За інформацією: Суспільне Вінниця.
Сергій Індрик. Суспільне Вінниця
«Бажання навчитися і протезувати хлопців з’явилося, бо я хочу, щоб хлопці, дивлячись на мене, розуміли, що у них є шанс нормально ходити, жити, продовжувати життя. Можливо, не військову службу, можливо, в громадській діяльності знайти себе. Зараз я іноді підіймаюся до хлопців у спортзал і розповідаю, як я починав все, і розповідаю, як їм це робити», — розповів Сергій Індрик.
Сергій робить гіпсування кукси. Суспільне Вінниця
Ветеран і протезист родом із Кіровоградщини. По закінченні строкової служби підписав контракт із ЗСУ. Служив комірником у 101 окремій бригаді охорони генерального штабу. Коли почалась повномасштабна війна, пройшов навчання закордоном і став сапером. Сергій брав участь у боях під Часовим Яром і Костянтинівкою. Там отримав поранення.
Гіпсування кукси. Суспільне Вінниця
«Ми їхали з позицій. Завозили боєкомплект, і чекав “дрон-ждун”. Я побачив лише спалах блакитного світла і встиг сказати лише “Дрон!». Вибух, іскри по машині. Прикрив обличчя рукою, вистрибнув із машини на ходу. Залишився лежати на землі. Поповз на іншу сторону, бо не знав, що з товаришем. Він підійшов до мене і почав кричати: «Нога!». Я кажу — «Яка нога?! Давай відходити», — розповів Сергій.
— Ми відійшли. Він надав мені допомогу. Керував ним я, бо він був у стані шоку. Я теж, але не відчував болю. Пощастило, що мене суміжники забрали на стабпункт. Доїхав, там відтяли те, що залишилося… Стопу на двох сухожиллях… Я розумів: вижив — це головне. Наступного дня після наркозу головний медик сказав: «Не турбуйся, відпротезуєшся і будеш ходити».
Сергій тримає протез. Суспільне Вінниця
Після лікування на Хмельниччині, на протезування Сергій приїхав до Вінниці в «Ортопедсервісцентр».
«У Хмельницькому пройшов лікування і потрапив до Вінниці на протезування. Після отримання протезу через три дні (коли минув термін, що не можна одягати протез надовго) я почав ходити на велику відстань, по 2 км. Це нічого собі на милицях і протезах. Все більше і більше ставив відстань, щоб ходити. В залі займатися — це дуже важливо, але безпосередньо находжуєш правильно ходьбу ти на вулиці: горбики, непересічна місцевість».
Протез. Суспільне Вінниця
Під час протезування Сергій зацікавився процесом, і це помітив його протезист Павло Михайлюк та запропонував спробувати. Наставник допоміг ветерану опанувати нову професію за пів року.
«Не буває однакових протезів. Все індивідуально. Треба мати особливий підхід, і він з цим завданням справлявся. Робота з пацієнтом, з людьми важко працювати, бо той хоче так, той так. Той хоче бігати вже наступного дня. Так не буває. Треба пояснювати. Це займає багато часу. Сергій спілкується з ним на рівні — де служив, де був. Вони собі поговорили — і пацієнт наче вже й заспокоївся», — сказав протезист Павло Михайлюк.
Заміри кукси й гіпсування — це лише перший етап, розповів ветеран. На його основі виготовлять навчальний протез. Він потрібен, щоб людина звикла до конструкції й навчилася ходити. А через рік зроблять постійний протез.
Протезист робить гіпсування кукси Сергію Данку. Суспільне Вінниця
Тридцятирічний штурмовик із Полтавщини Сергій Данко — перший пацієнт ветерана-протезиста. За його словами, вони розуміють одне одного, як ніхто.
«На Запорізькому напрямку пішли забирати трьохсотого, я з командиром на псевдо «Обруч», і не дійшли 150 м. Я наступив на міну. Мене перемотали і витягли. І так я опинився у Вінниці. У шпиталі місяць пролежав. І приїхав за протезом. Обіцяв, що буду бігати, хорошу мені стопу замовив, короче, буду літати«, — розповів Сергій Данко.
Сергій Індрик. Суспільне Вінниця
Сергій Індрик працює протезистом тиждень. За його словами, алгоритм виготовлення протезів є, але кожен випадок індивідуальний.
«Основи протезування — знати анатомію людини. Я мушу знати, де піджимати, тиснути і щоб я зробив, щоб полегшити йому освоєння протезу», — сказав Сергій Індрик.
Панда на протезі Сергія Індрика. Суспільне Вінниця
З його слів, протез — це не вирок і не сором. Ветеран хоче, аби це розуміли всі — і дорослі, і діти. Дизайн власного — обрав сам.
«Червону панду ношу, щоб діти лояльніше сприймали протез. І з моєї сторони це прояв веселого характеру. Мені так подобається».
