За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, із 12 по 18 жовтня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 18 військовослужбовців із Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Вʼячеслав Кравчук
Вʼячеслав Кравчук. Глуховецька селищна громада
Вʼячеслав Кравчук народився 18 грудня 1983 року, повідомили у Facebook Глуховецької селищної ради. Він був четвертою дитиною в родині. Коли Вʼячеславу було 9 років помер його батько, а у 21 рік він втратив маму.
Після служби в армії Вʼячеслав працював у сільськогосподарському виробничому кооперативі (СВК), а пізніше працював водієм-далекобійником.
Чоловік долучився до війська у квітні 2022 року. Вʼячеслав служив стрільцем-помічником гранатометника у 65 окремій механізованій бригаді «Великий Луг».
Вʼячеслав Кравчук загинув 5 жовтня 2026 року під час бойового завдання у селі Таврійське на Запоріжжі.
Чоловіка поховали 11 жовтня 2026 року в селищі Глухівці. У нього залишилися дружина та двоє дітей.
Василь Наконечний
Василь Наконечний. Калинівська міська рада
Василь Наконечний народився 12 січня 1999 року в селі Софіївка на Вінниччині, розповіли на сайті Калинівської міської ради.
Він навчався у місцевій школі, згодом — у Вінницькому національному технічному університеті, де опановував програмування. Останнім місцем його роботи була кондитерська фабрика «Рошен».
У червні 2024 року Василь долучився до війська. Чоловік мав звання молодшого лейтенанта.
Оборонець загинув 12 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області, проте офіційне сповіщення про смерть родина отримала у жовтні 2026 року. Йому було 26 років.
Василя Наконечного поховали 16 жовтня 2026 року в Софіївці. В оборонця залишилися батьки та сестра.
Віктор Ватага
Віктор Ватага. Ободівська громада
Віктор Ватага народився у 1975 році та проживав у селі Нова Ободівка, повідомили на сайті Ободівської громади.
Чоловік служив стрільцем-снайпером у 95 окремій десантно-штурмовій Подільській бригаді та мав звання солдата.
У жовтні 2026 року підтвердили, що Віктор Ватага загинув 28 лютого 2025 року поблизу Нової Сорочини в Курській області РФ.
«Захисник Віктор Григорович був справжнім пaтрioтом, вірним військовій присязі, який боровся за суверенітет та цілісність держави, і віддав своє життя за мир та спокій на рідній землі», — розповіли у громаді.
Оборонця поховали 17 жовтня 2026 року в Новій Ободівці на Вінниччині.
Віктор Корезін
Віктор Корезін.
Віктор Корезін народився 28 листопада 1994 року у Вінниці. Він був єдиною дитиною у сім’ї, з раннього віку захоплювався технікою. Після здобуття базової освіти у середній школі №18 хлопець обрав робітничий фах. Деякий час працював на місцевих підприємствах: олійножировому комбінаті та заводі «Барлінек».
Віктор Корезін пішов захищати країну навесні 2025 року. У лавах 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади він служив стрільцем. Воював у Донецькій області.
Загинув воїн 4 червня 2025 року неподалік Покровська.
Оборонця поховали 12 жовтня 2026 року на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Віктор Марфін
Віктор Марфін. Ямпільська міська рада
Віктор Марфін народився 5 січня 1970 року та проживав у селі Клембівка на Вінниччини, повідомили в Facebook Ямпільської міської ради.
Після закінчення Клембівської середньої школи у 1987 році, чоловік вступив до Одеського морехідного училища, звідки був призваний на строкову військову службу, розповіли у Facebook видання «Ямпільські вісті». Віктор проходив навчання у загоні радіорозвідки військово-морського флоту у Києві, а потім його направили у російський Владивосток, де чоловік служив на пароплаві зв’язку протягом трьох років. 1992 року демобілізувався і повернувся до рідного села.
Віктор працював на фабриці «Вінничанка» електроналадчиком швейних машин. У 1994 році чоловік одружився зі своєю нареченою Наталею, пізніше у сімʼї народився син Віталій.
Чоловік працював у Клембівській сільській раді начальником військового обліку, згодом займався разом із дружиною підприємницькою діяльністю у селі. У 2009 році родина переїхала до Томашполя на Вінниччині, а того ж року — до Києва, де Віктор працював у житлово-комунальному господарстві, а згодом — у комунальному підприємстві «Київспецтранс».
Віктор долучився до війська у листопаді 2022 року. У перші дні мобілізації Віктор Марфін пройшов навчання у Полтавському інституті зв’язку, а згодом в Німеччині на базі НАТО.
Оборонець виконував бойові завдання на Купʼянському напрямку, а також поблизу Торецька, Покровська, Добропілля та Мирнограда на Донеччині.
«У 2025 році був прооперований через набуту під час служби хворобу. Після реабілітації мав можливість демобілізуватися, але повернувся до своїх побратимів і продовжував нести службу на Покровському напрямку», — пояснили у «Ямпільських вістях».
Зокрема у 2024 році Віктор отримав відзнаку президента «За оборону України».
У війську Віктор Марфін служив оператором-радіотелефоністом у 32 окремій механізованій «Сталевій» бригаді. Чоловік загинув 5 жовтня 2026 року у районі Сергіївки на Донеччині. Чоловіку було 56 років.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
11 жовтня 2026 року Віктора Марфіна поховали у Клембівці. У нього залишилися дружина Наталія, син Віталій, який служить у війську із 2022 року та має звання майора, онучка Мія та сестра Наталя.
Віталій Волкотруб
Віталій Волкотруб. Погребищенська міська рада
Віталій Волкотруб народився 1 червня 1986 року на проживав у селі Адамівка на Вінниччині, розповіли на сайті Погребищенської міської ради.
Чоловік служив стрільцем-вогнеметником у 68 окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша та мав звання старшого солдата.
Віталій загинув 14 жовтня 2026 року поблизу Микільського на Сумщині.
Віталій Овчінников
Віталій Овчінников. Вінницька міська рада
Віталій Овчінников народився 10 травня 1982 року у селі Великі Крушлинці. Після закінчення місцевої школи здобув фах технолога харчування у Вінницькому технолого-економічному технікумі. Згодом пройшов строкову службу в армії.
Тривалий час чоловік займався вантажним перевезенням у ТОВ «Магістраль». Із коханою дружиною виховував двох синів, яким зараз 17 та 9 років, піклувався про матір.
Віталій Овчінников приєднався до лав ЗСУ восени 2024 року. Опанувавши спеціальність гранатометника, він служив старшим солдатом у 80 окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді, виконував бойові завдання на Курському напрямку у підрозділі радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Після важкого поранення чоловік повернувся у стрій та продовжив службу водієм у бригаді транспортної авіації.
11 жовтня 2026 року військовий помер: під час виконання чергового завдання внаслідок падіння уламків ворожого БпЛА він дістав травми, несумісні з життям.
За службу та захист країни чоловік має чимало нагород, серед яких — відзнака президента України «За оборону України» та відзнака міністра оборони України «За поранення».
Віталія Овчінникова поховали 16 жовтня 2026 року в селі Великі Крушлинці.
Іван Горпинюк
Іван Горпинюк. Агрономічна сільська рада
Іван Горпинюк народився 18 червня 1986 року та проживав у селі Ільківка, повідомили на сайті Агрономічної сільської ради.
Чоловік долучився до війська у лютому 2023 року. Оборонець виконував бойові завдання на Криворізькому та Запорізькому напрямках до 2026 року.
Іван помер у лікарні від поранень та контузій, про його смерть повідомили 9 жовтня.
Оборонця поховали 11 жовтня 2026 року
Ігор Пилипчак
Ігор Пилипчак. Тульчинська міська рада
Ігор Пилипчак народився 3 вересня 1992 року в селі Зарічне на Вінниччині, розповіли у Facebook Тульчинської міської ради.
З 2014 року він проходив військову службу, був учасником бойових дій в АТО, служив за контрактом у різних військових частинах. За інформацією міськради, Ігор віддав службі понад 10 років
Оборонець помер 13 жовтня 2026 року після хвороби.
Ігоря Пилипчака поховали 15 жовтня 2026 року у Зарічному. В нього залишилися батьки, дружина, син та брат.
Максим Мордюк
Максим Мордюк. Козятинська міська рада
Максим Мордюк народився у 1979 році, розповіли на сайті Козятинської міської ради.
Чоловік мав звання головного сержанта.
Оборонець загинув у бою поблизу Нової Січі на Сумщині. Про його смерть повідомили 14 жовтня 2026 року.
Олег Зімін
Олег Зімін. Агрономічна сільська рада
Олег Зімін народився 25 березня 1974 року в селі Агрономічне на Вінниччині, повідомили на сайті Агрономічної сільської ради.
Він навчався у Бохоницькій школі, після закінчення якої продовжив здобувати освіту в Кооперативному коледжі у Вінниці. Пройшов строкову службу, а після повернення працював та одружився із нареченою Тамарою. У подружжя народилися дві доньки.
У 2014 році чоловік вперше долучився до війська. Олег врав участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ, оборонець знову долучився до війська. Олег вступив до лав 61 окремої механізованої Степової бригади та разом із побратимами виконував бойові завдання на Харківському, Миколаївському, Херсонському, Чернігівському, Сумському та Донецькому напрямках.
Пізніше чоловік перевівся до Третьої окремої важкої механізованої бригади.
За інформацією сільської ради, у лютому 2025 року Олег Зімін зайшов на позицію в селі Тополі на Харківщині. Разом із побратимами вони тримали позицію 10 діб. Після цього він перестав виходити на зв’язок. З 10 лютого 2025 року Олег Зімін офіційно вважався безвісті зниклим. У жовтні 2026 року його загибель підтвердили.
Олега Зіміна поховали в Агрономічному 13 жовтня 2026 року. У нього залишилися дружина, донечки, батьки та брат.
Олександр Бортник
Олександр Бортник. Вінницька міська рада
Народився захисник 15 червня 1982 року у Стрижавці. Згодом разом із родиною переїхав до Вінниці. Навчався у школі №23, пізніше здобув вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті. Більшу частину життя працював у будівельній сфері.
За словами дружини Людмили, Олександр багато працював, піклувався про родину та доглядав за важкохворою матір’ю.
Олександр Бортник долучився до Збройних сил України восени 2024 року. Служив водієм гранатометного відділення роти вогневої підтримки 5-ї окремої важкої механізованої бригади.
Оборонець загинув 15 березня 2025 року поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області. Йому було 42 роки.
Олександра поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці 15 жовтня 2026 року.
Олександр Павліченко
Олександр Павліченко. Погребищенська міська рада
Олександр Павліченко народився 5 вересня 1989 року в місті Горлівка Донецької області, розповіли на сайті Погребищенської міської ради.
У 1996 році він пішов в перший клас в Горлівці, а у 1997 році сім’я переїхала на проживання в село Сопин на Вінниччині. Цього ж року Олександр пішов в 2 клас місцевої школи. В 2004 році закінчив 9 класів і продовжив навчання в Мончинській ЗОШ. Після закінчення школи продовжив навчання у Вінницькому ПТУ №11 на оператора комп’ютерного набору.
За інформацією міськради, після закінчення навчального закладу чоловік працював у місті Одеса на будівництві.
У січні 2025 року Олександра Павліченка призвали до війська. Оборонець служив стрільцем-помічником гранатометника у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді та мав звання солдата.
Олександр загинув 21 квітня 2025 року під час виконання завдання біля Костянтинополя на Донеччині.
Оборонця поховали у Погребищенській громаді 11 жовтня 2026 року.
Роман Ільчук
Роман Ільчук. Погребищенська міська рада
Роман Ільчук народився 5 лютого 2000 року в селі Мончин на Вінниччині, повідомили на сайті Погребищенської міської ради.
До першого класу він пішов у 2006 році, в 2015 році закінчив 9 класів. У 2015-2018 роках Роман навчався у ВПУ №42, де здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А1», слюсаря-ремонтника та водія автотранспортних засобів категорії «С»».
Із 2020 по 2022 роки чоловік пройшов строкову службу в 96 зенітній ракетній Київській бригаді, а із червня 2023 року підписав контракт.
Пізніше Роман служив старшим стрільцем-оператором у 100 окремій механізованій бригаді та мав звання старшого солдата. Оборонець загинув 6 травня 2025 року в Торецьку на Донеччині.
Романа Ільчук поховали 15 жовтня 2026 року в селі Мончин на Вінниччині.
Ростислав Дідик
Ростислав Дідик. Теплицька селищна рада
Ростислав Дідик народився 8 грудня 1999 року у селі Важне на Вінниччині, повідомили на сайті Теплицької селищної ради.
Навчався у Степанівській середній школі. Після здобуття освіти в Крижопільському будівельному ліцеї пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Ростислав вступив до лав Національної гвардії України. Він служив розвідником у 14 бригаді оперативного призначення «Червона Калина» 1 корпусу НГУ «Азов».
Ростислав зник безвісти у жовтня 2023 року поблизу Вербового на Запоріжжі. За результатами ДНК-ідентифікації підтвердили, що старший солдат Ростислав Дідик загинув 13 жовтня 2023 року. Йому залишилося 23 роки.
Оборонця поховали 16 жовтня 2026 року в Теплицькій громаді.
Сергій Колодинський
Сергій Колодинський. Ямпільська міська рада
Сергій Колодинський народився 10 травня 1997 року та проживав у Тростянці на Вінниччині, розповіли у Facebook Ямпільської міської ради.
Чоловік служив старший стрільцем-оператором штурмового відділення та мав звання старшого солдата.
Сергій загинув 29 квітня 2024 року поблизу Новоолександрівки на Донеччині.
Сергій Паньков
Сергій Паньков. Гайсинська міська рада
Сергій Паньков народився 13 квітня 1983 року в Гайсині, у багатодітній родині, повідомили у Facebook Гайсинської міської ради.
Тут минули його дитинство та юність, він навчався у міській школі № 7. Після закінчення школи, Сергій обрав фах у сфері телекомунікацій та радіоелектроніки. За інформацією міськради, чоловік працював із відеоспостереженням.
У лютому 2026 року чоловік долучився до лав Сил оборони України. Сергій служив командиром відділення у батальйоні підтримки 225 окремого штурмового полку, мав звання старшого солдата.
20 вересня 2026 року Сергій Паньков дістав поранення від підриву на міні неподалік Любицького на Запоріжжі. Його лікували медики Запорізької обласної лікарні, а згодом — Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, проте 30 вересня 2026 року Сергій помер у реанімаційному відділенні лікарні міста Дніпра.
Сергія Панькова поховали 14 жовтня 2026 року на Алеї Слави кладовища у Гайсині. В чоловіка залишилися дружина Наталія, діти Єфім, Лев і Софія, мати Майя, брат Микола та сестра Анна.
Юрій Глеба
Юрій Глеба. Глуховецька громада
Юрій Глеба народився 9 червня 1985 року в селі Непедівка на Вінниччині, розповіли в Глуховецькій громаді в Facebook.
Чоловік служив у війську із липня 2024 року. Юрій був такелажником у ремонтній роті у 32 окремій артилерійській бригаді.
Із лютого 2026 року його вважали зниклим безвісти поки не підтвердили, що оборонець загинув 15 лютого 2026 року біля Кирпичного на Дніпропетровщині через удар FPV-дрона.
Юрія Глебу поховали 12 жовтня 2026 року. У чоловіка залишилися мама Наталія, донька Юлія та син Максим.
