За інформацією: Суспільне.
Черкащанка Світлана Циблієва зберегла сторічний орнамент зі вишиванки свого прапрадіда Онуфрія.
Сорочку, що пережила війну, переїзди та зміну поколінь, не сховала у скриню чи під скло — а перенесла її візерунок на нове полотно, щоб носити й передати далі своїм дітям, розповіла Суспільному пані Світлана.
За словами власниці вишиванки, вишивали її як парубоцьку — на весілля, та одягнути сорочку прапрадід Онуфрій зміг лише після війни:
"Почалася війна і він пішов на фронт. І коли повернувся звісно одягав. Вони жили в Грузинцях, коли моя прабабуся одружувалася, вони переїхали в Хлипнівку, це Звенигородський район. І вона зберігалася у такій великій скрині. Коли бабуся померла, батьки продавали цю хату. Вони деякі речі забрали, і серед хусток та інших речей була ця сорочка".
Світлана Циблієва. Суспільне Черкаси
Тканина вже була пошкоджена часом, однак сам орнамент вдалося зберегти. Його Світлана перенесла на нове полотно, залишила особливості чоловічого крою — комір і манжети:
"Це були чоловічі орнаменти, люди, які в цьому розбираються, зможуть це бачити. Але мене це ніяк не засмучує, тому що для мене важливіше сама історія, сама сила цієї сорочки. І ми перенесли її по типу чоловічої, вона має комірець, такий типовий чоловічий виріз, і манжети також я перенесла", — розповіла пані Світлана.
Прапрадід Онуфрій (сидить посередині). Архів героїні матеріалу
Старовинну вишиванку Світлана вирішила не ховати під скло. За її словами, такі речі мають жити не у рамках, а в людях — щоб їх носили, показували та передавали далі:
"Хто б зараз згадував прапрадіда Онуфрія, з яким я не була навіть знайома. А завдяки цій сорочці, яку я буду передавати своєму синові, він своїм дітям. Разом з цією сорочкою, можливо, через сто років вони перенесуть цей орнамент на інше полотно".
Для Світлани історія цієї вишиванки сьогодні має ще один особливий сенс, додала вона. Її батько — ветеран війни. Тож, через покоління у їхній родині ніби проходить одна спільна нитка — війни, боротьби та пам’яті:
"Він був і під Бахмутом, вони з хлопцями були, і останні — це вони в Суджі були. Моєму батьку зараз 56 років, він воював три роки і зараз він ветеран. Він має деякі проблеми зі здоров'ям і, на жаль, не може продовжувати службу".
Світлана Циблієва. Суспільне Черкаси
Сьогодні Світлана підтримує ветеранів і у професійній діяльності — займається ветеранською політикою та просуває тему реінтеграції військових у цивільне життя:
"Мені хотілося, щоб більше людей про це дізнавалось. Я максимально почала про це розповідати в своїх соцмережах, я їздила на різні форуми, зустрічі, і ведуча була одного з форумів «Бійці Духу».І мене це наскільки захопило, і розумію, що саме тут я можу бути максимально корисною".
Вишиванку планує одягнути у день перемоги, як це у 1945 зробив це її прапрадід Онуфрій, розповіла.
