За інформацією: Суспільне Херсон.
Святослав із позивним "Панда" — головний сержант інженерно-саперної роти морської піхоти. Сьогодні він розміновує правобережжя Херсонщини, а раніше двічі висаджувався на лівому березі й брав участь у боях у Кринках — одній із найважчих операцій. Після поранень він не залишив службу й продовжив виконувати бойові завдання.
Про те, як усе виглядало "як пекло", що рятувало життя і чому головне для морпіха — це братерство, військовий розповів у своїй історії.
Святослав, позивний "Панда", головний сержант інженерно-саперної роти 15-го окремого полку підтримки 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ. У складі свого підрозділу займається розмінуванням правобережжя Херсонщини.
"Знаходили і знешкоджували різні вибухові з того ж розряду матеріали: КАБи, якісь дрони не розірвані, якісь міни розкидні — все з цього порядку", — розповідає військовий.
Святослав на псевдо “Панда” — головний сержант інженерно-саперної роти 15-го окремого полку підтримки 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ. Суспільне Херсон
Він родом з Кіровоградської області. Бойовий шлях починався у десантно-штурмовій роті 38-ї бригади морської піхоти. Позивний "Панда" йому дали побратими
"Знаєте, я колись займався спортом, боксом, і в мене часто були синці під очима. Можливо, з того пішло. Хист до цього заняття в мене залишився. На жаль, зараз не маю часу продовжувати", — говорить Святослав.
Святослав із побратимом під час навчань з розмінування. Суспільне Херсон
Він розповів, що ще з дитинства, коли дивився фільми про американських морських піхотинців, це все здавалося йому дуже крутим і захопливим. Але найважливіше — це братерство між військовими.
"Бути морським піхотинцем? Ви знаєте, існує три правила морського піхотинця. Морський піхотинець завжди має виглядати охайно і знати, де він знаходиться. А якщо навіть не знає, де він знаходиться, має завжди виглядати охайно", — говорить військовий.
Після поранення “Панда” бере участь у розмінуванні правобережжя Херсонщини. 15 ОПП МП 30 корпусу МП ВМС ЗСУ
До інженерно-саперної роти Святослав потрапив після двох поранень, які отримав на лівобережжі Херсонщини. Операцію у Кринках, у якій брав участь, морський піхотинець називає однією з найскладніших за час повномасштабного вторгнення. Висаджувався на лівому березі двічі.
"Перший раз це тривало десь десять днів, другий — приблизно два-три тижні. Форсування — це дуже складно. Спочатку треба переплисти близько двох кілометрів річки, щоб дістатися туди, а потім ще організувати повернення і підвезення всього необхідного. Усе це було дуже важко. По нас постійно били: артилерія, авіабомби, "Сонцепьоки", танки — працювало практично все, що в них є", — розповів Святослав.
У бойовій роботі важливі довіра та відданість один одному, вважає військовослужбовець. Суспільне Херсон
За словами військового, все виглядало, наче пекло.
"Я пам’ятаю Кринки ще тоді, коли там стояли цілі будинки. На щастя, люди там жили заможніші, будували міцні, якісні доми. І саме підвали в цих будинках не раз рятували нам життя", — згадує військовий.
Операцію у Кринках морський піхотинець називає однієї з найскладніших за час повномасштабного вторгнення. Суспільне Херсон
За участь в операції Святосава нагородили орденом "За мужність" третього ступеня. Після отриманих поранень він продовжив службу.
"Відданість один одному, в першу чергу. Вважаю, що йти й виконувати певні бойові задачі і не довіряти людям, які тебе оточують, це просто унеможливлює виконання поставленої вам задачі. Насамперед найстрашніше у війні — це поламані життя, особливо коли гинуть діти. Для мене це, напевно, найстрашніше, що я побачив в цій війні. Хотілося б це скоріше закінчити і повернутися до нормального життя", — говорить військовий.
Вдома на чоловіка чекають дружина та батьки.
