За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Іван Дробоцький на “Алеї надії” у Шумську, Тернопільщина, квітень 2026 року. Суспільне Тернопіль
"Дуже гарно зустріли мене тут, з квітами, хлібом-сіллю. Так само в селі зустріли діти. Сльози були на очах, але я стримався".
“Алея надії” в Шумську Суспільне Тернопіль
Іван Дробоцький на “Алеї надії” в Шумську Суспільне Тернопіль
Фото 30-річного Руслана Горніцкого розмістили на “Алеї надії” Суспільне Тернопіль
Вижити у полоні, за словами бійця, йому допомогла молитва.
"Богу молився і хлопців підтримував. Казав: "Хлопці, моліться Богу, виживем", — згадує той час військовий.
Сьогодні Іван вирішив завітати й до рідної школи — гімназії в селі Обич. Тут його зустрічає його класна керівниця Людмила Реднік. Вона розповідає, Івана та його однокласників пам’ятає досі, адже це було її перше класне керівництво:
Іван Дробоцький з Людмилою Реднік, яка була його класною керівницею. Суспільне Тернопіль
"В класі було сім учнів. Іван — з тих дітей, які вирізнялися своєю товариськістю. Він любив гуманітарні науки, його цікавила риболовля. Це була товариська, дружелюбна дитина, яка готова була прийти на допомогу іншим. Він підтримував дружбу. Був дуже жвавим хлопцем. Любив фізкультуру, любив ходити в походи. Після нашої школи він навчався в Шумському профтехучилищі. Ми чули, що Іван у полоні, довгий час звістки не було, але всі зраділи тому, що він був серед тих полонених, яких звільнили".
Стенди з фото полеглих жителів села біля школи в Обичі. Суспільне Тернопіль
Івана Дробоцького мобілізували до війська в січні 2024 року. Боєць розповідає, в полон потрапив у серпні того ж року з Покровського напрямку, поблизу Очеретиногосело Олександрівської селищної громади Краматорського району Донецької області. Спочатку росіяни тримали їх в Авдіївці17 лютого 2024 рокуросійська армія зайняла місто, зруйнувавши його вщент. Тепер в Авдіївці живуть кілька сотень людей, здебільшого завдяки гуманітарній допомозі. Там з осколковим пораненням Іван лежав у госпіталі. Далі – КіровськЗ 2016 року перейменоване в Зарічне. Селище Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області, теж Донеччина, потім полонених перевезли в Орськ — місто в Оренбурзькій області РФ, неподалік кордону із Казахстаном. Там українським бійцям влаштували "прийомку".
"Два тижні відходив від таких "масажів". Це і так ще по-Божому, в мене не було синців, а на хлопців було страшно дивитися — різнокольорові: сині, зелені від тих дубинок. Мене в Кіровську один росіянин так вдарив, що я аж землю носом поцілував. Так влупив по спиняці", — пригадує Іван Дробоцький.
Іван Дробоцький. Суспільне Тернопіль
Іван розповідає, утримували полонених у жахливих умовах. Їжу треба було заслужити, тому схуд на 15 кілограмів. Побиття, каже боєць, було для росіян розвагою. Іноді застосовували й електрошокери:
"Старші не знущалися, а молоді, що їм років по 30, це було для них розвагою — нас побити. Хтось бере киянку, вивели з камери чотирьох чи шістьох — і давай бити по черзі. І радіють з того".
Впродовж дня полонені в камерах стояли на ногах, розповідає Іван. Сісти можна було лише під час прийому їжі або ж вночі, коли вже лягали спати. Виснажували й фізичними вправами. Тепер, каже Іван, має багато проблем зі здоров’ям.
"По 2,5 тисячі присідань давав. Цукровий діабет, киста на підшлунковій, варикозні вени після постійного навантаження на ноги", — перелічує боєць наслідки полону.
Іван Дробоцький. Суспільне Тернопіль
Найбільше знущалися над маріупольцями та азовцями, каже Іван. Їх били не лише в камерах, а й на допитах. Але перед обміном знущання припиняли:
"Виводять на коридор з камери, догола роздягають, фотографують і зважують. Знають, що буде обмін. Щоб жодного синяка не було, бо якщо є синячок — тебе не випустять звідси, когось іншого візьмуть, а тебе покинуть, поки синяки не зійдуть".
Івана Дробоцького звільнили з полону під час обміну 6 березня цього року. Розповідає, спершу летіли до Москви, у вантажному літаку.
"Вивезли на аеродром, погрузили у вантажний літак — на Москву. Ми в Москві цілу ніч ночували на аеродромі. Мало не померли на тому морозі. А тоді зранку погрузили на Білорусь, а з Білорусі автобусом повезли на Чернігів міняти", — розповідає військовослужбовець.
Про те, що Іван у полоні, жителі села дізналися із російських телеграм-каналів, розповідає староста Рохманівського старостинського округу Володимир Дзерук:
Фото Івана Дробоцького побачили в телеграм-каналі, де публікували світлини військовополонених. Суспільне Тернопіль
"Жінка із села зареєструвалася на одному з таких каналів і там вона побачила, що подібна людина. Коли я туди зайшов, то побачив, що це дійсно житель нашого села. Він ще перед цим був у відпустці, я одразу передзвонив, перепитав хлопців, чи він вдома, чи пішов служити. Там була помилка в прізвищі, написали не Дробоцький, а Дрогоцький. Але видо було, що це він".
У старостинському окрузі три села: Рохманів, Обич та Залужжя. Багато жителів цих сіл воюють на фронті, деякі зникли безвісти, декілька бійців загинули, каже Володимир Дзерук.
Володимир Дзерук. Суспільне Тернопіль
"Загалом у нас десь зараз біля 90 людей, які служили. Деякі звільнилися за сімейними обставинами. Вісім військовослужбовців загинули, четверо з села Обич, четверо із села Рохманів. Також в селі Обич мають статус безвісти зниклих троє, і так само у Рохманові", — розповів староста села.
На "Алеї надії" розмістили також світлину військовослужбовця з Обича 30-річного Руслана Горніцкого. Його батько Василь розповів, що Руслан воював у 425-й бригаді, був поранений, але після реабілітації знову повернувся на фронт:
Василь Горіцкий. Суспільне Тернопіль
"З серпня 2025 року ми не знали, де він є, що з ним. Прийшло повідомлення 5 вересня, що він зник безвісти. І в п’ятницю ми дізналися, що він у полоні. Людина, яка була з ним, його опізнала, але інформація перевіряється. Ми сподіваємося, що повернеться живим. Не тільки він, а ще двоє людей з нашого села — Льоня Катеринюк, Сергій Вознюк, теж пропавший. Дасть Бог, ми дочекаємося".
