29-річний Володимир Костирко після поранення на фронті переніс 10 операцій, протягом 40 днів був прикутий до ліжка. Зараз він навчає бальних танців дітей та дорослих у центрі культури села Липини.
Суспільному ветеран розповів: до танців повернувся одразу після реабілітації.
Раніше Володимир навчав дітей в Харкові. У квітні 2022 року рятував котів своїх учнів – вивозив тварин до Луцька. Каже, тут і залишився. На Волині створив сім’ю – разом з дружиною виховують дворічну доньку. Відкрив нову танцювальну школу, але влітку 2024 року потрапив у військо.
Танцюрист служив у 100-й механізованій бригаді – працював з безпілотниками. Поранення отримав на Торецькому напрямку в 2025 році. Після реабілітації пересів у крісло колісне.
«Після поранення найважче для мене було сприйняти ситуацію, що я вже не такий мобільний, як раніше. Одну ногу не міг піднімати вперед, бо в мене відсутня частина стегна, і рух був за допомогою кульшових суглобів», – розповідає Володимир Костирко.
Читати ще: Учитель, який став «небесним оком»: історія захисника з Любешівщини
Директорка центру культури у селі Липини Тетяна Ковжук каже, що як почула історію Володимира, не вагаючись запропонувала ветеранові роботу.
«Злякалася, коли він підняв свою партнерку – йому не можна цього у зв’язку з пораненням. Думаю: «Не дай Бог, зараз щось станеться». Відчитала його, а він: «Ви що, це ж я танцюю, я ж показую». Він живе цим», – додає Тетяна Ковжук.
Спершу в танцювальному класі Володимира тренувалися дві дитини. Зараз має дві групи: п’ять четвертокласників та троє першокласників з другокласниками. Учні описують його як веселого, крутого та красивого вчителя.
«Уроки завантажують, а танці розвантажують», – каже учениця Віталіна.
Чоловік додає: його найбільша мрія – донести вихованцям, що танці – насправді хороша справа. Він хоче бачити, як через 20-30 років його учні продовжуватимуть танцювати.
