За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Іван “Хаскі” Сметенко під час служби. Іван Сметенко
Як відбивали штурми на Харківщині
Орієнтовно, кожні два дні о 5:00 ворог йшов у штурм. Дорога була одна й та сама. Завчасно піднімали хлопців – чекали на «шоу».
Їде танк, розчищає дорогу від мін, позаду — дві-три БМПБойова машина піхоти, призначена для перевезення солдатів на поле бою, захисту від куль і снарядів та вогневої підтримки під час бою. зі штурмовиками. Але все відбувалося не за їхніми книжками: танк отримує FPV-дрон у гусеницю, БМП намагаються його об’їхати. Ворожа піхота починає на ходу зістрибувати, бо небо вже «жужить» дронами. Коли вони десантуються в посадку, піднімаються наші аграрні дрони зі скидами – «Вампіри», «Баба Яга». Розбомблюємо їх, двох-трьох лишаємо в полон для обмінного фонду.
Наш підрозділ активно працював і на Харківському, і на Курському напрямках. За це маю нагороди від 77-ї бригади, відзнаку «За оборону України» та медаль «За військову службу Україні».
Нагороди Івана Сметенка. Суспільне Кропивницький
Про поранення під час евакуації
У грудні 2024-го на Курському напрямку ми відбивали село. Відбувалася ротація, і група наших хлопців трохи заблукала. На війні є залізне правило: не буває «своїх» дронів. Якщо поруч дзижчить – ховайся. Через це хлопці, чуючи дрон, ховалися і не могли вийти. Я добре знав місцевість і пішов провідником.
Ми знайшли групу, вказали шлях. На зворотному шляху мене запеленгував ворожий дрон літакового типу «Молнія» зі спеціалізованого підрозділу РФ «Рубікон». Вони вимкнули двигуни і пішли на мене прямим наведенням. Почув свист у останній момент і встиг вигукнути побратиму: «Дрон». Ми розбіглися в різні боки, щоб зменшити кучність ураження.
За метр від мене вибухнула протитанкова міна ТМ-62Радянська протитанкова міна протигусеничного типу, розроблена на початку 1960-х років. Вона важить близько десяти кілограмів та містить до 7,5 кілограмів вибухівки.. Одразу контузія, оніміння, впав тиск. Кажу побратиму: «Я 300-йУ військовому жаргоні та кодифікації «300-й» або «вантаж 300» — це військовослужбовець, який отримав поранення або травму внаслідок бойових дій і потребує медичної допомоги чи евакуації., закидай мене в найближчий бліндаж, забирай рацію і тікай на базу за допомогою». Бо за сценарієм після першого удару піднімається другий дрон, щоб добити.
Мені довелося 40 хвилин лежати на сходах бліндажа з переламаною ногою і доводити бійцям з іншого підрозділу, що я не російський диверсант-розвідник: казав прізвище, позивний, «Слава Україні», «Паляниця». Коли терпіння закінчилося і пішли українські матюки – хлопці зрозуміли, що свій. Мене затягнули, наклали турнікети, а далі бронемашина під обстрілами вивезла нас на стабілізаційний пунктПередовий медичний підрозділ, розташований поблизу лінії фронту. Він є першою проміжною ланкою між полем бою та повноцінним шпиталем, де військові медики та анестезіологи стабілізують життєві показники перед подальшою евакуацією..
Іван Сметенко під час лікування у Тернополі. Іван Сметенко
Мене перевели в реанімацію, а згодом – у Тернопіль. Коли мені вперше дали в руки смартфон, побратими скинули відео з Telegram-каналу російського «Рубікону». Вони виклали ролик, як атакували мене, і хвалилися черговим «здобутком».
Я довго не думав, знайшов адмінів їхнього каналу і написав їм у приватні повідомлення: «Хлопці, мінус! Я живий». Прикріпив селфі з палати і додав: «Видаляйте, не зараховується, я вам не фрагІгровий термін, який означає бал за вбивство ворога у відеоіграх або знищення супротивника.. Я повернуся – вам хана». І з чистою совістю поклав телефон.
Реабілітація та допомога іншим бійцям
З Тернополя мене перевели в рідний Кропивницький. Я рік не був удома. Спочатку був повністю лежачим. Коли вперше сів у крісло колісне, як той хом’як газував по всьому госпіталю. Виїхав на вулицю, пахне соснами, внизу кавовий апарат – і на душі стало легше.
“Хаскі” в кріслі колісному. Іван Сметенко
Зараз активно працюють реабілітологи, і найближчими днями я вже ставатиму на протез.
Ще під час лікування до мене завітали волонтери з благодійного фонду «Ексампей»Зареєстрована у Кропивницькому благодійна організація, яка надає соціальну допомогу, допомагає українським військовим технікою, займається супроводом та реабілітацією ветеранів, а також підтримує медичні заклади.. Вони допомагали з кріслом колісним, юридичними документами, психологами. Спілкуючись із ними, я зрозумів, що й сам можу бути корисним.
Іван біля машини з іменними номерними знаками та іграшка, яку він носить на милиці. Іван Сметенко та Суспільне Кропивницький
Тепер ми разом їздимо по госпіталях до поранених хлопців. Коли бійці втрачають кінцівки, у них починається депресія, мозок починає жаліти себе. Я приходжу і показую: «Брат, якщо ти думаєш, що все погано – погано тільки те, що російські війська досі в нашій країні. Все інше ми подолаємо».
Один хлопець у госпіталі взагалі закрився в палаті й не рухався. Після нашої розмови він уже за два дні виїжджав зі мною на візку пити каву, а зараз пішов на протезування.
“Хаскі” біля баулів з антидроновими сітками для побратимів. Суспільне Кропивницький
Окрім цього, наш фонд шукає машини для фронту, плете та передає спеціальні антидронові сітки. А мої особисті плани після протезування – повернутися до війська інструктором. Маю великий бойовий досвід і хочу навчити молодих хлопців усім тонкощам, щоб зберегти їхні життя і хоч трохи наблизити Україну до вільного неба.
