За інформацією: Суспільне.
Межиріцька стоянка мисливців на мамонтів, місце розкопок житла первісних людей, місцевий базарчик, пиріжки, про які знає вся область, та краєвиди Дніпра — усе це можна побачити, подорожуючи Канівщиною.
Про це розповіла Суспільному працівниця стоянки мисливців на мамонтів Ніна Пустовойт.
Канівщина — це не лише про музеї. Це про дикі гори, від яких гудуть ноги, про секретні місця, які знають лише місцеві і про Дніпро від огляду якого перехоплює подих. Це — сьомий матеріал із тревел-серії "Відпочинок на мінімалках".
Межиріч
У селі Межиріч є місце під назвою "Стоянка мисливців на мамонтів". Доглядає за нею і проводить екскурсії Ніна Пустовойт.
"Наше село Межиріч відоме на увесь світ тим, що тут розташована археологічна знахідка, якій 17 тисяч років — це стоянка мисливців на мамонтів. Вона складалася із чотирьох жител. От четверте житло, коли відкопали у 76—78 рік, то залишили тут для музеєфікації".
Стоянка мисливців на мамонтів. Суспільне Черкаси
А ще там можна постояти на землі, яка була 17 тисяч років тому, додала Ніна Пустовіт.
"Це наша машина часу, яка переносить нас далеке минуле. Ми тільки що знаходились на поверхні землі, яка була, яка знаходиться у нашому реальному часі, в теперішньому часі. А ви зараз стоїте на тій поверхні землі, яка була 17 тисяч років тому. Тут знаходилося перше житло. Це за 17 тисяч років пішло таке нашарування землі".
На цьому місці у 1965 році знайшли перше житло, яке будували з кісток мамонтів, розповіла Ніна Пустовойт. І сюди щороку сюди приїжджають археологи для розкопок і досліджень. Там лишився один із найменших будинків. Перший будинок, який відкопали був 42 квадратних метрів.
"Це була дуже велика будівля і звичайно науковці по розміру будівлі могли рахувати, скільки людей могло проживати в одному будинку. Від 12 до 20 осіб".
Зі слів жінки, найбільша мрія — повноцінно зберегти цю археологічну пам’ятку в селі, аби показати її ще не одному поколінню. Фіксованої ціни за екскурсію немає, всі кошти, які дають туристи, – донатять військовим.
Успенський Собор
Успенський Собор – найдавніше кам’яна будівля Канева. Його збудував князь Всеволод у 1144 році. І це є зразком архітектури Київської Русі. Працівниця собору – Тетяна Корчака розповіла:
"Окрім Успенського собору, подивитися можна музей народно-декоративного мистецтва та музей Тараса Шевченка. У соборі проходять служби, люди сюди ходять постійно".
Успенський (Георгіївський) собор у Каневі на Черкащині. Суспільне Черкаси
Успенський собор у травні 2025 року остаточно передали Православній церкві України.
Ще можна подивитися на капсулу часу, що закладена біля бібліотеки. Там послання нащадкам, яку просять відкрити 9 травня 2045 року. Заклали її 9 травня 1975 року. Усередині замурованої капсули зберігається звернення до майбутніх поколінь від ветеранів та учасників подій 1940-х років. Ця капсула є частиною європейського меморіального комплексу.
Тарасова гора
Наступна зупинка — меморіальний комплекс "Тарасова гора". Піднятися до могили Шевченка можна сходами, їх там 339. Або ж під’їхати на авто з іншого боку до шлагбаума.
Музей Шевченка в Каневі. Суспільне Черкаси
Чернееча гораа, або Тараасова гораа — це місце, де 22 травня 1861 року, перепоховали українського поета Тараса Шевченка. У меморіальному комплексі "Тарасова гора" можна відвідати: музей Тараса Шевченка, його світлицю, музей народно-декоративного мистецтва або ж виставку, яка буде відбуватися у той день, який ви прийшли. Можна також замовити екскурсії.
Від Черкас до Канева 78 кілометрів, якщо їхати на автівці це одна година.
Бучак
До Бучака з Канева відстань по карті — 19 кілометрів. Проте дорожнє покриття перед селом завершується.
Одразу біля в’їзду в село помешкання діда Андрія. Подвір’я акуратно огороджене парканом із колючим дротом, глиняна хата.
"Це ж початок села, а село було туди, мабуть, більше ніж три кілометри займало. Воно попід горами кругом хати були. У сільській раді як було на обліку, так воно і є. Тільки вже жителів можна сказати, що немає. Хатів з вісім, чи десять".
Пан Андрій розповів: продукти можна придбати у найближчих селах — Студенець, Бобриця, чи у Каневі. Дід Андрій живе у Бучаку все життя. Розповідає: хотів, щоб у його рідному селі створили заповідну територію, зробили музей та берегли історію.
"Село Бучак славетне по своїй природі. А озеро, те що ви називаєте, фактично то кар’єр. То коли ще надумали будувати електростанцію акумуляційну, то отут робили, щоб було де брати запас води. І село розрушили".
Озеро Бучак. Суспільне Черкаси
Дорога до озера грунтова, тому коли дощі – проїхати практично не можливо. Мобільний зв'язок там не працює, а знайти його можна, вилізши на вершину або дерево. Зі слів пана Андрія, Бучак – це місце, де краще обирати відпочинок з палатками серед природи.
"Там дуже чиста вода. І дуже гарно, але, на жаль, більше зарослей, ніж краєвидів".
