За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Ігор Гайдан за кермом бойової машини. Нацполіція України
Поліцейський з Тернополя Ігор Гайдан рік тому приєднався до батальйону поліції особливого призначення. Служить штурманом-водієм бойової машини. Забезпечує логістику під вогнем, займається ротацією бійців, евакуює поранених та доставляє боєприпаси на позиції. Сьогодні виконує завдання на донецькому напрямку.
Про історію бійця йдеться на сайті Національної поліції України.
Чоловік навчився керувати бойовою броньованою машиною.
"Побратими навчили азів, пояснили, як працює броня. Я швидко адаптувався, навчився приймати рішення в складних ситуаціях. Для мене це не просто робота. Це інший рівень відповідальності", — каже Ігор Гайдан.
Ігор Гайдан із побратимом у бойовій броньованій машині. Нацполіція України
За його словами, добре пам’ятає перші виїзди. Для нього вони були найважчі. Хвилювався, щоби не збитися з маршруту та правильно визначити точку евакуації.
"Робота екіпажу ББМ — це постійний ризик. Перед виїздом маршрут заздалегідь облітають дрони, аби виявити невідомі предмети. Але навіть це не гарантує безпеки. У будь-який момент може статися критична ситуація і важливо орієнтуватися не лише на конкретній дорозі, а й всюди.
Броньована машина — одна з головних цілей для ворожих дронів. Щойно вона виїжджає, як у повітрі з’являється все, що може атакувати. Врятуватися від дрона майже неможливо", — говорить Ігор.
Під час виїзду. Нацполіція України
Поліцейський розповів, що в його роботі найважче не керувати броньованою машиною, а мислити наперед:
"У критичний момент приймаєш рішення за секунди. Штурман контролює все — дорогу, небо, інші машини, відстежує можливі загрози під колесами. Він зобов’язаний знати маршрути напам’ять, орієнтуватися в електронних і паперових картах, шукати постійні орієнтири".
Особливо складно, каже Ігор, під час евакуації поранених.
"Крики в машині, шок, кров. Психологічно це важче за будь-який обстріл, але зупинятися не можна".
Із побратимами під час виїзду на позицію. Нацполіція України
Одну із перших ротацій боєць пам’ятає досі:
"Дорогою ворожий дрон пробив броню — кумулятивний струмінь потрапив усередину. Важко це згадувати… Бійці, які сиділи за моєю спиною, отримали складні поранення рук, ніг, деякі осліпли".
Бійцям вдалося викликати евакуаційну групу та врятувати поранених:
"Тоді, на щастя, вижили всі. Після цього випадку страх зник. Зараз відчуваю лише відповідальність за себе і тих, хто поруч".
Перед виїздом найбільше хвилюється за сім’ю, а після повернення — одразу телефонує дружині. Його шестирічний син не знає, що батько на війні. Думає, що тато у відрядженні.
Ігор зазначив, що війна змінила ставлення до життя. Його бажання прості — повернутися додому, водити сина до школи та жити звичайним життям.
