За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, із 21 по 27 вересня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 29 військовослужбовців із Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Анатолій Версон
Анатолій Версон. Брацлавська селищна рада
Анатолій Версон народився 13 серпня 1992 року в селі Бугаків на Вінниччини, повідомили на Facebook-сторінці Брацлавської селищної громади.
Із 1999 по 2007 рік він навчався у Бугаківській загальноосвітній школі. У 2007–2009 роках навчався у Погребищенському училищі, де здобув цивільну професію кухаря. До мобілізації Анатолій працював у ТОВ «МХП “Вінницька птахофабрика».
Чоловіка мобілізували до війська у червні 2026 року. Анатолій Версон служив стрільцем-помічником гранатометником у мотопіхотному батальйоні.
Оборонець загинув 14 вересня 2026 року у районі Оріхова на Запоріжжі.
Чоловіка поховали 22 вересня 2026 року в Бугакові. У Анатолія залишилися дружина та троє дітей.
Анатолій Вірський
Анатолій Вірський. Жмеринка.City
Анатолій Вірський родом із Малої Жмеринки на Вінниччині, розповіли у виданні «Жмеринка.City». Чоловіка навчався у Жмеринському ліцеї №1, а пізніше здобув освіту тракториста.
У цивільному житті Анатолій працював у колгоспі рідного села Мала Жмеринка.
Анатолія Вірського мобілізували до війська наприкінці 2014 року, у роки проведення Антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. Чоловік мав досвід строкової служби, зокрема танкістом.
Чоловік боронив України близько 12 років. За інформацією видання, останнім часом Анатолій служив старшим стрільцем-вогнеметником у 156 окремій механізованій бригаді.
За роки служив оборонець неодноразово діставав поранення, а після однієї із бойових травм відновлювався близько трьох місяців.
Анатолій Вірський загинув 15 вересня 2026 року в районі Дружківки на Донеччині. Йому було 50 років.
Чоловіка поховали 24 вересня 2026 року на Алеї Слави у Жмеринці. В оборонця залишилися мама, дружина, її син, троє сестер, брат та племінники.
Андрій Глазов
Андрій Глазов. Уланівська територіальна громада
Андрій Глазов народився 6 червня 1989 року та проживав у селі Чеснівка на Вінниччині, повідомили в Уланівській громаді у Facebook.
Оборонець помер 22 вересня 2026 року.
Його поховали 25 вересня 2026 року у Чеснівці.
Андрій Звонецький
Андрій Звонецький. Тульчинська РДА
Андрій Звонецький народився 21 лютого 1992 року в селі Студене на Вінниччині, розповіли на сайті Тульчинської РДА.
Оборонець служив старшим стрільцем-оператором у батальйоні територіальної оборони та мав звання солдата.
Андрій загинув 21 вересня 2026 року в районі Лимана на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Валентин Осіпчук
Валентин Осіпчук. Погребищенська міська рада
Валентин Осіпчук народився 31 жовтня 1993 року у селі Вишнівка та проживав у Погребищі, повідомили на сайті Погребищенської міської ради.
Чоловік був ветераном російсько-української війни та захищав Україну на фронті із 2022 по 2024 рік.
Про трагічну смерть Валентина Осіпчука стало відомо 19 вересня 2026 року.
Василь Бондаренко
Василь Бондаренко. Гніванська міська громада
Василь Бондаренко народився 30 грудня 1979 року в селі Потоки, розповіли на сайті Гніванської міської громади.
Він навчався у місцевій школі. Після її закінчення деякий час працював в «Укртелекомі». Згодом у місті Вінниці здобув професію газоелектрозварювальника. У цивільному житті працював за фахом на підприємстві «Сигнал» у Вінниці.
У лютому 2024 року Василь Бондаренко доєднався до Сил оборони України. Чоловік служив механіком майстерні технічного обслуговування у 31 окремому ремонтно-відновлювальному полку.
Оборонець помер 21 вересня 2026 року під час проходження служби.
Василя Бондаренка поховали 25 вересня 2026 року в селі Потоки. В чоловіка залишилися мати, сестра, донька, цивільна дружина та племінники.
Василь Климчук
Василь Климчук. Тульчинська РДА
Василь Климчук народився 3 червня 1974 року та проживав у селі Рокова на Вінниччині, розповіли на сайті Тульчинської РДА.
Чоловік долучився до війська від початку повномасштабного вторгнення РФ. Останнім часом оборонець служив у Вінницькому обласному ТЦК та СП.
За інформацією РДА, із 15 вересня 2026 року у Василя Климчука погіршився стан здоровʼя та його госпіталізували. Серце чоловіка зупинилося у лікарні у Вінниці 21 вересня 2026 року.
В оборонця залишилася мати, дружина, син та донька, брат, сестра.
Віктор Єфімов
Віктор Єфімов. Калинівська міська рада
Віктор Єфімов народився 17 серпня 1986 року у Калинівці, розповіли на сайті Калинівської міської ради.
Після закінчення загальноосвітньої школи №1, навчався на токаря в ПТУ №21 м.Калинівка. У житті обрав професію будівельник та займався ремонтними роботами.
Після одруження, Віктор переїхав до Павлівки, де разом із дружиною виховував її старших синів та спільну доньку.
Чоловіка мобілізували до війська у лютому 2026 року. Із червня цьогоріч його вважали зниклим безвісти, а у вересні підтвердили його загибель на Донеччині.
У Віктора Єфімова залишилися дружина, донечка, два сина та два старші брати.
Оборонця поховають у Калинівці.
Віктор Поліщук
Віктор Поліщук. Калинівська міська рада
Віктор Поліщук народився 2 березня 1990 року в селі Глинськ, повідомили на сайті Калинівської міської ради.
У Глинську минуло його дитинство, тут він закінчив місцеву школу. Згодом здобув фах автомеханіка у Барському автомобільно-дорожньому технікумі. Працював на приватному підприємстві «Ларіс».
Віктора мобілізували до лав Сил оборони у березні 2022 року, на початку повномасштабного вторгення РФ.
Оборонець загинув 19 вересня 2026 року на Чернігівщині під час виконання його завдання. Йому було 36 років.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Віктора Поліщука поховали 24 вересня 2026 року у Глинську на Вінниччині. В чоловіка залишилися батьки, дружина та дворічний син.
Віталій Погребняк
Віталій Погребняк. Людмила Головашич/Facebook
Віталій Погребняк народився 15 липня 2004 року в селі Велика Мочулка на Вінниччині, повідомила у Facebook голова Гайсинської РВА Людмила Головашич.
У 2024 році, після здобуття професії електрозварювальника, чоловік добровільно став на захист України та служив у лавах ЗСУ.
За інформацією РВА, 12 серпня 2024 року Віталій зник безвісти біля Новоселівського на Луганщині. За два роки ДНК-експертиза підтвердила, що чоловік загинув під час виконання бойового завдання.
Віталія Погребняка поховали 24 вересня 2026 року у Соболівській громаді. Йому було 20 років.
В оборонця залишилися мама, тато, дві сестри, двоє братів та зять.
Володимир Бежнар
Володимир Бежнар. Калинівська міська рада
Володимир Бежнар народився 8 жовтня 1978 року в Умані, повідомили на сайті Калинівської міської ради.
Пізніше він із родиною переїхав на Вінниччину. Зокрема закінчив Дружелюбівську середню школу із відзнакою. Згодом навчався у Київському військовому інституті.
Понад 30 років свого життя Володимир присвятив служінню та захисту України. Служив у Службі безпеки України, а також проходив службу в різних військових частинах.
18 вересня 2026 року майор Володимир Бежнар загинув у ДТП. В оборонця залишилися мама, донька та брат.
Офіцера поховали 21 вересня 2026 року на кладовищі у Дружелюбівці.
Володимир Богданюк
Володимир Богданюк. Барська міська рада
Володимир Богданюк народився 1995 року та проживав у селі Козарівка на Вінниччині, розповіли на сайті Барської міської ради.
Чоловік служив водієм-машиністом екскаватора у складі інженерно-саперного взводу 60 окремої механізованої Інгулецької бригади.
Оборонець помер 16 вересня 2026 року в районі Билбасівки на Донеччині через зупинку серця.
Володимира Богданюка поховали 23 вересня 2026 року у селі Козарівка.
Іван Боднар
Іван Боднар. Ямпільська міська рада
Іван Боднар народився 15 липня 1971 року в селі Дорошівка, проте проживав у селі Гальжбіївка, повідомили у Facebook Ямпільської міської ради.
Чоловік служив 59 окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка та був пожежним у батальйоні матеріального забезпечення. Оборонець мав позивний «Чук».
Іван дістав поранення 23 серпня 2026 року під час бойових дій в районі Межової на Дніпропетровщині.
Чоловіка лікували у Нідерландах, проте врятували його життя не вдалося. Іван Боднар помер від поранень 7 вересня 2026 року.
Оборонця поховали 22 вересня 2026 року.
Ігор Колосов
Ігор Колосов. Віталій Драган/Facebook
Ігор Колосов народився 5 серпня 1976 року в селі Устя на Вінниччині, повідомив у Facebook Бершадський міський голова Віталій Драган.
У селі минули його дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи він здобув освіту на фізико-математичному факультеті Вінницького педагогічного інституту. Багато років працював, розвивався у професії, користувався повагою колег і керівництва.
У жовтні 2024 року Ігор долучився до Сил оборони України.
Оборонець помер 17 вересня 2026 року під час проходження служби, коли перебував на лікуванні.
Ігоря Колосова поховали 22 вересня 2026 року в Усті.
Ігор Харламов
Ігор Харламов. Війтівецька сільська громада
Ігор Харламов народився 13 жовтня 1989 року та проживав у селі Володимирівка, повідомили у Facebook Війтівецької сільської громади.
Чоловік служив бойовим медиком у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді та мав звання старшого солдата.
Оборонець загинув 1 листопада 2023 року в районі Кліщіївки на Донеччині від мінно-вибухової травми. Його майже три роки вважали безвісти зниклим.
Ігоря Харламова поховають 29 вересня 2026 року у Володимирівці на Вінниччині. Чоловіку було 34 роки.
Микола Афанасьєв
Микола Афанасьєв. Вінницька міська рада
Микола Афанасьєв брав участь у налагодженні, запуску та експлуатації енергетичних об’єктів у різних регіонах України. Також стояв біля витоків виробництва сонячної електроенергії на Вінниччині.
«Він був надзвичайно працьовитим, завжди цінував родину та друзів. Микола цінував час та любив життя. На нього завжди можна було покластися. Присвятив життя сім’ї, друзям, енергетиці і інженерії. А згодом став оборонцем України та загинув за свободу, незалежність своєї Батьківщини», — згадують рідні військового.
До лав Збройних сил України Микола Афанасьєв долучився у травні 2022 року. У 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди був начальником радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків радіотехнічної системи роти зв’язку та радіотехнічного забезпечення.
Військовий брав участь у боях на Херсонщині, де отримав поранення. Згодом служив на Донеччині у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти. Там був головним сержантом — командиром стрілецького відділення стрілецького взводу.
За службу Миколу Афанасьєва нагородили відзнаками «Золотий хрест» та «За зразкову службу».
Тривалий час військовий вважався зниклим безвісти. Рідні та друзі продовжували його пошуки та майже два роки чекали на звістку.
Після репатріації тіла та проведення експертиз стало відомо, що Микола Афанасьєв загинув 25 листопада 2024 року під час бойових дій у районі села Вознесенка Покровського району Донецької області.
Микола Капелистий
Микола Капелистий. Вінницька міська рада
Воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Сергіївка Покровського району Донецької області. Микола Капелистий віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Микола Крижовий
Микола Крижовий. Вінницька міська рада
Чоловік народився 2 жовтня 1984 року в с. Іванів. В 1991 році пішов навчатися до Іванівської ЗОШ 1-3 ст. , яку закінчив в 2001 році. Далі навчався в Гущинецькому професійно- технічному училищі, де здобув фах водія та почав займатися підприємницькою діяльністю. У 2017 році одружився. У вересні 2026 був мобілізований до лав ЗСУ. Військовослужбовець помер 20 вересня 2026 року перебуваючи в учбовій частині.
Олександр Дубельт
Олександр Дубельт. Вінницька міська рада
Військовослужбовець Олександр Анатолійович Дубельт з Вінницької області загинув, захищаючи Україну.
Офіційне повідомлення про смерть 30-річного захисника оприлюднила Турбівська селищна громада. Олександр Дубельт був жителем села Брицьке Вінницького району. Його життя обірвалося 18 вересня.
Павло Красільник
Павло Красільник. Вінницька міська рада
КРАСІЛЬНИК Павло Миколайович, 05.04.1982 р.н., молодший сержант, м. Хмільник, який загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність, поблизу н.п. Новомиколаївка Запорізької області 18 вересня 2026 року.
Роман Дем’янюк
Роман Дем’янюк. Вінницька міська рада
Роман Дем’янюк народився 2 серпня 2003 року. Він служив оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів, мав військове звання старшого солдата.
19 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Райполе Дніпропетровської області військовослужбовець загинув.
Життя захисника обірвалося у 23 роки.
Роман Федоров
Роман Федоров. Вінницька міська рада
Роман народився 30 серпня 1997 року в селі Нестерварка. Був працьовитим, відповідальним, добрим і щирим чоловіком, який мав багато планів та мрій на майбутнє.
У вересні 2023 року Роман був призваний на військову службу під час мобілізації. Після військової підготовки у Великій Британії продовжив службу гранатометником у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
30 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області, Роман зник безвісти.
Майже три роки його загибель не була підтвердженою.
Руслан Бречко
Руслан Бречко. Вінницька міська рада
Він був жителем села Джулинка (Гайсинський район, Вінницька область). Воїн загинув ще 5 травня 2024 року, але його повернення додому «на щиті» затягнулося на тривалий час.
Громада зустріла полеглого Героя 25 вересня 2026 року. Траурний кортеж проїхав через села Мʼякохід та Чернятка до рідної Джулинки, де в Храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулося прощання та чин похорону. Воїна поховали на місцевому кладовищі.
Рустам Кравчук
Рустам Кравчук. Вінницька міська рада
Рустам Євгенійович Кравчук (21 квітня 1985 — 15 грудня 2024) — український військовослужбовець, штурмовик ЗСУ, захисник України. Він народився та виріс у Вінниці. Понад півтора року воїн вважався зниклим безвісти, аж поки його загибель не було підтверджено офіційно. Громада провела Героя в останню земну дорогу 22 вересня 2026 року.
Сергій Бевз
Сергій Бевз. Вінницька міська рада
Сергій Петрович Бевз (1977 — 16 березня 2026) — український військовослужбовець, солдат-радіотелефоніст батальйону зв’язку. Житель села Балабанівка Оратівської громади Вінницької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти, але у вересні 2026 року його загибель під час боїв біля населеного пункту Піски Сумської області було підтверджено офіційно.
Сергій Колесник
Сергій Колесник. Вінницька міська рада
Сергій Сергійович Колесник (26 листопада 1988 — 23 вересня 2026) — український військовослужбовець, захисник України. Воїн народився у Вінницькій області, був жителем Тарасівської (Тульчинської) громади. Служив у лавах Десантно-штурмових військ ЗСУ у званні солдата. Його життя передчасно обірвалося 23 вересня 2026 року після хвороби.
Сергій Мельничук
Сергій Мельничук. Вінницька міська рада
3 травня 2025 року Сергій був призваний на службу до лав Державної прикордонної служби України. Брав участь у бойових діях на Харківському напрямку, захищаючи Україну від російської агресії. Сергій мав військове звання старшого сержанта.
У червні 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Піщаного Чугуївського району Сергій був важко поранений внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Тривалий час він проходив лікування у лікарні.
17 вересня 2026 року серце захисника зупинилося від наслідків важкого поранення. Вдома на нього чекали найрідніші — мати Ганна Матвіївна, батько Євген Васильович, дружина Надія, донька Оксана та сестра Альона.
Сергій Новіков
Сергій Новіков. Вінницька міська рада
Сергій Новіков долучився до війська влітку 2025 року. У складі бригади його завдання полягали у транспортуванні особового складу та різних вантажів до позицій.
Сергій Михайлович Новіков народився 1 серпня 1977 року у Вінниці. Навчався у школі №1, згодом здобув фах електрозварювальника в одному з профтехучилищ міста. У цивільному житті працював за робітничими спеціальностями.
4 липня 2026 року серце Сергія Новікова зупинилось. Він помер поблизу Богуслава Павлоградського району на Дніпропетровщині. Йому було 48 років.
Сергій Федорович
Сергій Федорович. Вінницька міська рада
Військовослужбовець Сергій Миколайович Федорович із Вінниччини (уродженець селища Тростянець, мешканець Томашпільської громади) загинув 18 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Захисник поліг у віці 43 років поблизу населеного пункту Райполе Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок ворожого обстрілу з використанням FPV-дронів.
