За інформацією: Суспільне Вінниця.
Андрій Пістолькорс працює у майстерні. Суспільне Вінниця
Під час служби він командував розрахунком протитанкової гармати «Рапіра». Згодом змінив напрям роботи.
«Я був командиром артилерійського розрахунку — “Рапіра”. Це гармата. Але час гармат минає і приходить час нових технологій. Треба було обирати напрямок, де ти можеш принести більше користі. Я обрав цей напрямок, мене прийняв підрозділ, і решту років я працював із класними людьми та приголомшливим командиром», — сказав ветеран.
До цивільного життя Андрій повернувся у 2025 році, коли йому виповнилося 60 років. За його словами, тоді мав обрати — продовжити службу за контрактом чи звільнитися.
«У 2025 році мені виповнилося 60 років, і я звільнився. Мені потрібно було або підписувати контракт, або звільнятися. Контракт я не міг підписати, тому що, чесно кажучи, попри те, що я достатньо витривалий і можу переносити навантаження, там важко. Для людей у віці там дуже важко. Доводиться працювати ночами, у різних умовах, і не кожна людина це може витримати. Тому контракт я не підписав і повернувся», — розповів Андрій Пістолькорс.
250 тисяч гривень на розвиток власної справи
До війська Андрій понад 20 років працював із ювелірно-сувенірною продукцією. Після повернення до цивільного життя вирішив розвивати власне виробництво дерев’яних сувенірів, пов’язаних із Вінницею.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Для цього чоловік підготував бізнес-план та подав його на отримання ваучерної підтримки від Вінницької міської ради. Отримав 250 тисяч гривень.
«Були виділені кошти на верстат. У мене в бізнес-плані була його купівля, і верстат придбали. Новий коштує близько 300 тисяч гривень, мені виділили 250 тисяч. Свої 40 тисяч я мав вкласти, але навіть із моїми вкладеннями ми б не купили той новий верстат, який сам не забезпечив би всіх потреб мого виробництва. Тому мені знову пощастило: мій колишній командир екіпажу, який теж займався деревом, познайомив мене з власником. Цей верстат мені продали за 150 тисяч гривень, а решту обладнання я купую сам», — сказав Андрій Пістолькорс.
Процес виготовлення дерев’яного панно. Суспільне Вінниця
«Хочу робити речі красиві й доступні»
За чотири місяці роботи у власній майстерні Андрій Пістолькорс виготовив дев’ять сувенірних виробів. Розповів, що хоче розвивати цей напрям і створювати речі, які нагадуватимуть людям про Вінницю.
«Коли я повернувся, то зрозумів, що мені необхідно десь рости, розвивати цей напрямок, забезпечити Вінницю. Слово “сувенірка” звучить якось не дуже голосно. Ювелірка — це серйозно, це мистецтво. А сувенірка — наче щось простіше. Але я ставлюся до сувенірної продукції як до мистецтва. Біжутерію теж носять, вона красива, зовні може нічим не відрізнятися від ювелірного виробу, просто зроблена з іншого матеріалу», — розповів Андрій Пістолькорс.
Серед робіт Андрія Пістолькорса — дерев’яні панно із зображеннями символів Вінниці: площі Ліверпуль, водонапірної вежі, герба міста, театру імені Садовського та вінницького трамвая. На виготовлення кожного такого панно, за словами ветерана, витрачає близько десяти годин.
Шкатулки. Суспільне Вінниця
Суспільному чоловік показав, як працює верстат із числовим програмним керуванням. Спочатку майбутній виріб моделює у спеціальній програмі, а вже після цього запускає файл на верстаті.
«За допомогою спеціальної програми готується файл, який запускається на верстаті. Верстат розумний: по всіх трьох осях відбувається рух. Тобто він рухається по всій рельєфній лінії і протягом декількох годин може вирізати подібне зображення. Тут використовується декілька видів дерева. Це пульт під назвою контролер — ним ми керуємо рухом фрези. Ось фреза, це шпиндель, у ньому знаходиться сам двигун, який керує фрезою. Всередину завантажується програма, яка вже сама керує рухом по трьох осях — X, Y і Z», — розповів Андрій Пістолькорс.
Андрій Пістолькорс у майстерні. Суспільне Вінниця
Після завершення роботи верстата Андрій знімає панно та очищає його від дерев’яної стружки й пилу.
«Спочатку знімаємо крупну стружку, пил, очищаємо. Потім беремо жорсткішу щітку і ретельно чистимо. Є спеціальна машинка з різними насадками: можемо поставити щітку, свердло — це для ручної обробки. Вона зчищає все зайве, що залишилося», — сказав ветеран.
Наступний етап — фарбування. Підготовлений виріб Андрій покриває у декілька шарів, доки не отримає необхідний відтінок, а після цього наносить захисне покриття.
«Для цього беруться спеціальні морилки, у мене їх є декілька видів. Обираємо той колір, який нас влаштовує, розводимо у спеціальних пропорціях і наносимо тонким шаром. Спочатку дивимося, чи потрапили в потрібний колір, у потрібний відтінок, і покриваємо один, два, три рази, поки не досягаємо того результату, який ставили перед собою», — розповів Андрій Пістолькорс.
Процес виготовлення дерев’яного панно. Суспільне Вінниця
На кожному етапі виготовлення сувенірів чоловік працює сам — від першого ескізу до фінальної обробки дерева.
«Спочатку все створюється у 2D-зображенні. Тобто спочатку працюєш з ескізом: береш у руки олівець і робиш нариси в альбомі. Далі це все переноситься у програму, яка опрацьовує 2D-зображення. Там створюється більш оброблений ескіз, який переноситься у 3D-програму. Тут уже створюється проєкт, над яким працюватиме верстат із числовим програмним керуванням», — пояснив ветеран.
Вироби Андрія Пістолькорса. Суспільне Вінниця
Ветеран розповів, що хоче, аби його роботи не просто стояли на полицях, а асоціювалися з містом та його історією. Водночас, за його словами, такі вироби мають залишатися доступними для покупців.
«Я хочу зробити так, щоб куплена річ була пов’язана з історією міста, його образом, зовні виглядала дорогою, але кожна людина могла дозволити собі її придбати. Я хочу робити речі красиві й доступні», — сказав Андрій Пістолькорс.
