Науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки провели масштабне якісне дослідження світогляду та цінностей молоді в умовах повномасштабної війни. Результати засвідчують: ми маємо справу не з травмованим, а із загартованим поколінням – зрілим, відповідальним і готовим будувати нову Україну.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що почалося у лютому 2022 року, стало точкою неповернення для цілого покоління. Молоді люди – студенти, волонтери, молоді підприємці та педагоги – були змушені дорослішати стрімко і жорстко: приймати доленосні рішення, переживати втрати, переосмислювати власне майбутнє. Фізично це ті самі люди, що жили до 24 лютого, але внутрішньо, як кажуть самі респонденти, – зовсім інші, з новим «програмним забезпеченням».
Зрозуміти, яким є це нове внутрішнє «я» покоління війни, – питання стратегічне: яку країну будуватимуть ці люди після перемоги? Якими є їхні цінності, пріоритети, мотивації та «червоні лінії»? Саме це стало предметом третього кейсу дослідницького проєкту «Молодь та війна: трансформація цінностей», реалізованого на кафедрі політології та публічного управління ВНУ імені Лесі Українки.
Дослідження побудоване на якісному соціологічному методі – напівструктурованому глибинному інтерв’ю.
Студенти факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки у якості інтерв’юерів поспілкувалися з молодими людьми від 19 до 40 років із різними соціальними ролями: студентами, ветеранами, волонтерами, підприємцями та вчителями. Географія дослідження – Луцьк, Львів, Київ, а також молодь, що перебуває у вимушеній еміграції за кордоном. Ключова характеристика цільової групи, яку підкреслюють самі респонденти: це покоління, що було змушене стрімко подорослішати і взяти на себе повну відповідальність за збереження держави.
Науковими керівниками дослідження виступили доценти кафедри політології та публічного управління, кандидати соціологічних наук Ольга Кузьмук та Валентина Любчук.
ТОЧКА ВІДЛІКУ: РУЙНАЦІЯ «КОЛИШНЬОГО Я»
Першим і найбільш промовистим результатом дослідження є фіксація глибокого розриву між «собою до» і «собою після» 24 лютого 2022 року. Респонденти описують його з разючою чіткістю: юнацька наївність, безтурботність, залежність від чужої думки, перфекціонізм та егоцентризм – все це залишилося в минулому назавжди. Молодь порівнює себе з «броньовиком» замість «старого Жигуля»: та сама зовнішня оболонка, але принципово інше внутрішнє наповнення.
Особливо промовистою є трансформація тривог. До лютого 2022 року молодих людей хвилювали оцінки, кар’єрні перспективи, побутові конфлікти, статусні речі, кредити. Ці ж проблеми сьогодні здаються респондентам «дитячим садком» – і не через байдужість чи цинізм, а через зміну масштабу. На першому плані тепер – збереження життів, дзвінки з фронту, базове виживання і перемога. Війна докорінно змінила не лише пріоритети, а й саму шкалу, якою молодь вимірює значущість подій.
Читати ще: Від «Зараз я просто… бомж» до Того, що не дає здатися: на Волині дослідили, як вимушене переселення змінює цінності та ідентичність українців
Не менш важливою є зміна горизонту планування. До повномасштабного вторгнення молодь мала чітко розписані плани на 5–10 років: навчання, кар’єра, придбання житла, подорожі. Сьогодні цей горизонт «катастрофічно звузився» – інколи до одного тижня або навіть одного дня. Водночас це не є капітуляцією перед невизначеністю. Сформувалася нова стратегія: гнучка адаптація, де довгострокові цілі існують не як жорсткий сценарій, а як «напрямок руху».
ПЕРЕОЦІНКА МАТЕРІАЛЬНОГО: НОВА ФІЛОСОФІЯ ЦІННОСТЕЙ
Війна спрацювала як потужний соціальний фільтр, що відсіяло «соціальне лушпиння»: гонитву за матеріальними статусами та зовнішнім «престижем», поверхневі стосунки, будь-який зв’язок з російською культурою та споживання ворожого контенту. У житті молоді залишилося лише те, що має справжній, непідробний сенс.
Ставлення до грошей стало прагматичним. Гроші перестали бути самоціллю – накопичення заради накопичення втратило сенс, адже речі можуть бути знищені вмить. Натомість зросла потреба у формуванні «подушки безпеки» та фінансовій грамотності. Молодь чітко артикулює: найкращі інвестиції сьогодні мають не матеріальний, а соціальний та інтелектуальний характер.
Одночасно відбулася трансформація амбіцій – від кар’єризму до дієвості. Успіх переосмислився: раніше це були швидка кар’єра, висока зарплата і суспільне визнання, тепер – збереження життів, реальна допомога, наближення перемоги. Виникло потужне бажання бути дієвим учасником процесів, а не просто займати посаду. Кожна професійна дія відтепер оцінюється через призму корисності для країни, а ЗСУ та волонтерський рух стали головними авторитетами і джерелом мотивації.
СОЦІАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ: РАДИКАЛЬНА ЧЕСНІСТЬ І НОВЕ РОЗУМІННЯ ГРОМАДИ
Результати дослідження, присвяченого трансформації соціальних зв’язків, є одними з найбільш цікавих та суспільно значущих.
Кількість близьких людей об’єктивно зменшилася, але якість і глибина цих стосунків суттєво зросли. Серед молоді сформувалася так звана «радикальна чесність»: категоричне небажання марнувати час на фальшиві посмішки та підтримувати стосунки виключно «з ввічливості». «Більше немає місця для сірих зон. Ти або з нами, або ми прощаємося. Час занадто цінний, щоб витрачати його на тих, хто тебе не розуміє», — так можна сформулювати узагальнену позицію молоді. Показово, що жорстка фільтрація стосується і цифрового простору: миттєве припинення спілкування з людьми, що демонструють двозначну, «нейтральну» або проросійську позицію, стало нормою.
Водночас відбулося глибоке переосмислення поняття «громада». Якщо раніше це була насамперед сума платників податків, то тепер – передусім солідарність, відчуття єдності під час тривог та взаємодопомога. Волонтерство і відповідальність за свій двір, місто, країну стали повсякденною практикою. Сформувався міцний негласний зв’язок між українцями – розуміння того, що «всі ми в одному човні». Показово, що дослідження фіксує також баланс між індивідуалізмом і колективною силою: молодь розуміє, що виживання залежить від особистих зусиль, але водночас усвідомлює, що самотужки протистояти ворогу неможливо. Результат – потужний синтез: сильний індивід є невід’ємною частиною потужного національного механізму.
НОВІ СЕНСИ: ЩАСТЯ, ЧАС І ТОЧКИ ОПОРИ
Четвертий блок фіксує одну з найбільш вражаючих трансформацій – зміну самого визначення щастя. Якщо у 2021 році щастя асоціювалося з гучними вечірками, дорогими покупками, поїздками на море та успіхом у кар’єрі, то у 2026-му його зміст кардинально інший: тиша, відсутність тривог, спільна вечеря з близькими, дзвінок «я живий» з фронту. Щастя стало тихим, відчутним і максимально наближеним до базових людських потреб.
Дослідження виявило характерний «парадокс часу»: молодь одночасно поспішає і сповільнюється. З одного боку – гостре бажання не відкладати слова любові та важливі мрії на «ідеальне завтра», якого може не настати. З іншого – навичка «проживати» момент: насолоджуватися ранковою кавою, заходом сонця, тишею без сирен. Виникає новий «життєвий баланс»: здатність миттєво діяти в рішеннях і водночас сповільнюватися у почуттях.
Окремо варто відзначити точки опори, що утримують молодь в епоху невизначеності. Найміцнішими з них є люди – батьки, кохані, друзі, побратими, яких дослідники характеризують як «найсильніший бетон, що тримає психіку». Поруч – рутина та дисципліна: навчання, робота, спорт, щоденні побутові обов’язки, що дають відчуття контролю і стабільності. І третя, принципово важлива опора – ЗСУ: беззаперечна віра в Збройні сили та відчуття власної корисності для армії через донати чи волонтерську працю.
Читати ще: Після передової: волинські науковці досліджували, як змінюються цінності та погляди на життя у військовослужбовців ЗСУ
ЦИФРОВА КУЛЬТУРА: ІНФОРМАЦІЙНА ГІГІЄНА ТА МОВА ЯК БРОНЯ
Після 24 лютого відбулося масове радикальне «очищення» інформаційного простору: масова відписка від російських і лояльних до ворога блогерів, жорсткий контроль над споживаним контентом. Інформаційний простір молоді став свідомо і цілеспрямовано керованим.
У дослідженні зафіксовано чіткі «червоні лінії» – абсолютні критерії, перетин яких веде до миттєвого блокування або припинення будь-якого спілкування. Це байдужість та трансляція позиції «поза політикою»; демонстрація безтурботного лакшері-життя в дні національних трагедій; толерування та споживання ворожого контенту – музики, мови, відео. Ці критерії є не жорсткими правилами, а глибоко внутрішньо вмотивованими стандартами, порушення яких сприймається як моральна зрада.
Окремим і дуже важливим виміром цифрової трансформації стала мова. Відбувся масовий свідомий перехід на українську – у дописах, коментарях, налаштуваннях гаджетів. Українська мова стала маркером «свій-чужий», актом самоповаги та чітким символом національної єдності. Показово, що молодь описує розмову рідною мовою як джерело відчуття глибокої внутрішньої сили і «вирівняної спини» – тілесно відчутного переживання власної гідності.
ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ: ОБЕРЕЖНИЙ ОПТИМІЗМ І НОВА ЕЛІТА
Фінальний блок дослідження – погляд молоді у майбутнє – є водночас найскладнішим і найоптимістичнішим. Емоційний фон респондентів характеризується сильною втомою та фоновою тривогою, які, проте, тісно змішані з надією та колосальною стійкістю. Молодь повністю позбавлена ілюзій щодо «швидких перемог» і демонструє раціональну готовність до довгої і дуже важкої праці. Головна мета, яку артикулюють респонденти, – побудувати нормальне, стабільне життя, де успіх вимірюється реальною користю для суспільства.
Образ бажаної України у молоді є чітким і конкретним: сучасна держава, де правила працюють для всіх і людина стоїть на першому місці; Україна без корупції, з потужною інноваційною армією та глибокою повагою до ветеранів; країна з прозорими законами, сильними інституціями та комфортними умовами для розвитку молоді в рамках європейської інтеграції.
Питання еміграції також знайшло відображення в дослідженні. Думки про переїзд виникають у найважчі хвилини – під час відключень чи обстрілів – і молодь визнає, що це нормальна психологічна реакція. Проте рішення переважної більшості є категоричним і свідомим: залишитися в Україні або повернутися додому з-за кордону після стабілізації. Мотивація – небажання бути вічним «гостем» на чужині та потужне прагнення вкладати свій потенціал і творити історію на власній землі.
НЕ ЗЛАМАНІ, А ЗАГАРТОВАНІ
Головний висновок суперечить поширеним песимістичним наративам про «зламане» чи «травмоване» покоління. Українська молодь, що пройшла через чотири роки повномасштабної війни, є не зламаною, а загартованою. Травматичний досвід не зруйнував, а загартував її цінності. Інфантильність поступилася місцем глибокій громадянській та особистій відповідальності.
Дослідження фіксує формування нового типу суб’єктності: молодь відмовилася від установки «від мене нічого не залежить» і прийняла повну особисту відповідальність за своє життя і майбутнє країни. Усвідомлення того, що майбутнє України є прямою сумою особистих дій, професіоналізму та чесності кожного, стало не гаслом, а глибоко пережитою внутрішньою позицією. Внутрішня мотивація молоді формулюється лаконічно і сильно: жити і працювати так, щоб не було соромно перед тими, хто віддав своє життя за незалежність.
Це покоління готове стати рушійною силою повоєнної відбудови, спираючись на освіту, чесність і солідарність. Розуміти це, поважати нову систему цінностей молоді і створювати умови для реалізації її потенціалу – стратегічне завдання для держави, громадянського суспільства та освітніх інституцій.
Підготували кандидати соціологічних наук, доценти кафедри політології та публічного управління ВНУ імені Лесі Українки Ольга Кузьмук, Валентина Любчук
