У середмісті Вінниці зберігся квартал, який має визначну і не менш цікаву історію, яка досі нагадує, що колись місто мало чисельну єврейську громаду
Змінити розмір
У середмісті Вінниці є самобутній мікрорайон Єрусалимка – нагадування того, що колись місто мало чисельну єврейську громаду. Зокрема, на початку ХХ ст. єврейське населення становило понад 37% його жителів. Вивіски офіційних установ дублювалися, а судові засідання за потреби велися мовою їдиш. На той час у місті діяли 17 (!) синагог. Але до нашого часу збереглася лише одна, яка продовжує виконувати своє історичне призначення.
На сторінці туристично- інформаційного центру Visit Vinnytsia розповіли про синагогу Лівшиця, яка століття тому була головною у тогочасній Вінниці.
Її поява пов’язана із коханням, грошима та амбіціями – так сприймали б цю історію сучасники. А як це було тоді – ми уже й не дізнаємось. За легендою, заможний єврейський купець Лівшиць вирішив одружитись. Батьки нареченої в якості посагу за доньку подарували йому землю на головній вінницькій вулиці Поштовій, яка тепер має назву Соборна. Але нареченому вона чомусь була нецікава і непотрібна, тож він спробував подарунок передати далі – місцевій релігійній громаді. На що отримав відмову: мовляв, рабин землею не займається. Тоді у 1880-х Лівшиць побудував на ній будівлю синагоги і знову звернувся до релігійної громади. Цього разу від дарунка рабин не відмовився. А прізвище купця увійшло в історію.
Розташування синагоги Лівшиця у самому серці міста фактично одразу забезпечило їй хоральний статус. І вона була головним молитовним будинком вінницького єврейства не тільки до більшовицького перевороту у 1917-му, але й десятиліття потому. Утім, коли радянський режим уже остаточно утвердився, релігія, як відомо з історії, різко стала «опіумом для народу». Тож нова влада усіма засобами її викорінювала . Синагогу Лівшиця, як і інші, зачинили. І на якийсь час будівлю перетворили на клуб – звична практика того, як «пролетарі всіх країн» чинили з культовими спорудами.
Чорна сторінка історії будівлі – це роки Другої світової війни, коли нацистські окупанти перетворили її на склад речей вбитих ними і закатованих євреїв. Ці речі тут роздавались прибічникам загарбників, а хоральний зал пристосували під театр. За однією з версій у цей період з фасаду зникла менора .
У повоєнні роки комуністичний режим пристосував хоральну залу під філармонію. Але у 1985-му вона переїхала у нове приміщення, бо будівля синагоги Лівшиця була в аварійному стані. Потім роками вона стояла закинутою, і лише у 90-х, після відновлення Незалежності, її повернули єврейський громаді. Наприкінці минулого сторіччя вона знову відкрила свої двері як синагога, а у 2000-х тут провели реконструкцію будівлі завдяки коштам меценатів (в тому числі зі США), рабинам Лейблу Суркісу та Ісааку Новоселецькому. Останній і опікується будівлею донині. Для залучення додаткових ресурсів на потреби релігійної громади перший поверх приміщення останніх півтора десятка років передається в оренду під комерційну діяльність.
Вінниця.info фото зі сторінки Visit Vinnytsia
