За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Наталія Лісовська переїхала на Кіровоградщину у 1991 році. Суспільне Кропивницький
З Чорнобильської зони відселення у Бутівське приїхали 437 людей. Для них побудували 191-ин будинок, розповів староста Костянтинівського старостинського округу Олександр Клімов.
"На місці цього села частина територій була під садом. Саме будівництво почалось у 1989-1990 роках. Перші переселенці більш масово переїхали у 1992 році. До того там жили декілька родин, які приїхали тріши раніше".
У 1992 році Олександр Клімов їздив у село перевозити речі переселенців. З його слів, люди не хотіли переїжджати на Кіровоградщину, бо жили добре.
"Їздив туди вісім разів, перевозили і худобу, і техніку. Там все було поділено на зони, що допускалось для вивезеня по нормах, а що було заборонено. З Калинівки ми могли забрати речі, бо мали дозвіл. Ситуація була не дуже радісна, людей відривали від рідного дому. Тут на Кіровоградщині не було ні дерева, нічого, все голе".
З 437 переселенців нині у Бутівському залишилось 161.
“Спочатку ми нічого не знали про аварію на ЧАЕС. Аж 1 травня мені подзвонила моя мама і сказала, що щось сталось. Ширилися чутки, що був вибух. Я з сім’єю з села Базар Народницького району ходила на роботу, діти в школу. І солдати в цей час у респіраторах вивозили з Чорнобиля землю, великими мішками. Ми дивились і ходили повз, і ніхто нічого нам не говорив. Лише казали пити вино і йод. Полуницю їсти не можна було. Також пити молока, після того, як подоїли корів" , – говорить Наталія Лісовська.
Родина Наталії Лісовської. Наталія Лісовська
У школі зберігся альбом зі світлинами, як зводили будинки для переселенців з забрудненої радіацією зони. Його показав працівник школи Ігор Галудзін. Він переїхав із Калинівки у липні 1992-го.
"Була промислова зона румунських працівників. Вони привозили плити, черепицю, сантехніку, залізо. Наш був тільки пісок і щебінь. Будинки добротні будували. Після того, як ми переїхали, усі зручності у нас були на вулиці. А тут вода і все в хаті".
Зведення будинків для переселенців з зони Чорнобильської АЕС. Суспільне Кропивницький
Згадує, до повного відселення у селі Калинівка, люди жили шість років. Чоловік розповів, чому вирішили їхати в Кіровоградську область.
"У нас навіть село було поділене на більш забруднене та менш. Але по всіх аналізах воно підпадало під відселення. Приїхали представники влади з верху і сказали, що у нас дуже велика радіація і треба переселятись. Тоді, на той час голова колгоспу Анатолій Временко, привіз до нас у село документальний фільм, який транслювали у будинку культури. Там показували, що на Кіровоградщині гарна місцевість, врожаї, працівники. І після цього народ дав згоду на відселення. Хоча село розділилось на дві категорії. Одні поїхали в Кіровоградську область, інші – в Житомирську".
Переселенець з Калинівки Ігор Галузін. Суспільне Кропивницький
Які б хороші умови не були тут, досі сумує за рідним селом, говорить Наталія Лісовська. На Житомирщину їздила щороку. Не була останні чотири.
Такий вигляд мав будинок батьків Наталії Лісовської у 2020 році. Наталія Лісовська
Цю фотографію батьківської хати зробила у 2004-му.
Світлина на фоні батьківської хати Наталії Лісовської, зроблена у 2004 році. Наталія Лісовська
