За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Суспільне Тернопіль
Жителька села Воля Чорнокінецька Чортківського району Марія Дребіт відзначила 100-річний ювілей. Жінка була членкинею руханково-спортивного товариства "Луг". Разом із сином вона відбула 10-річне заслання в Сибірі. Повернувшись на Тернопільщину, працювала в колгоспі.
Довгожителька розповіла, що народилася у 11 березня 1924 року. Раніше любила вишивати, грала у виставах, співала у церковному хорі.
Марія Дребіт відзначила 100-річчя. Суспільне Тернопіль
Марія Дребіт розповіла про свою участь у товаристві "Луг".
"Будучи у руханково-спортивному товаристві "Луг", ми робили різні вправи у будинку культури, в сільському клубі. Я була найменша, але дуже здібна. Як виступали, то я була перша, бо ніхто так вправи не зробив, як я".
Фото руханково-спортивного товариства “Луг, членкинею якого була Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
У 1939 році, з приходом радянської влади, усі патріотичні рухи були заборонені, — каже Марія Дребіт.
"Тяжкий дуже час був, страшний. Не хотілося спати лягати — страшно, і жити страшно було".
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
Жінка розповідає, що її чоловіка засудили до ув’язнення, як "ворога народу", а її разом із сином вивезли до Сибіру.
"Я кажу: а чого ж ви мене тримаєте? А він каже: ти зрадила "родіну".Дуже тяжко було, коли мене вивозили на Сибір. Чоловіка восени засудили на 10 років, а за кілька тижнів мене забрали пізньою осінню на Сибір".
Марія Дребіт з чоловіком та донькою. Суспільне Тернопіль
Марія каже, залишившись з дитиною на руках, не мала змоги працювати.
"60 градусів морозу там було. Я маленьку дитину мала, якій був рочок і 2 місяці. Вони мене забрали разом з дитинкою. Я не мала де подіти сина, садочка ніхто нам не дав, бо ми були "ворогами".
Марія Дребіт із сином. Суспільне Тернопіль
У засланні були люди, які їй допомагали, розповідає довгожителька. Їхні імена жінка пам’ятає досі.
"Були добрі люди з "Великої України" — лікар і лікарка Олександр Степанович і Ольга Олексіївна, мої рідні, вони мені дуже допомагали і мою дитину лікували. Я була в шпиталі цілу зиму, мене тримали ті лікарі, шкодували мене, і дитину мою шкодували, молоко давали. Досить того, вижила дитина".
Згодом у подружжя народилась донька Галина.
"Коли дитина народилася, то я була в шпиталі, а чоловік — в тюрмі. Потім він повернувся. Народилася моя Галя, на велике щастя, на велике добро. Мені снилося, що я буду мати дочку, і так сталося".
Марія Дребіт зі своїми дітьми. Суспільне Тернопіль
Після заслання Марія повернулася у рідне село та працювала у колгоспі.
"В чому секрет мого довголіття? Хотіла б я сама знати, так би я хотіла довідатися, за що мене так Бог поблагословив щасливо, що я так довго продовжила свій вік".
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
Син і чоловік Марії померли. Жінка живе з донькою. Має 4 внуків та 6 правнуків. Бабуся цікавиться сучасними подіями, слухає музику. Серед улюблених — пісня про терен.
"Взимку був піст, то ми коляди різні колядуємо. А зараз — будь-які пісні ото включаємо", — каже донька ювілярки Галина Васильків.
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт з донькою Галиною. Суспільне Тернопіль
Найбільше, розповідає Марія Дребіт, її хвилює доля України.
"Я не перестаю молитися, просити Господа Бога, щоб Господь Бог допоміг хоч трошечки нашому народу".
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт відзначила 100-річчя. Суспільне Тернопіль
