За інформацією: Суспільне Херсон.
Василь Матрофайло народився на Івано-Франківщині, але все своє життя прожив у передмісті Херсона. Любив спорт, мав кілька професій, працював в університеті. У січні 2023 року пішов на фронт. Його мати Валентина Чєртова два роки сподівалась, що син живий, аж поки ДНК-експертиза не підтвердила його загибель.
Вишитий герб і прапор із 2014-го
У кімнаті Валентини речі, які залишились від сина. Власноруч вишитий герб, який вона зробила двічі: один Василь віддав побратиму. Рукавички. І прапор — саморобний, ще з 2014 року, який передали їй, а потім Василь взяв із собою і возив на фронт.
Університет, якому віддав 20 років
Василь народився у квітні 1971 року. У шість років разом із матір’ю переїхав із Івано-Франківщини до Херсонщини: тут ріс, навчався, здобув вищу освіту. Працював у будівельній сфері, а з 2001 року — у Херсонському державному університеті. Обіймав різні посади: був старшим лаборантом кафедри теорії та методики фізичного виховання, працював у відділі інфраструктурного забезпечення.
Кафедру любив. Рано-вранці 24 лютого 2022 року поїхав на роботу і повернувся о десятій ранку, бо університет був порожній.
«Дивлюся, мій Вася о 10-й годині приїжджає. Каже: “Мамо, в університеті нікого немає”. Подзвонив начальник, каже: “Вася, де ти? На роботі? Війна, їдь додому”», — згадує Валентина.
Фото загиблого військового Василя Матрофайла, серпень 2026 року. Фото надала Валентина Чєртова
«Матусю, все добре, цілую і люблю»
На початку січня 2023 року Василя мобілізували. З лютого служив на Донеччині. Під час відпусток завжди приїжджав до матері. Про службу не розповідав, щоб не хвилювалась.
«Він мені нічого не казав: “Матусю, все добре, цілую і люблю”. Все», — каже жінка.
Остання відпустка — влітку 2024-го. Василь був вдома до 31 липня. Перед від’їздом — обійняв матір біля дверей і сказав слова, які вона запам’ятала назавжди.
«Він дуже переживав. Каже: “Мамо, зараз таке становище, що не знаю, куди нас відправлять, що з нами буде”. Стоїть він біля дверей, а я якраз хотіла вийти. Він так обійняв і говорить: “Мамо, що б зі мною не трапилось — ти витримаєш”», — розповідає Валентина.
Мати загиблого військовослужбовця Андрія Матрофайла, жовтень 2026 року. Фото надала Валентина Чєртова
Два роки невідомості
На початку серпня 2024 року Василь востаннє вийшов на зв’язок. Потім — тиша. Жінка дізналась, що син зник безвісти на Донецькому напрямку. Сподівалась, що живий, що в полоні.
У 2026 році прийшло підтвердження: збіг ДНК-експертизи. Василь Матрофайло загинув 22 вересня 2024 року.
«Я йому казала: “Вась, давай ми сюди переведемо. Все ж таки хлопці приїжджають додому, і все”. Ні. Він загинув. Йому було 53 роки 4 місяці і 20 днів», — каже мати.
Поховали Василя у передмісті Херсона — там, де він прожив усе своє життя. Родина та побратими запам’ятали його як людину, яка завжди допомагала іншим і любила рідну Херсонщину.
