За інформацією: Суспільне.
Черкасець Дмитро Букарьов пішов захищати Україну в 2014 році, приєднавшись до добровольчого підрозділу «Азов». Він був заступником командира полку і з початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами тримав оборону Маріуполя. До російського полону 51-річний військовослужбовець потрапив 20 травня 2022 року, а у ніч на 29 липня 2022 року Дмитро загинув внаслідок теракту в Оленівці.
Про останні розмови, пошуки тіла та свої емоції через три роки після загибелі з Дмитром, розповіла Суспільному його сестра Тетяна Лісова.
У Черкасах фотографія Дмитра Букарьова встановлена на стелі пам’яті загиблим захисникам і захисницям України. Він пішов добровольцем в полк «Азов» у 2014-му, розповіла його сестра, Тетяна Лісова:
«На той момент це був ще батальйон, і він пішов просто рядовим, аби тільки бути на захисті, щоб родина була в безпеці, ну і плюс він дуже любив Україну. Він хотів її бачити незалежною, заможною, тому він був один із перших».
Тетяна Лісова розповіла про загиблого в Оленівці брата. Суспільне Черкаси
За словами пані Тетяни, Дмитро готувався стати на захист України ще перед початком повномасштабного вторгнення:
«Я ще 2022 йому написала, що новини жахливі, а він мені підписався, що не хвилюйся, ми добре, все добре, ми вже завтра виходимо в Широкине. Тобто вони знали, вони готувалися».
Захисник тримав оборону Маріуполя й «Азовсталі», проте згодом, за наказом військового командування, здався в полон, розповіла пані Тетяна:
«Про сам полон він мені повідомив 16 травня. Він написав, щоб я там вийшла в скритий чат і написав, скинув локацію колонії Оленівській, і написав, що тимчасово ми будемо перебувати там, є певні домовленості. Я написала — «чи буде з тобою зв’язок». Він так пожартував — «про що звідти можна розмовляти?»«, — розповіла Тетяна Лісова.
Дмитро Букарьов під час служби в ЗСУ. Архів Тетяни Лісової
За словами Тетяни Лісової, після двох місяців перебування в полоні, Дмитра не стало. Дізналась пані Тетяна про це в чаті з іншими рідними «азовців»:
«Оцей перший день після теракту росіяни ж одразу виклали, що таке сталося. І одразу ж перекинули в наш чат, воно не закрите навіть було, і ті тіла було чи рештки тіл — їх видно. Ми були шоковані, ми не могли повірити, що взагалі таке могло відбутися. Потім під вечір десь виклали список, я побачила Діму дев’ятим номером».
Дмитро Букарьов під час служби в ЗСУ. Архів Тетяни Лісової
Пані Тетяна чекала на тіло брата 11 місяців та до останнього не вірила, що він загинув:
«Дуже довго тривало слідство, і дуже довго тіла не ідентифікували. Коли був вже другий збіг по ДНК — я попросила поїхати на упізнання. Тому що, навіть коли два збіги, ти все одно не віриш, ну, у мене, як би, вроді і все було, що. Я навіть на сепарському сайті, коли побачила тіла, я побачила перше тіло, я одразу впізнала Діму. Просто у нього закинута була голова, не видно було обличчя. І от мене тримала надія, що обличчя не видно».
Тетяна Лісова розповіла про загиблого в Оленівці брата. Суспільне Черкаси
Нині вона часто бачить брата у снах:
«Дуже часто Діма мені сниться, це дуже реалістичні сни, мені сниться, що він повертається з полону, я обіймаю його, я щаслива і я кажу йому, що я не вірила, що ти загинув і ці сни вони сповнені щастя, що я навіть зранку коли прокидаюсь, я ще в такому піднесеному настрою», — розповіла пані Тетяна.
Нагадаємо, 28 липня цього року Україна вперше відзначає День вшанування пам’яті захисників і захисниць України, добровольців, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у російському полоні.
Цю дату затвердила Верховна Рада України, підтримавши ініціативу громадських організацій, родин полонених, ветеранів і волонтерів. Зокрема, в пам’ять про загиблих українських військовополонених в оленівській колонії на тимчасово окупованій території Донецької області. Там вночі з 28 на 29 липня 2022 року внаслідок вибуху в приміщенні, де утримували українських військовополонених, загинуло щонайменше 50 осіб, ще близько 130 отримали поранення.
