За інформацією: Суспільне Вінниця.

Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця

Протягом тижня, із 16 по 22 листопада 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 31 військовослужбовця із Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Анатолій Юрчук

Анатолій Юрчук. Уланівська громада
15 листопада 2026 року в населеному пункті Вірівка Бериславського району Херсонської області перестало битися серце військовослужбовця, жителя села Малий Острожок Анатолія Васильовича Юрчука – повідомляє Уланівська сільська рада. Оборонець загинув під час виконання бойового завдання.
Андрій Довба

Андрій Довба. Вендичанська громада
Андрій Довба народився у 1990 році. На захист України чоловік став 24 лютого 2022 року. Служив водієм господарчого відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону. Із 29 червня 2026 року військовий вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що цього дня він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області. Захисник отримав травми, несумісні з життям.
Василь Кирик

Василь Кирик. Барська міськрда
Василь Афанасійович Кирик народився 3 березня 1970 року. Проживав у селі Супівка. Мав військове звання молодшого сержанта. 24 травня 2022 року Василь Кирик загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області.
Василь Степанюк

Василь Степанюк. Уланівська громада
11 листопада 2026 року помер 50-річний житель села Уланів, учасник бойових дій Василь Анатолійович Степанюк. Про його смерть повідомили в Уланівській територіальній громаді.
Віталій Данилишен

Віталій Данилишен. Вінницька міська рада
Віталій Володимирович Данилишен народився 25 жовтня 1992 року в селі Коростівці. Тут минуло його дитинство, тут він закінчив місцеву школу, а згодом почав працювати трактористом на підприємстві «ВІНСАД».
Віталій був наймолодшим серед шести дітей у родині.
2023 року Віталія призвали на військову службу за повісткою. Він служив головним сержантом десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини А4548.
Вже 17 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Урожайне Донецької області захисник загинув. Відтоді він вважався безвісти зниклим.
Віталій Дуда

Віталій Дуда. Вінницька міська рада
Оборонець, 1976 року народження, тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на сторінці Сутисківської ОТГ. Віталій Дуда загинув 6 вересня 2024 року під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Коренево Курської області РФ.
Віталій Кондратьєв

Віталій Кондратьєв. Вінницька міська рада
Віталій народився 22 листопада 1979 року у селі Слобода-Чернятинська Жмеринського району. Проходив військову службу за призовом під час мобілізації, був курсантом 2-ї навчальної роти 1-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини А1890.
7 листопада 2026 року його серце зупинилося під час проходження військової служби.
Віталій Собко

Віталій Собко. Вінницька міська рада
Віталій Володимирович Собко — захисник із села Кинашів Тульчинської громади, який народився 6 жовтня 1983 року і загинув 5 серпня 2025 року поблизу Горіхового Донецької області, після чого понад рік вважався зниклим безвісти.
Володимир Синчук

Володимир Синчук. Іллінецька громада
З січня 2021 року він боронив Україну від російських окупантів у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59-ої окремої штурмової бригади безпілотних систем). Іллінецька міська територіальна громада повідомила, що серце оборонця зупинилось внаслідок хвороби.
Іван Миронюк

Іван Миронюк. Хмільницька міська рада
Іван Миронюк народився 12 травня 1998 року та проживав у селі Голодьки на Віннччині, повідомили у Facebook Хмільницької міської ради.
Чоловік мав звання солдата. Оборонець загинув 27 липня 2026 року поблизу Новопідгороднього на Дніпропетровщині.
Івана Миронюка поховали 19 листопада 2026 року у селі Голодьки.
Іван Остапенко

Іван Остапенко. Тиврівська громада
Іван Остапенко народився 4 липня 1972 року та проживав у селі Канава на Вінниччині, розповіли у Facebook Тиврівської територіальної громади.
У війську чоловік служив водієм-електриком у відділенні технічного обслуговування автомобільної техніки 65 окремої механізованої бригади «Великий Луг».
Іван помер 13 листопада 2026 року у Запорізькій обласній клінічній лікарні. Оборонця поховали 20 листопада на Новому кладовищі у Тиврові.
Микола Василенко

Микола Василенко. Самгородоцька громада
Микола Василенко народився 28 вересня 1972 року в селі Вʼязовець на Житомирщині, повідомили на Facebook-сторінці Самгородоцької громади.
Останніми роками чоловік разом із дружиною проживав у селі Широка Гребля на Вінниччині.
Оборонець загинув 11 лютого 2024 року поблизу Роботиного на Запоріжжі.
Миколу Василенка поховали 14 листопада 2026 року в Пулинській громаді на Житомирщині.
Микола Любонько

Микола Любонько. Погребищенська міська рада
Микола Любонько народився у Погребищі на Вінниччині, розповіли на сайті Погребищенської міської ради.
Чоловік служив командиром відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 37 окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ. Микола мав звання молодшого сержанта.
За інформацією міськради, до війська чоловік долучився у 2023 році. Зокрема 7 січня 2025 року поблизу Янтарного на Донеччині оборонець отримав поранення.
Микола Любонько помер під час відпустки 15 листопада 2026 року. Йому було 45 років.
Чоловіка поховали 17 листопада 2026 року в Погребищі.
Михайло Калінчак

Михайло Калінчак. Райгородська громада
Михайло Калінчак народився 23 вересня 1992 року у селі Вища Кропивна на Вінниччині, повідомили у Facebook Райгородської громади.
Чоловік навчався у місцевій школі, згодом здобув вищу освіту у Вінницькому державному аграрному університеті за спеціальністю «Інженер-механік».


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

У березні 2023 року Михайло долучився до Сил оборони України.
Оборонець загинув 15 листопада 2026 року внаслідок ДТП.
Олег Лановенко

Олег Лановенко. Вінницька міська рада
Олег Лановенко народився 15 березня 1970 року в селі Тростянець колишнього Тиврівського району. Навчався у місцевій школі та Вищому професійному училищі №41 у Тульчині. Після строкової служби на військово-морському флоті працював на Вінницькому хімічному заводі, у будівельній сфері та на підприємстві «АРІТА».
До Збройних сил України Олег долучився під час мобілізації у травні 2024 року. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині.
Військовий із позивним «Ніка» загинув 10 листопада 2026 року поблизу села Маяки Краматорського району Донецької області. Йому було 56 років.
Олега Лановенка поховали 19 листопада 2026 року в селі Тростянець.
Олег Овчарук

Олег Овчарук. Тульчинська РВА
Олег Овчарук 2 лютого 1990 року та проживав у селі Тарасівка на Вінниччині, повідомили у Facebook Тульчинської РВА.
Чоловіка призвали до війська наприкінці вересня 2023 року. Оборонець мав звання старшого солдата та служив водієм-електриком роти безпілотних авіаційних комплексів 3-го механізованого батальйону.
Олег Овчарук загинув 2 листопада 2026 року через атаку російського FPV-дрона поблизу Новоселівки на Донеччині.
Олександр Герась

Олександр Герась. Хмільницька міська рада
Олександр Герась народився 25 червня 1987 року та проживав у місті Хмільник, повідомили у Facebook Хмільницької міської ради.
Чоловіка понад два роки вважали безвісти зниклим, поки не підтвердили, що він загинув 27 лютого 2024 року поблизу Георгіївки на Донеччині.
Олександр Горбаченко

Олександр Горбаченко. Тульчинська РВА
Олександр Горбаченко народився 28 серпня 1979 року у місті Тальне на Черкащині, повідомили на сайті Тульчинської РВА.
Після закінчення школи здобув освіту в технікумі, згодом працював у будівельній сфері. У 2008 році одружився із наречено Яною. Разом із родиною переїхав до Вінницької області, у селище Піщанка, де й проживав.
У березні 2022 року Олександр добровільно долучився до війська. Олександр служив у 115 окремій механізованій бригаді та був командиром взводу бойових машин піхоти (БМП).
Чоловік помер 7 листопада 2026 року.
Олександра Горбаченка поховали 10 листопада 2026 року.
Олександр Кольцов

Олександр Кольцов. Липовецька міська рада
Олександр Кольцов народився 9 червня 1975 року. Коли йому було 13 років, родина оселилася у селі Берестівка на Вінниччині, повідомили у Facebook Липовецької міської ради.
Олександр закінчив 9 класів Лукашівської середньої школи, а професію здобув у Зозівському ПТУ. Відслуживши строкову військову службу, Олександр працював у місцевому господарстві в будівельній бригаді.
Згодом він уклав контракт і шість років ніс службу у Збройних Силах України. Після звільнення зі служби, Олександр працював на будівництві у місті Новоград-Волинський (нині Звягель). Там він одружився, а у подружжя згодом народилася донька Анастасія. Після смерті дружини, Олександр разом із дитиною повернувся до Берестівки та придбав тут будинок.
Олександра Кольцова призвали до війська у березні 2022 року. Чоловік служив старшим механіком водієм у 61 окремій механізованій Степовій бригаді. Оборонець воював на Донеччині.
Чоловік загинув 25 лютого 2024 року біля Орлівки на Донеччині — понад два роки його вважали безвісти зниклим.
Олександр Кольцова поховали у Берестівці 17 листопада 2026 року. У нього залишилися донька та сестра.
Олександр Назарець

Олександр Назарець. Самгородоцька громада
Олександр Назарець народився 2 грудня 1983 року у Києві, проте чоловік також проживав у селі Збараж на Вінниччині, повідомили у Facebook Самгородоцької громади.
Оборонець захищав Україну в роки АТО, а після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська.
«Контузії, поранення, підірване здоров’я — такою була ціна його відданості Україні. У 2025 році за станом здоров’я Олександра було звільнено зі служби», — розповіли в громаді.
Олександр Назарець помер 18 листопада 2026 року у Києві.
Оборонця поховали 21 листопада 2026 року у Збаражі на Вінниччині. У нього залишилися мама Галина Володимирівна та брат Сергій.
Олександр Шевчук

Олександр Шевчук. Іллінецька міська громада
Олександр Шевчук народився 24 липня 1971 року та проживав у селі Бабин на Вінниччині, розповіли у Facebook Іллінецької міської громади.
Чоловік працював трактористом, був вправним механізатором.
«Найбільшим багатством Олександра була родина. Донька Віта, четверо онуків — Ангеліна, Назар, Валерія та Анастасія. Вони були його радістю, гордістю і продовженням роду», — розповіли в громаді.
У війську чоловік служив стрільцем у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
16 червня 2026 року оборонець зник безвісти поблизу Лимана на Донеччині. Пізніше його загибель підтвердили.
Олександр Шевчука поховали 18 листопада 2026 року в Бабині.
Олексій Кіш

Олексій Кіш. Вапнярська територіальна громада
Олексій Кіш народився 15 грудня 1982 року, повідомили у Facebook Вапнярської територіальної громади.
До війська чоловік долучився у липні 2023 року. За інформацією громади, його майже три із половиною роки вважали безвісти зниклим, поки експертиза не підтвердила, що Олексій загинув 16 липня 2023 року під час евакуації пораненого поблизу Богданівки на Донеччині.
В Олексія Кіша залишилися дружина та син.
Олексій Салинко

Олексій Салинко. Вінницька міська рада
Олексій Салинко народився 21 червня 1988 року у селі Стадниця. Він зростав у багатодітній родині разом із трьома старшими сестрами та братом, який нині також обороняє країну.
Після закінчення школи у рідному селі він продовжив навчання у Вінницькому центрі професійно-технічної освіти переробної промисловості, а згодом – у Козятинському училищі залізничного транспорту.
Виховував двох донечок, яким зараз 15 та 12 років.
Чоловік боронив Україну у війську із весни 2022 року. Олексій служив у 66 окремій механізованій бригаді.
За виявлену відвагу та героїзм був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Міністерства оборони України «Захиснику України» та численними грамотами командування військової частини.
Загинув Олексій Салинко 16 листопада 2026 року поблизу села Капитолівка Ізюмського району, що на Харківщині. Життя Захисника обірвалося у 38 років.
Оборонця поховали 20 листопада 2026 року на Алеї Слави Стадницького кладовища.
Павло Танасейчук

Павло Танасейчук. Жмеринська міська рада
Павло народився 11 липня 1978 року у Браїлові.
10 липня 2025 року Павла мобілізували до лав Збройних сил України. Він став матросом морської піхоти, служив навідником третього відділення першого взводу морської піхоти військової частини А3828-1. Після військового навчання вирушив на бойове завдання. Та вже за тиждень зв’язок із ним обірвався.
Сергій Лиман

Сергій Лиман. Калинівська міська рада
Сергій Лиман народився 12 червня 1985 року в селі Черепашинці. Після закінчення місцевої школи навчався в Новогребельському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста-водія. П’ять років працював у СТОВ «Промінь», згодом — у компанії «Екосфера».
17 липня 2022 року Сергія мобілізували до лав Збройних сил України.
Сім разів ворожі влучання знищували його автомобілі, але щоразу він залишався живим. Через восьме влучання життя Захисника обірвалося на Харківщині.
За мужність і героїзм Сергія Лимана відзначили державними нагородами:
- медаль «Бахмут місто фортеця»;
- медаль «За оборону країни»;
- нагрудний знак Мотопіхотного батальйону «Вовкодави».
Сергій Лупол

Сергій Лупол. Тульчинська РВА
Сергій Володимирович Лупол (30 липня 1982 — 15 листопада 2024) — український військовослужбовець із села Дмитрашківка Піщанської громади Тульчинського району Вінницької області. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти.
Прийняв останній бій 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Рівнопілля Волноваського району Донецької області.
Сергій Семенюк

Сергій Семенюк. Жмеринська міська громада
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій разом із сином Олександром долучилися до місцевої територіальної оборони. Вже 27 лютого чоловік отримав повістку. Таку ж повістку отримав і син Олександр. 1 березня 2022 року батько та син разом вирушили на військову службу.
Їхній спільний військовий шлях розпочався у військовій частині 3028. Влітку 2023 року батько й син перевелися до бригади «Червона Калина», де продовжили службу. Олександр був кулеметником, Сергій – солдатом-водієм.
Спочатку виконували завдання на більш тилових ділянках, згодом їхній військовий шлях проліг на Запорізький напрямок. Батько і син були поруч, разом долали труднощі військової служби, підтримували один одного.
З 16 грудня 2023 року син Олександр не повернувся з бойового завдання. Відтоді він вважається безвісти зниклим.
17 листопада 2026 року внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині, у лікарні Києва зупинилося серце 49-річного Сергія Семенюка із позивним «Сем».
Станіслав Заболотний

Станіслав Заболотний. Ладижинська міська рада
Станіслав Юрійович Заболотний (30 березня 1988 — 12 листопада 2026) — український військовослужбовець із Вінниччини.
Народився 30 березня 1988 року у Вороновиці на Вінниччині. Дитинство та юність провів у рідному селищі, навчався у місцевій школі № 1.
Служив у Збройних Силах України на посаді номера обслуги мінометного взводу механізованого батальйону.
Загинув 12 листопада 2026 року у віці 38 років.
Тарас Красільніков

Тарас Красільніков. Оратівська селищна рада
Красільніков Тарас Володимирович, 1985 року народження загинув 12 листопада 2026 року у районі населеного пункту Кушугум Запорізької області.
Юрій Подолян

Юрій Подолян. Теплицька селищна рада
Юрій Подолян народився 21 червня 1983 року в Казахстані, а згодом переїхав із родиною до села Кожухівка. З першого по дев’ятий клас навчався у школі села Росоша, а десятий та одинадцятий класи закінчив у Шельпахівці. Після школи здобув фах електрика у Вінниці. Працював на різних роботах, щоб забезпечити рідних.
У серпні 2024 року став на захист Батьківщини. Служив водієм 1-го відділення кулеметного взводу піхотного батальйону.
З 23 листопада 2025 року воїн не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Орестопіль Дніпропетровської області.
Ярослав Пачевський

Ярослав Пачевський. Вінницька міська рада
Ярослав Анатолійович Пачевський (3 грудня 1996 — 20 березня 2025) — український військовослужбовець із Вінниці, стрілець 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Народився у Вінниці, був старшим із трьох синів у багатодітній родині. Закінчив вінницьку школу № 11 та здобув фах будівельного столяра у Центрі професійно-технічної освіти № 1. До мобілізації працював у сфері логістики.
Долучився до лав Збройних Сил України у листопаді 2024 року. Загинув у віці 28 років під час бойового зіткнення поблизу села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
