За інформацією: Суспільне Тернопіль.

Лампадки, квіти і світлини загиблих біля пам'ятного хреста. Суспільне Тернопіль
Прийшла вшанувати пам’ять загиблих Лілія Хома.

Лілія Хома, місцева жителька. Суспільне Тернопіль
«У мене самої є маленький син. Минулого року він навчався в садочку разом з дівчинкою, яка мешкала в цьому будинку. Її звали Каміла. З мамою, з братиком вони загинули того дня в будинку на Стуса, 8. Це був страшний день.
Ми не забудем цей день ніколи. Чому важливо пам’ятати? Щоб ніколи не пробачити країні і людям, які почали цю війну. Щоб наші діти завжди пам’ятали. Мій син, думаю, цього дня ніколи не забуде», — сказала Лілія Хома.

Панахида за загиблими від атаки 19 листопада. Суспільне Тернопіль
Ганна Наконечна жила в будинку на Стуса, 8. Жінка розповіла, що того ранку, коли в будівлю влучила ракета, збиралася на роботу.

Ганна Наконечна, місцева жителька. Суспільне Тернопіль
«Ми почули, як струсонуло домом. Я думала, що він розвалюється зовсім. Двері заклинило, вийти було неможливо. Внук і чоловік вибили ті двері. Тут була решітка, її треба було підняти і перелізти низом. І так ми вибралися», — сказала Ганна Наконечна.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google


Квіти і лампадки біля будинку на вулиці 15 Квітня. Суспільне Тернопіль
На вулиці 15 Квітня, 31 будівля вціліла, проте в кількох під’їздах була пожежа.
Спогадами про 19 листопада поділився священник Роман Чубара.

Роман Чубара, священник. Суспільне Тернопіль
«Ми знову собі нагадуємо той страшний день, коли тут все димить. Люди просять про допомогу. Вони б мали жити своїм життям, але їх вже немає. Один рік — це занадто мало, щоб загоїти такі рани. Кажуть психологи, що рік — це час скорботи, після того буде легше. Але родині, яка втратила батьків, дітей, бабусю… Важко сказати, що завтра буде легше», — говорить священник.

Панахида біля будинку на вулиці 15 Квітня. Суспільне Тернопіль
Церква Преображення Господнього, в якій він є парохом, розташована по сусідству з пошкодженим будинком. За словами Романа Чубари, багато загиблих були парафіянами цієї церкви:
«Є багато тих, кого ми ще бачили в неділю, перед 19 листопада. Зокрема, на першому поверсі жили маленький Давидик і його батько. І вони ще тримали хрест в храмі — я пам’ятаю той момент. 19 листопада було дуже боляче. Я сподівався тоді, що, можливо, вони живі, але…»

Будинок на вулиці 15 Квітня за рік після атаки РФ. Суспільне Тернопіль
Надія Стасишин була в своїй квартирі, коли у її будинок влучила ракета. Розповідає, з палаючого під’їзду її вивели рятувальники.

Надія Стасишин, місцева жителька. Суспільне Тернопіль
«Ракета вдарила, все летить. І я в кутику, де домофон, лягла, перехрестилася і думаю, чи буду жива, чи ні. Двері центральні вибило. Ні зайти, ні вийти ніхто не міг. Мене заглушило, я не чула і не бачила. Ключі вирвало з рук. Син приїхав, піднявся на другий поверх і вернувся, бо там вже все палало. Куртка йому згоріла. Підійшов до рятувальників і вони мене вивели.
Я йшла — вздовж лежали загиблі люди. Найбільше горів другий і третій під’їзд. В нашому під’їзді на моєму поверсі загинув Артемчик. 17 років йому було, дитині. Загинув з сьомого поверху Юрій, який виховував двох дочок і залишив молоду дружину. В другому під’їзді на першому поверсі загинув батько з сином — 4 рочки. На другому поверсі мама з дочкою згоріла вщент. На третьому поверсі теж батько з дочкою. І так далі. Загинуло дуже багато людей», — розповіла Надія Стасишин.

Квіти в пам'ять про загиблих від атаки окупантів 19 листопада. Суспільне Тернопіль
Нагадаємо, торік 19 листопада Росія атакувала Тернопіль ракетами і дронами. Окупанти влучили у два житлові будинки: на вулиці Стуса 8, і 15 Квітня, 31. Після обстрілу опізнали 38 загиблих, серед них — 8 дітей. Тіла трьох дорослих так і не знайшли.
