За інформацією: Суспільне Херсон.
Кабани Боря і Джордан, собака Лола з Антонівки, кошенята з позицій на Херсонському напрямку — у кожної тварини своя історія порятунку. Ірина Гордієнко з Херсона щотижня повертається до передмістя, годує тих, кого поки не може забрати, і опікується тими, кого вже вдалося евакуювати на Миколаївщину. І для цього заснувала громадську організацію «Шосте чуття».
«Рвали собаки — привезли позавчора»
На подвір’ї — кабани, кури, кози, собаки. У будинку коти і кошенята. Ірина розповідає про кожного.
«Собака Лола. Одного разу жіночка знайшла її вже на вулиці і залишила собі. І через неї не хотіла виїжджати, не хотіла лишати своєї домівки. Трапилось так, що прилетіло — жіночка загинула. І вона знову залишається сама. Вона була контужена і вона погано бачить на одне око. Але зараз із нею все добре», — каже Ірина.
Маленький кабанчик Джордан — зовсім свіжий випадок.
«Молода пара на вулиці побачила, як ось такого маленького рвали собаки, і він був дуже травмований. Це сталося десь місяць тому. Вони бачили про нашого кабанчика Борю — що ми його також врятували з вулиці, де його гнали мотоциклісти», — розповідає Ірина.
Ірина Гордієнко, Миколаївщина, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
Від безпритульних котів до евакуації з «нулів»
Опікуватися тваринами Ірина почала ще до повномасштабного вторгнення, коли переїхала з Херсона у передмістя.
«Я почала їх стерилізувати, бо там цуценя, там кошеня. І так воно пішло», — каже вона.
З початком повномасштабної війни почала витягувати тварин із зони бойових дій.
«Ми стерилізували, рятували, витягували з найгарячіших точок, буквально з нулів, з зачинених будинків. Люди до нас зверталися, якщо бачили, що якась тварина зачинена десь і господарі не збираються відчиняти ворота. Зверталися — ми допомагали завжди», — розповідає вона.
Врятовані кошенята, Миколаївщина, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
Окупація, три місяці без світла і рішення виїхати
Ірина пережила окупацію разом із тваринами.
«Я знаю, що таке проживати з тваринами, коли нема світла три місяці, коли нема води. Я це пам’ятаю дуже добре», — каже вона.
Через безпекову ситуацію евакуювала тварин на Миколаївщину. Але щотижня повертається: там залишилися інші, яких поки нікуди забрати.
«Кожен тиждень ми повертаємося, бо там залишилося багато тварин, яких я зараз забрати сюди не можу: нема для них місця. Тому ми будуємося. Але ми їм привозимо кожного тижня корм, залишаємо, і дівчата їх годують», — каже вона.
Кабан, який проживає у Ірини Гордієнко, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
Кошенята з позицій
Нещодавно бійці з Херсонського напрямку передали Ірині кошенят. Кішка народила прямо на позиції у спальному мішку. Підрозділ змінив дислокацію і тварин передали «Шостому чуттю». Восьмеро сіреньких і одне чорне кошеня — двоє вже знайшли нових господарів.
«Кого врятували — не залишаємо, адже несемо за них відповідальність», — каже Ірина Гордієнко.
Громадську організацію «Шосте чуття» вона разом із другом заснувала на початку жовтня 2026 року. Кількість підопічних постійно зростає: з проханнями про допомогу звертаються і цивільні, і військові.
