За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Володимир Винниченко. Суспільне Кропивницький
28 липня відзначають 146-ту річницю від дня народження уродженця Єлисаветграда, нині Кропивницький, Володимира Винниченка – драматурга, письменника, художника та політичного діяча. Він був автором усіх декларацій, універсалів та законодавчих проєктів Української Народної Республіки (УНР) й першим головою Директорії УНР, головою Генерального секретаріату та генеральним секретарем внутрішніх справ.
Про «ген свободи» Володимира Винниченка, чиє ім’я нині носить місцевий Центральноукраїнський державний університет, його шлях до очільника уряду УНР та пророчі погляди щодо російського імперіалізму в етері Українського радіо розповів доктор філологічних наук, професор Сергій Михида.
Точні дату й місце народження Володимира Винниченка – 16 липня (28 липня за новим стилем) 1880 року в Єлисаветграді – встановили завдяки розшуканій у Кіровоградському обласному архіві метричній книзі. Винниченко був першим українським автором, який жив виключно за літературні гонорари. Зароблені літературою гроші він інвестував у видавничу справу, журнали та політичну діяльність.
Актовий запис про народження Володимира Винниченка у метричній книзі реєстрації актів про народження, шлюб та смерть церкви Володимирської Богоматері міста Єлисаветград, 1880 рік. Державний архів Кіровоградської області. Суспільне Кропивницький
«Його світогляд та фундаментальні цінності формувалися на наших землях»
Говорити про відновлення української державності без постаті Володимира Винниченка неможливо, вважає Сергій Михида.
«Його світогляд та фундаментальні цінності формувалися саме на наших землях – у тогочасному Єлисаветграді. Для багатьох зі шкільної лави Винниченко асоціюється виключно з «Федьком-халамидником», проте справжнє визрівання особистості відбувалося в стінах Єлисаветградської класичної чоловічої гімназії».
Здобувши класичну освіту, молодий гімназист зіштовхнувся з першим протестом: через свої вільнолюбні переконання він не зміг одразу отримати атестат у місцевій гімназії, завершуючи навчання у Златополі, нині Новомиргород, розповів науковець.
«Як учорашній кріпак народив сина з оцим геном свободи? Це один із парадоксів, який ми досліджували. Батько Винниченка, наймит з Херсонщини, шукав роботу управителя маєтку через місцеву газету. Оцей імпульс батьківського прагнення до більшого, а також атмосфера міста з його кількома театральними майданчиками формували винятковий естетичний та етичний світогляд майбутнього політика».
Від Революційної Української Партії до очільника Уряду УНР
Навчання в університеті Святого Володимира в Києві відкрило для Винниченка двері у велику політику, розповів Сергій Михида. Він став активним діячем Революційної Української Партії (РУП), витоки якої сягали «Братства тарасівців» – першої організації, що чітко поставила вимогу про державну незалежність України.
«Незважаючи на постійні арешти, заслання до солдатського батальйону та переслідування, Винниченко залишався непохитним. На меморіальній дошці гімназії, де він навчався, викарбували його головне життєве кредо: «Хочу возвеличити собою українське». Коли Перша світова війна зруйнувала імперії, саме Винниченко як досвідчений політик органічно очолив Генеральний секретаріат Української Народної Республіки та став генеральним секретарем внутрішніх справ. Жоден Універсал та жоден доленосний державотворчий акт УНР не обходився без його участі та гострих дискусій».
Сергій Михида в студії Українського радіо Кропивницького. Суспільне Кропивницький
«Пророцтво» 1921 року: «З червоного яйця вилуплюється фашизм»
Як дослідник, Сергій Михида звертає увагу на внутрішній конфлікт Винниченка між його соціалістичними ілюзіямиВіра в те, що суспільство можна побудувати на основі повної рівності, спільної власності та справедливості. В українській історії цей термін найчастіше застосовують до періоду Української революції 1917–1921 років. та кривавою реальністю тоталітарної Росії.Характеризується повним контролем держави над суспільством, знищенням опозиції, тотальною цензурою та агресивною воєнною політикою.
«У своїй драмі 1918 року «Між двох сил» він прозоро показав підступність «російського миру», що тримається на підкупі й зраді. А спроба у 1920 році поїхати до Москви, аби домовитися про збереження української освіти та культури, остаточно розвіяла будь-які ілюзії. Він назавжди залишив Україну. У 1921 році Винниченко робить у щоденнику феноменальний запис: «З більшовицького червоного яйця вилуплюється фашизм». Він вже тоді глибоко зрозумів нелюдську, антигуманну природу російської політичної системи – від Петра I до більшовиків і, як ми бачимо сьогодні, до Путіна».
