За інформацією: Суспільне Вінниця.
Театр Садовського у Вінниці. Суспільне Вінниця
Вінницький обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського завершує театральний сезон виставою "Небилиці про Івана", знайдені в мальованій скрині з написами". Це музична комедія, у якій задіяна майже вся трупа театру.
Про прем’єри сезону, вистави за участю ветеранів, гастролі та плани на наступний сезон в ефірі Українського радіо Вінниця розповіла головна режисерка театру, народна артистка України Таїса Славінська.
За її словами, виставу для закриття сезону обрали не випадково. Прем’єру показали до Дня театру, а сама постановка, за слвоами Славінської, має все, що любить вінницький глядач: музику, гумор, філософію і українську основу.
"По-перше, це прем’єра, яку ми показували на День театру. Ясно, що День театру — це таке велике театральне, акторське, режисерське свято. І тому на закриття сезону обрана саме ця вистава. Це комедія, вона музична. Там, в принципі, зайнята майже вся трупа театру. Тому на завершення хотілося б підвести перед відпусткою таку красиву, гарну риску і показати гарну виставу глядачам", — сказала Таїса Славінська.
Виставу "Небилиці про Івана" поставив режисер Вадим Сікорський. В її основі — сценарій Івана Миколайчука.
"Наскільки я знаю нашого вінницького глядача, глядач любить музичну виставу, любить, щоб у виставі були присутні і гумор, і філософія. А головне, що вона про наше українське. Тим більше, це п’єса зроблена Вадимом Сікорським за сценарієм Івана Миколайчука. І, на жаль, він не встиг зняти фільм, тому його сценарій живе в п’єсах, живе в театрі", — розповіла головна режисерка.
Головна режисерка театру Таїсія Славінська під час репетиції. Суспільне Вінниця
Нині в репертуарі театру — близько двох десятків вистав. За словами Таїси Славінської, кількість постановок зменшилася через те, що частина акторів служить у Збройних Силах України. Водночас у театрі не відмовляються від вистав, які тимчасово не можуть показувати.
"Зараз, на жаль, зменшилася кількість вистав. Це зрозуміло, тому що наші актори служать у лавах ЗСУ, тому заміни акторам немає. Десь близько, можливо, 20 плюс-мінус 22 вистави. Але ми ті вистави, що зараз поки що відкладені на певний період, ми їх не списуємо. Ми чекаємо, коли наші хлопці повернуться і сподіваємося, що ми їх відновимо, — сказала Славінська."— Буде, можливо, звучати і по-новому, тому що, коли вони повертаються звідти, вони вже зовсім з іншими очима і з іншою філософією. Тому я думаю, що якраз ці вистави набудуть більшої значності й актуальності".
Упродовж сезону театр представив кілька прем’єр. Відкрили його виставою "Кассандра" за п’єсою Лесі Українки. Постановник — Євген Карнаух, художниця-постановниця — Тетяна Гусева.
"Вистава неоднозначна, неординарна, хоча це і класика. Навіть нас цією виставою запросили в Київ на фестиваль в серпні місяці. Сподіваюся, що все складеться і ми там будемо", — розповіла Таїса Славінська.
Ветерани грають у виставі “Мартин Боруля”. Суспільне Вінниця
Також у театрі поставили виставу "Занепалі янголи" на малій сцені. За словами Славінської, постановка має ретро-стиль і користується попитом у глядачів.
"Роман Хегай-Семенов поставив виставу на малій сцені — "Занепалі янголи". Це теж комедія, і вона зроблена з таким смаком, в такому ретро-стилі. Дуже користується попитом у нашого глядача", — сказала вона.
Для дитячої аудиторії театр підготував виставу "Шома плюс Фружі дорівнює любов". Її поставила Оксана Бандура. Крім того, у театрі відновили виставу "Ідзанамі… Богиня, яка вабить" — уже з новими виконавцями головних ролей.
Окремим і важливим соціально-мистецьким проєктом сезону Таїса Славінська називає"Терапія мистецтвом". Його презентували 6 грудня — до Дня Збройних Сил України. До участі у виставі долучилися ветерани, переселенці, люди, які втратили рідних на війні, а також їхні діти.
"Як ми знаємо, повертаються наші хлопці, наші дівчата з фронту. Є люди, котрі втратили рідних, близьких. Є переселенці. Вони всі з пораненими душами. І хотілося б відволікти людей від їхніх болючих тем", — сказала Славінська.
За її словами, не всі одразу повірили в цей проєкт, однак ті, хто залишився, справді хотіли спробувати себе на сцені й прожити цей досвід через мистецтво.
"На перший раз залишилися найстійкіші. І ті, що дійсно хотіли відволікти себе в якомусь іншому аспекті, десь себе спробувати. І це і Сергій Лугін, і Сашко Манчак, і Зоїчка наша, і Катя, і їхні діти брали участь у цьому проєкті. Зоїчка — переселенка з Херсону, її чоловік на фронті. Катруся, на жаль, втратила на фронті свого чоловіка. Вона після кожної вистави виходить до глядача і каже: не тримайте це собі, ідіть, пробуйте. Ми всі разом поєднані однією бідою, ми один одному можемо в цьому допомогти", — сказала Таїса Славінська.
Водночас, за словами головної режисерки, цей проєкт став терапією не лише для учасників, а й для самих акторів та глядачів у тилу.
"Що найважливіше, як на мене, це терапія не стільки, можливо, для тих людей, а скільки для нас, котрі живуть в тилу, в принципі бачимо війну тільки по телебаченню і з розповідей тих, хто повертається. Тому ми з задоволенням працювали і будемо працювати. Однією виставою наш проєкт не завершується", — розповіла вона.
Репетиція вистави, у якій беруть участь ветерани російсько-української війни та їхні родини. Суспільне Вінниця
Вистава у межах проєкту "Терапія мистецтва" складається з двох частин. Перша — французький детектив Гі Абекассіса "Той, що приїхав з Рангуна".
"Цікавий детектив, з такою розв’язкою неочікуваною. Комедія десь, вона з гумором, але детектив є детектив, тому напругу, я думаю, вистава все-таки до фіналу тримає", — сказала Славінська.
Друга частина постановки, за її словами, побудована на особистих історіях учасників. Кожне читання супроводжується відеорядом.
"Друга частина — це така літературна композиція. Ми підібрали вірші наших відомих поетів, і Симоненка, і Ліни Костенко. І кожному з виконавців я запропонувала: виберіть собі, який вірш ліг на душу. От вони і читають. І супроводжується кожне читання відеорядом з їхніх історій, з історії кожного читця", — розповіла режисерка.
У фіналі вистави, каже Таїса Славінська, глядачі бачать відеоряд про шлях України від 2014 року до сьогодні.
"Це дуже проймає. Я жодної вистави спокійно не могла дивитися, тому що плачу, сльози душать. Навіть кажуть: треба сказати якесь слово. А я не можу. Я на них дивлюся, і я бачу в них вже не акторів, а бачу тих людей, котрі пройшли це пекло", — сказала вона.
Проєкт показують не лише на сцені театру. З виставою вже їздили до госпіталів у Вінниці, показували її у Жмеринці для військових і їхніх родин, а також презентували на фестивалі ветеранських театрів у Хмельницькому.
"Ми граємо на сцені театру, ми мандруємо. Ми вже показували по госпіталях у Вінниці, потім возили в Жмеринку, показували там побратимам і їхнім родинам. Були на фестивалі в Хмельницькому. Нещодавно ми повернулися з фестивалю, це був перший такий фестиваль ветеранських театрів. І сподіваюся, що це не фінал. Будемо їздити, будемо показувати і залучати інших виконавців. Хто мене чує — приходьте, ми будемо дуже раді", — сказала Таїса Славінська.
Вінницький театр також співпрацює з іншими театрами України. За словами головної режисерки, найтісніші зв’язки мають із Хмельницьким театром. Меморандуми про співпрацю підписані також із театрами Житомира, налагоджена співпраця з Рівним і Черкасами.
Цього сезону театр Садовського представляв Україну і за кордоном. Колектив побував у Туреччині, на фестивалі в Діярбакирі, де показав виставу "За дверима" режисера Олександра Ковшуна.
"Були ми в Туреччині на фестивалі в Діярбакирі, возили виставу "За дверима". Режисер-постановник Олександр Ковшун, він з Харкова, дуже відома особистість. Ми теж дуже плідно з ним співпрацюємо. Сподіваюся, що на наступний сезон ми теж запрошуємо його до співпраці", — сказала головна режисерка.
За її словами, на фестиваль театр запросили саме з цією постановкою. Участь у події брали представники 19 країн, а з України був лише Вінницький театр імені Садовського.
"З України в Діярбакирі були тільки ми, наш театр. Нас особисто запросили, чітко з виставою "За дверима". На фестивалі брали участь 19 країн, Україна в тому числі. Це було дуже приємно, нас дуже тепло зустрічали", — розповіла Таїса Славінська.
Виставу перекладали трьома мовами — курдською, турецькою та англійською. Переклад демонстрували на трьох екранах.
"Виставу перекладено було трьома мовами: курдською, турецькою та англійською — на трьох екранах. Тому люди розуміли, про що йде мова. І особливо курди нас дуже сприймали тепло і гаряче. Тому я думаю, що це не останній наш фестиваль", — зазначила Славінська.
Після завершення сезону колектив театру піде у відпустку. Водночас, за словами головної режисерки, репетиційний процес не зупиняється: театр уже працює над новими постановками та відновленням вистав.
"Зараз все-таки йдуть репетиції над новими виставами. Євген Карнаух ставить Шекспіра на малій сцені — "Дванадцята ніч". Це досить відома комедія Шекспіра", — сказала вона.
Також у театрі працюють над відновленням вистави "Біла ворона". Через зміну виконавців і службу частини акторів у ЗСУ постановку адаптовують під новий склад.
"Роман Семенов зараз займається відновленням. Оскільки режисер-постановник зараз вже не працює в нашому театрі, ми йому доручили відновити виставу "Біла ворона". Там помінялися виконавці. Треба багато чого змінити в акторському плані, тому що багато хто служить з наших хлопців. Тому треба робити нові вводи, долучати нових акторів", — розповіла Таїса Славінська.
Серед планів театру — новий проєкт з Олександром Ковшуном, робота над виставою про Миколу Леонтовича, а також ще одна постановка за Шекспіром.
"У нас в планах на 2027 рік проєкт з Олександром Ковшуном. Також у нас є в проєкті робота над виставою "Микола Леонтович. Історія однієї подорожі, обіймаючи світ" — так ми назвали цей проєкт. Також в планах у нас Роман Семенов запропонував Шекспіра. Він ще визначається, як правильно назвати, тому не буду поки озвучувати", — сказала головна режисерка.
