на Донеччині.
"Під час переміщення між позиціями пам'ятаю червоний спалах і біль в лівому боці. Була поранена рука і нога. Хлопці мене відтягнули в хатинку напівзруйновану, там надали допомогу, наклали турнікет на ногу, руку затампонували. Бо турнікет накласти туди було неможливо, як я потім зрозумів, там було просто знесено пів плеча, дуже пошкоджено лікоть".
До місця евакуації довелося добиратися близько 5 кілометрів. Більшість шляху чоловік здолав, стрибаючи на одній нозі. Тому, що вибрався, завдячує, зокрема, своїй спортивній підготовці.
Воїн під час реабілітації. надане А. Васевичем"У Дніпрі перша операція, витягли з мене уламки, поклали на серветку поруч зі мною на столі. Я ще так на них дивився, що така добряча гірка залізяччя. В Мукачевському госпіталі вже пробув десь близько двох місяців. Там мені зробили десь сім оперативних втручань. Я спочатку був повністю лежачим, потім прикутим до інвалідного візка".
Коли Анатолій став на ноги, то вирішив повертатися до заняття бігом. Спочатку долав невеликі відстані, це давалося складно. Згодом призвичаївся і почав повертатися до звичних тренувань.
Після поранення Анатолія Васевича оперували з десяток разів, також була тривала реабілітація. надане А. Васевичем
Про службу і побратимів
Про службу в армії Анатолій Васевич мріяв із дитинства, однак вирішив вступити на історичний факультет в університет. Потім 27 років присвятив роботі в журналістиці — на радіо, в газеті, на телебаченні тощо. А після початку повномасштабної війни полтавець добровольцем пішов до війська.
"Пішов до ТЦК обласного, ходив колами, бачив величезні черги, але розумів, що я не служив в армії, і мені вже в 22-му 50 виповнюється, шансів потрапити у військо дуже мало".
Анатолій Васевич під час роботи на телебаченні. надане А. Васевичем
У цей час Анатолій зателефонував до свого кума, який уже перебував на збірному пункті. Той запросив долучитися.
"Почав освоювати нову професію — пожежний пожежної обслуги. Хоча паралельно ми постійно їздили на блокпости і будували лінію оборони біля Полтави".
Згодом доброволець був зв’язківцем, а пізніше потрапив в десантно-штурмову бригаду. Коли вже перебував у лікарні після поранення, дізнався про те, що деякі його побратими зникли безвісти, а деякі загинули.
Після початку служби чоловікові довелося навчатися військовій справі з нуля. Фото надані А. Васевичем, колаж Суспільного"Вони нормально відстояли на позиції кілька днів, виходили, одного поранило скидом з дрону. Поранило обидві ноги, його поклали на ноші і несли всі гуртом. І інший скид просто загубив всю групу. Один тільки був із побратимів поранений. Дружина мого друга, який був в тій групі, писала тоді мені есемески: «Я знаю, що ти поранений. Ти мені скажи, як Валера обізветься до тебе. Скажи мені, повідом». Я вже знав, що Валери немає, але не знав, як і про це написати".
Під час лікування Анатолій іще на пів року повертався на службу, доки не пройшов військово-лікарську комісію.
Анатолій Васевич під час служби. надане А. Васевичем"У мене не було бажання йти зі служби. Я із серпня 24-го року по січень 25-го року ще виконував різні посильні завдання — то почистити зброю, їсти приготувати. Певний час був ще в посадці, охороняв військову техніку і БК. Там доводилося ночувати і в КАМАЗі, однією рукою вилазити на цю автівку, злазити. Це було важко, але звик".
Згодом чоловіка демобілізували. Іще під час служби, 2023-го, він отримав нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест". Також у війську служить син ветерана — він воїн батальйону "Вовки Да Вінчі".
Анатолій Васевич зі своїм сином, який також захищає Україну. Фото надані А. Васевичем, колаж Суспільного
Повернення військових у цивільне життя
За словами Анатолія Васевича, йому було складно повертатися до цивільного життя. Зокрема, і тому, що змінилося ставлення до військових та служби.
"Кілька років я був поруч із хлопцями-добровольцями, такими як сам, які йшли самі і не відмовлялися виконувати завдання, не ховалися. Я вже бачив зовсім інше тут (серед цивільних — ред.). Не засуджую цих людей, я все це розумію. Ми всі боялися і боїмося, це нормально для нормальної людини. Але, чесно кажучи, інколи важко сприймається".
Біг для ветерана став реабілітацією. Суспільне Полтава
Як розповів ветеран, військові повертаються не такими, як вони були до служби. Тому радить цивільним бути людяними і ставитися з розумінням.
"А військовим порадив би знаходити для себе якесь заняття і намагатися віддаватися цьому. Я знайшов для себе біг. Це для мене і реабілітація, і медитація, і гормони радості. Я не шкодую про свій шлях. Я б повторив би все б так би, як було".
