За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, із 29 червня по 5 липня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 20 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Олександр Франчук
Олександр Франчук. Глуховецька селищна громада/Facebook
Олександр Франчук народився 9 лютого 1981 року та проживав у селі Пляхова на Вінниччині, повідомили в Глуховецькій селищній раді.
Чоловік вперше долучився до Сил оборони із 2014 року під час Антитерористичної операції на Донеччині та Луганщині, а із лютого 2022 року знову пішов добровольцем на фронт.
Чоловік мав звання молодшого сержанта. У квітні 2024 року Олександр зник під час виконання бойового завдання на Донеччині. Через понад два роки підтвердили його загибель 2 квітня 2024 року біля Костянтинівки.
В Олександра Франчука залишилася дружина та двоє синів.
Леонід Повар
Леонід Повар. Глуховецька селищна громада
Леонід Повар народився 2 липня 1999 року в селі Білопілля на Вінниччині, розповіли на Facebook-сторінці Глуховецької селищної громади. Із 2005 до 2014 року здобував освіту в Білопільській школі, а пізніше вступив до Бердичівського коледжу, де навчався на юриста.
В громаді розповіли, що чоловік захоплювався спортом. Зокрема, він грав в одній із футбольних команд у Києві, а також любив настільний теніс.
У січні 2024 року Леоніда Повара призвали до війська. Чоловік служив у відділенні безпілотних авіакомплексів 1 окремого батальйону морської піхоти.
Леонід Повар загинув 27 червня 2026 року неподалік Олексієво-Дружківки на Донеччині. Йому було 26 років. У чоловіка залишилися батьки, сестра та племінники.
Володимир Кравченко
Володимир Кравченко. Вінницька міська рада
Володимир Кравченко народився у Вінниці 18 липня 1973 року. Навчався у загальноосвітній середній школі №29, паралельно закінчив музичну школу за класом класичної гітари. Опісля здобув фахову освіту у Вінницькому професійно-технічному училищі №3. Чоловік працював електриком-диспетчером, відповідальним за енергозабезпечення частини міста. Також він співав у церковному хорі.
Володимир став до військового строю восени 2025 року. У званні молодшого сержанта воював у лавах 120 окремої бригади ТрО. Під час виконання чергового бойового завдання поблизу міста Лиман на Донеччині 20 травня 2026 боєць зазнав важких мінно-вибухових поранень. Від отриманих у бою травм він помер 11 червня.
2 липня 2026 року Володимира Кравченка поховали на Сабарівському кладовищі у Вінниці.
Ігор Ходжаніязов
Ігор Ходжаніязов. Facebook/Олена Шикура
Ігор Ходжаніязов народився у Вінниці у 1990 році. У цивільному житті він був відомий як поет, перекладач, музикант, дослідник історії традиційної музики, програміст, мовознавець і культуролог.
Разом із друзями-однодумцями він заснував літературне угруповання "Новий шинок", був учасником поетичних читань "Перша кава" у київському клубі "Купідон". Його вірші публікували у панк-журналі "Більше", а переклади творів американського поета Ґреґорі Корсо стали фіналістами конкурсу Metaphora.
Ходжаніязов був учасником гурту Mashala Doza, грав на грецькому бузукітрадиційний грецький струнно-щипковий музичний інструмент із родини лютні. Він має характерний грушоподібний корпус, довгий гриф та металеві струни, які створюють яскравий, дзвінкий звук та досліджував традиційну музику й історію, зокрема каракалпацькутюркський народ кипчацької групи, чисельність якого становить понад 600 тисяч осіб. Їхня самоназва перекладається як «чорний ковпак» або «чорна шапка». Понад 90% каракалпаків проживають у дельті Амудар'ї, у Республіці Каракалпакстан (автономний регіон у складі Узбекистану), кримськотатарську, балканську та грецьку музичні традиції.
Також він був автором каналу "Анонімний автор 18 століття", де публікував матеріали з історії, музики та культури.
Ігор Ходжаніязов загинув 28 червня 2026 року внаслідок удару російської КАБ.
Геннадій Кисельов
Геннадій Кисельов. Жмеринська міська рада
Геннадій Кисельов народився і виріс у Жмеринці. Навчався у школі №3, згодом закінчив Жмеринське вище професійне училище, де здобув професію помічника машиніста, розповіли у виданні "Жмеринка.City". Працював на залізниці помічником машиніста, провідником, слюсарем, а перед мобілізацією — був слюсарем Жмеринської Центральної районної лікарні.
У міській раді розповіли, що Геннадій долучився до війська у 2024 році. Чоловік служив у 57 окремій мотопіхотній бригаді імені отамана Костя Гордієнка на Харківському напрямку.
Під час боїв за Вовчанськ Геннадій Кисельов отримав поранення, проте після реабілітації повернувся до війська та служив у 58 окремому радіотехнічному батальйоні.
Чоловік помер 25 червня 2026 року у військовому госпіталі після інсульту.
3 липня 2026 року Геннадія Кисельова поховали у Жмеринці.
Максим Білоус
Максим Білоус. Якушинецька територіальна громада
Максим Білоус народився 13 серпня 1995 року в Якушинцях на Вінниччині, розповіли в сільській територіальній громаді. Здобував освіту у Вінницькій загальноосвітній школі № 35. Під час навчання займався у театральному гуртку та через це пізніше отримав військовий позивний "Артист".
Пізніше Максим навчався у Вищому професійному училищі № 7 у Вінниці, де здобув спеціальність маляра та штукатура.
У листопаді 2025 року Максима мобілізували до Сил оборони України. Чоловік служив оператором відділення безпілотних наземних комплексів у 35 окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
"Разом із підрозділом старший матрос Білоус брав безпосередню участь у бойових діях та виконанні завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, стримуючи збройну агресію Російської Федерації на Харківському напрямку. За час служби проявив себе як мужній, сміливий, рішучий та відданий військовій присязі воїн, надійний товариш для своїх побратимів", — розповіли в громаді.
Старший матрос Максим Білоус загинув 22 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дорошівка на Харківщині.
Чоловіка поховали 3 липня у Якушинцях. В Максима залишилися мама, вітчим та сестра.
Сергій Богдан
Сергій Богдан. Ямпільська міська рада
Сергій Богдан проживав у Северинівці на Вінниччині.
Рідні чоловіка розповідали Суспільному, що його мобілізували до війська 10 червня 2023 року. Сергій служив у 61 окремій механізованій Степовій бригаді.
У березні 2024 року Сергій Богдан зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Наприкінці червня 2026 року підтвердили, що Сергій Богдан загинув 18 березня 2024 року біля Сєверного на Покровському напрямку.
4 липня 2026 року чоловіка поховали у Северинівці.
Олексій Сімрок
Олексій Сімрок. Теплицька селищна рада
Олексій Сімрок народився у 1999 році та проживав у селищі Теплик на Вінниччині, повідомили на сайті селищної ради.
Чоловіка призвали до війська у вересні 2025 року. Він служив оператором безпілотних літальних апаратів у 110 окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
"За час служби зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний військовослужбовець. Він відмінно виконував свої обов'язки. Його поважали побратими", — розповіли в громаді.
Матрос Олексій Сімрок загинув 25 червня 2026 року поблизу Біляївки на Запоріжжі.
У Теплицькій громаді оголосили триденну жалобу через загибель оборонця.
Едуард Бак
Едуард Бак. Калинівська міська рада
Едуард Бак народився 21 липня 1981 року в місті Умань на Черкащині. У дитинстві разом із рідними переїхав до Калинівки на Вінниччині, розповіли на сайті міської ради. Він навчався у загальноосвітньої школи №3 міста Калинівки, а із 9 класу продовжив навчання у місцевому професійно-технічному училищі №21, де здобув спеціальність зварювальника.
До початку повномасштабного вторгнення Едуард працював зварювальником у Вінниці.
В квітні 2023 року чоловіка мобілізували до війська. У лютому 2024 року Едуард зник безвісти під час відходу із позицій на Покровському напрямку.
У липні 2026 року підтвердили, що Едуард Бак загинув 2 лютого 2024 року на Донеччині. Його понад два роки вважали безвісти зниклим.
В оборонця залишилися мама, дружина та брат.
Ростислав Островерхий
Ростислав Островерхий . Петро Швець/Facebook
Ростислав Островерхий народився 29 вересня 1999 року та мешкав у селі Дяківка на Вінниччині, повідомив на Facebook-сторінці голова Джулинської громади Петро Швець.
У війську чоловік служив стрільцем-помічником гранатометника в механізованому батальйоні 72 окремої механізованої бригади Чорних Запорожців.
Ростислав загинув 23 червня 2026 року поблизу Ізбицького на Харківщині. Йому було 26 років.
В оборонця залишилися дружина, син, донька, мама, сестри та брат.
Чоловіка поховали у Дяківці 2 липня 2026 року.
Артем Мартинюк
Артем Мартинюк. Барська міська рада
Артем Мартинюк родом із села Біличин на Вінниччині. Він служив у війську із березня 2025 року, розповіли на Facebook-сторінці Барської міської ради.
Чоловік працював на посаді оператора безпілотних наземних комплексів 108 окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі".
Солдат Артем Мартинюк помер 28 червня 2026 року. Йому було 30 років.
Оборонця поховали 1 липня 2026 року в Біличині.
Микола Герасимчук
Микола Герасимчук. Ладижинська міська громада
Микола Герасимчук народився 22 травня 1988 року в Ладижині, розповіли на Facebook-сторінці міської громади. Після закінчення 9 класів Ладижинської загальноосвітньої школи №4, у 2003 році вступив до Ладижинського коледжу Вінницького державного аграрного університету. Микола закінчив навчальний заклад у 2006 році та здобув спеціальність "Облік і аудит".
Микола працював бухгалтером у Києві на підприємстві "Нова Лінія" та здобував вищу економічну освіту в Львівському державному аграрному університеті.
В 2011 році чоловік повернувся жити до Ладижина та працював бухгалтером в "МХП", пізніше отримав посаду виконувача обов'язків начальника планово-економічного відділу.
"У 2016 році працював начальником відділу виробничого обліку на Птахокомпанії "Губин". Згодом, у 2018 році, обіймав посаду головного економіста бухгалтерії Харківської філії науково-виробничої приватної компанії. Із 2019 року працював асистентом керуючого магазину "АТБ-Маркет", а з 2024 року — у товаристві "ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ", — розповіли на сторінці громади.
Миколу Герасимчука мобілізували до війська у червні 2025 року. Чоловік служив командиром стрілецького відділення батальйону територіальної оборони 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.
Із 20 серпня 2025 року чоловіка вважали зниклим безвісти, а на початку липня 2026 року його загибель підтвердили.
Оборонця поховали 2 липня 2026 року в Ладижині.
Олександр Яковенко
Олександр Яковенко. Тульчинська РДА
Олександр Яковенко народився 23 лютого 1983 року в Городківській громаді на Вінниччині, повідомили в Тульчинській РДА.
Чоловік мав звання солдата та служив водієм у десантно-штурмовому батальйоні.
Оборонець загинув 25 червня 2026 року біля Новоандріївки на Дніпропетровщині. Родина Олександра Яковенка вирішила поховати його в Одесі.
Юрій Драчинський
Юрій Драчинський. Хмільницька міська рада
Юрій Драчинський народився 8 жовтня 1989 року та мешкав у Хмільнику на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Хмільницької міської ради.
Чоловік мав звання молодшого сержанта. Оборонець загинув 24 червня 2026 роек біля Калинівки в Запорізькій області.
Юрія Драчинського поховали 4 липня 2026 року в Хмільнику.
Лев Антошкін
Лев Антошкін. Оратівська селищна рада
Лев Антошкін народився у 1977 році та проживав у селі Заруддя на Вінниччині, розповіли на сайті Оратівської селищної ради.
Чоловік служив інспектором прикордонної служби-стрільцем. Його вважали безвісти зниклим із лютого 2023 року.
Наприкінці червня 2026 року в громаді отримали підтвердження, що Лев Антошкін загинув 13 лютого 2023 року в Бахмуті на Донеччині.
Олег Козирев
Олег Козирев. Агрономічна сільська рада
Олег Козирев народився у 1977 році та проживав у селі Медвеже Вушко на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Агрономічної сільської ради.
Чоловік помер під час захисту територіальної цілісності України поблизу Єлизаветівки на Миколаївщині.
Ігор Циган
Ігор Циган. Тростянецька селищна громада
Ігор Циган народився 28 липня 1974 року в селі Китайгород Вінницької області, повідомили на сайті Тростянецької селищної ради. В селі минули дитинство та юність чоловіка, також він працював у Києві та проживав у Вінниці.
Наприкінці 2024 року Ігор добровільно долучився до лав Сил оборони. Оборонець служив старшим водієм в 11 окремому штурмовому батальйоні.
У лютому 2025 року чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині. Пізніше експертиза підтвердила, що Ігор Циган загинув 27 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району.
30 червня 2026 року оборонця поховали в Китайгороді.
Андрій Годованюк
Андрій Годованюк. Хмільницька міська рада
Андрій Годованюк народився 12 грудня 1999 року в селі Березна на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Хмільницької міської ради.
Чоловік мав звання солдата. Оборонець загинув 15 червня 2026 року біля Придорожнього на Запоріжжі.
Андрія поховали 3 липня 2026 року на кладовищі в Березній.
Ігор Доронін
Ігор Доронін. Калинівська міська рада
Ігор Доронін 19 лютого 1989 року у Калинівці на Вінниччині, розповіли на сайті Калинівської міської ради. Чоловік навчався у місцевій школі №4, далі здобув освіту у Вінницькому торговельно-економічному коледжі за спеціальністю "Харчова технологія та інженерія". З 2008 по 2011 рік навчався у Київському національному торговельно-економічному університеті за спеціальністю "Технологія харчування, ресторанна справа та сервіс".
Чоловік працював кухарем в Україні та закордоном.
Ігоря Дороніна мобілізували до війська у березні 2022 року. Оборонець мав звання молодшого сержанта та служив у прикордонних військах.
У листопаді 2024 року чоловік зник безвісти, однак судово-медична експертиза підтвердила факт загибелі військовослужбовця.
Ігоря Дороніна поховали 1 липня 2026 року в Калинівці. У нього залишилися мама, сестра та дві племінниці.
Ігор Линник
Ігор Линник. Вінницька міська рада
Ігор Линник народився 17 січня 1974 року у Вінниці. Навчався у школі №6, згодом здобув професію плиточника-облицювальника у професійно-технічному училищі №5. Після строкової служби одружився, разом із дружиною виховав сина.
У цивільному житті працював у сфері шиномонтажу. Захоплювався спортом, любив футбол і часто грав разом із друзями.
Ігор Линник вступив до лав Збройних сил України влітку 2022 року. Служив старшиною у 34-му батальйоні 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Брав участь у бойових діях на Херсонському та Донецькому напрямках, зокрема обороняв Херсон, Часів Яр, Костянтинівку та Бахмут. За участь в обороні Бахмута був нагороджений державною відзнакою.
"За словами рідних, рішення добровільно приєднатися до війська чоловік ухвалив після ракетного удару по середмістю Вінниці у липні 2022 року. Тоді він допомагав рятувальникам ліквідовувати наслідки атаки", — розповіли у Вінницькій міській раді.
Ігор Линник загинув 15 листопада 2023 року поблизу села Синьківка на Куп'янському напрямку. Перед цим він урятував двох поранених побратимів.
Оборонця поховали 4 липня 2026 року на Сабарівському кладовищі у Вінниці.
