За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Дмитро й Тетяна Чабани з дітьми. Фото з родинного архіву подружжя Чабанів
Синдром Дауна – це генетична аномалія, якій притаманна додаткова хромосома у 21-ій парі. Люди з цим синдромом мають 47 хромосом замість 46. Діти розвиваються повільніше, пізніше починають ходити й розмовляти, проте здатні навчатися та працювати. 21 березня відзначають Всесвітній день людей з синдромом Дауна.
Під час вагітності проходили усі необхідні обстеження, сказала Тетяна.
"Про те, що вагітність якось протікала не так, ми не знали. Ми здавали всі аналізи, все було чудово, ніяких показників того, що з дитиною щось не так. Про підозру на синдром Дауна сказали безпосередньо в палаті. Сказати, що це шок був – це нічого не сказати".
За словами жінки, шукали інформацію про дітей з синдромом Дауна та як їх виховувати.
"Для мене ще стало шоком стало те, що в Україні часто говорять, що таких дітей треба залишати. Це найстрашніше було. Класно було, що поряд був чоловік. Це ж моя дитина: я її народила – я за неї відповідаю. Чому я маю перекладати відповідальність за свою дитину на когось іншого? Я відчувала, що мого ресурсу вистачить. І чоловік підтримав в цьому плані. Багато ж чоловіків не підтримують своїх дружин. І якщо дружина націлена виховувати таку дитину, залишатися з нею постійно, то деякі чоловіки цього бояться і не витримують".
Дмитро Чабан вважає Ул’яну такою ж дитиною, як інші.
"Все залежить від ставлення до цієї ситуації".
Дмитро Чабан з дітьми на прогулянці. Фото з родинного архіву подружжя Чабанів
Зі слів матері, Ул’яна – ніжна, добра, весела й любляча.
"Коли вона руцями тебе приходить і бере, ти відчуваєш колосальне тепло".
Будь-якою дитиною потрібно займатися, вважає жінка. Відмінність дитини з синдромом Дауна – вона все починає робити пізніше за решту дітей.
"Не треба очікувати, що вона почне ходити до року, не треба очікувати, що вона почне говорити в три роки. Ул’яні – п’ять, і ми тільки почали запускати її мовленнєвий процес. Тобто ми спілкуємось невербально. Є лише деякі фрази – я її розумію".
Тетяна та Дмитро Чабани з донькою Ул’яною. Фото: Суспільне Кропивницький
У дитячому садку з дівчинкою працює асистент, розповіла Тетяна Чабан.
"Надають таку соціальну послугу. Ми з нею (асистенткою – ред.) говорили – вона з Ул’яною теж невербально чудово спілкувалась. У садочку її всі чудово розуміють".
Нині з Ул’яною онлайн працює логопед.
"Уля – любителька гаджетів. Вона швидко схоплює всі ці штуки – ігри, пазли у телефоні".
Після садка дівчинка піде до школи. Зі слів матері, вона любить куховарити, малювати й лікувати. Тетяну та Дмитра підтримують рідні та друзі.
"Бувають моменти, коли потрапляєш не у своє середовище, і хтось говорить вирази типу "ти що, даун?" Таке, звичайно, мене трохи тригерить. Бо у Кропивницькому є організація "Серце матері" – виготовляють окопні свічки, навчаються, вишивають, ставлять п’єси, розвиваються, беруть участь у суспільному житті – не кожна звичайна людина може таке зробити. І я дуже радію, коли бачу, що в Києві відкрили піцерію, де працюють люди з синдромом Дауна".
П’ятирічна Ул’яна з синдромом Дауна під час занять у дитсадку. Фото з родинного архіву подружжя Чабанів
Мета Тетяни й Дмитра – зробити все, щоб допомогти доньці реалізуватись.
"Я розумію, що для моєї Ул’яни буде відкритий цілий світ, що їй потрібно буде працювати, себе забезпечувати, якось виживати в цьому світі. Ми хочемо зробити так, щоб до того моменту вона змогла себе зреалізувати, забезпечити, щоб вона була захищена, щоб їй не довелось звертатись до когось по допомогу, щоб вона мала освіту гідну. Передусім – безумовна любов. Якщо не проявляти її й не показувати її дитині, жодного ефекту не буде, не буде спокою в душі самих батьків".
