За інформацією: Суспільне Вінниця.
Учасники акції «Стою за» біля «Книжки» у Вінниці. Суспільне Вінниця
Про це повідомила співкоординаторка вінницького осередку ГО «Вшануй» Валерія Кузінська.
«Тут люди, які мають втрати на цій війні, а також є ті, у кого продовжують воювати, а також спільноти, у кого безвісти зниклі. Тут усі категорії. Для нас важливо, щоб пам’ять об’єднувала. Хвилина мовчання — це не абстрактна якась хвилина, вона має бути наповнена пам’яттю про наших героїв. Коли люди зупиняються, то рідні розуміють, що їхню втрати розділяють, їх підтримують», — сказала Валерія Кузінська.
Учасники акції «Стою за» у Вінниці 1 жовтня 2026. Суспільне Вінниця
Учасники акції тримали синьо-жовті стяги, прапори бригад, світлини військових та таблички з написами, наприклад: «Зупинися. Вшануй», «У цій хвилині — ціле життя», «Тримаю плакат, бо більше не зможу тримати батькову руку».
Вшанувати пам’ять військовослужбовця Олексія Вербоватого на акцію «Стою за…» прийшла його дружина Тетяна. Вона сказала, що у такий спосіб хоче, аби про чоловіка та його внесок у боротьбу за Україну пам’ятали не лише рідні, а й інші люди.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Ми нагадуємо про своїх рідних. У нас є дочка, 14 років. Коли була АТО, вона росла без нього, а 5 років тому з’явився син. У 8 місяців почалася повномасштабка, і він пішов. То життя так пройшло, що він завжди воював. І війна його забрала, і мої діти без батька. Так вийшло. Але люди мають пам’ятати. І мої діти особливо. Син ще малий, він має знати, що батько був героєм», — розповіла Тетяна Вербовата.
Тетяна Вербовата тримає прапор із зображення загиблого чоловіка Олексія. Суспільне Вінниця
Учасниця акції Ольга Матола розповіла, що війна забрала життя племінника — Олега Мазура. Нині чоловіки двох її сестер воюють. За словами жінки, повномасштабне вторгнення змінило життя всієї родини, а війна стала особистою трагедією, яка не минає з часом.
Фото загиблого Володимира Галецького у руках учасниці акції. Суспільне Вінниця
Сьогодні Ольга Матола прийшла на акцію, аби нагадати: за можливістю жити цивільним життям стоїть щоденна боротьба українських військових. І поки триває війна, кожен має шукати спосіб допомагати армії.
«Дуже важливо бачити, що люди в тилу їх підтримують, чекають, поважають, допомгають. Ми часто відкриваємо збори, то потрібно просити людей, щоб допомагали закривати збори. Бо люди менше донатять. Люди в тилу забувають, що війна. І от такі сім’ї, як наші, як тих, у кого в полоні чи загинув, от такі сім’ї нагадують, що війна триває. Бо для нас ця хвилина мовчання — це сльози на очах, схилені голови», — сказала Ольга Матола.
Валентина Олійник тримає прапор із фото загиблого чоловіка Олександра. Суспільне Вінниця
Понад рік чоловік Валентини Олійник — Олександр — вважався безвісти зниклим. У грудні 2024, після збігу результатів ДНК-експертизи, його поховали. Відтоді минуло майже два роки, однак біль утрати не стихає, розповіла жінка. Вона сказала, що долучилася до акції, аби підтримати родини, які чекають на повернення рідних із полону, та побажати їм не втрачати віри. А ще — подякувати всім захисникам і захисницям, які ціною власного життя боронять Україну.
«Ми всіх їх чекаємо з перемогою — наших хлопців. Я бажаю кожному, хто чекає, щоб усі дочекалися живого свого героя. Цього дня важливо про всіх пам’ятати. Не лише про тих, хто ніс службу, а й тих, хто безвісти зниклі, хто у полоні — треба про всіх пам’ятати», — сказала Валентина Олійник.
Учасники акції «Стою за…». Суспільне Вінниця
За словами Валерії Кузінської, Вінниця вдруге долучилася до всеукраїнської акції «Стою за…», яка об’єднує людей у спільній пам’яті про захисників і захисниць України.
