За інформацією: Суспільне Херсон.
Сльози радості, обійми, українські прапори — чотири роки тому, 11 листопада 2022 року, Сили оборони України звільнили Херсон від російської окупації. Місцем зустрічі містян і українських військовослужбовців тоді стала площа Свободи. Минуло чотири роки. Херсонці, які зустріли цей день у місті, розповіли, що пам’ятають і як змінилося їхнє життя.
«Усі перешіптувалися, що нас звільнили»
Херсонка Людмила Волошина досі зберігає в телефоні фотографії з дня звільнення. Наразі вона працює у волонтерському центрі: разом з іншими містянами плете маскувальні сітки.
Людмила пригадує, що звістка про звільнення швидко розійшлася містом, але люди спершу не наважувалися в це вірити.
«Ми довго чекали звільнення. Знали, що наші вже на підступах. Нас попереджали, що можуть бути провокації, тому коли я вперше почула, що нас звільнили, не повірила. Я стояла в черзі за хлібом, там було, мабуть, більше сотні людей. Усі перешіптувалися, що нас звільнили, але віри не було», — каже вона.
Людмила Волошина на площі Свободи у день звільнення зустрічає українських військових, Херсон, 11 листопада 2022 року. Людмила Волошина
Згодом люди почали сходитися до середмістя. Місцем зустрічі стала площа Свободи, де вже були українські військові.
«Те, як ми жили в окупації, — це не життя. Ми дуже вдячні нашим захисникам за цю свободу, за можливість вільно дихати й вільно ходити нашою землею», — говорить Людмила.
Наразі херсонка Людмила Волошина допомагає ЗСУ, мріє про перемогу та звільнення лівобережжя Херсонщини, листопад 2026 року. Суспільне Херсон
Вона наголошує, війна не закінчилася, тож допомагати військовим — обов’язок кожного.
«Я вважаю, що сьогодні або ти в ЗСУ, або ти для ЗСУ. Ми повинні це робити і пам’ятати, що війна триває», — каже жінка.
Людмила мріє про перемогу та звільнення лівобережжя Херсонщини.
«Я мрію, щоб ми зустрілися зі своїми рідними, близькими, друзями і щоб країна була об’єднана. Хочу, щоб увесь світ знав про той біль, який ми пережили. І хочу, щоб росіяни відчули покаяння», — говорить вона.
Прапори-обереги
Софії Карєєвій зараз 14 років, а коли звільнили Херсон, їй було десять. Дівчина каже, що добре пам’ятає ті дні. Наступного дня, 12 листопада 2022 року, вона разом з бабусею пішла на площу Свободи.
«Мене здивувало, що там було так багато людей. Усі були щасливі, усі кричали: “Слава Україні! Героям слава!”» — розповідає Софія.
Софія Карєєва разом з бабусею пішла на площу Свободи на другий день після звільнення Херсона від окупантів, 12 листопада 2022 року. Софія Карєєва
Відтоді вона зберігає прапори, які тоді лишили їй на згадку військові.
«У мене є два великі прапори, їх подарував мій дядько зі своєю бригадою. А ще маленький, його мені підписали військові під час звільнення Херсона. Я їх зберігаю і, напевно, розповідатиму дітям та онукам, що пережила окупацію», — каже дівчина.
14-річна Софія тримає у руках прапори, які їй залишили на згадку українські військові, Херсон, листопад 2026 року. Суспільне Херсон
Бабуся Софії Любов Салука показує, де висять прапори.
«Маленький прапорець висить біля фотографії над робочим столом, а великий — збоку, на тюлі біля столу. Це як оберіг», — говорить вона.
Попри юний вік, Софія пам’ятає життя під окупацією.
«Пам’ятаю, як ми ховалися вдома, намагалися нікуди не виходити. Деякі мої однокласники пішли до російської школи. А коли казали, що нашим районом ходять російські військові, ми їхали на дачу і по кілька днів ховалися там», — розповідає вона.
Софія Карєєва разом з бабусею, Херсон, листопад 2026 року. Суспільне Херсон
Радість і сум одного дня
Дмитро Гурін, родом із Голої Пристані, 11 листопада 2022 року зустрів у Херсоні. Цей день назавжди змінив його життя: він приніс і радість звільнення, і сум через вибір батьків, які підтримали окупаційну владу.
«Була дуже велика радість, але саме того дня в особистому житті сталися великі проблеми. Батьки написали мені, що їдуть до Росії, я ж сам із лівого берега. Емоції були змішані: я відчував і радість, і сум», — розповідає Дмитро.
Дмитро Гурін, родом із Голої Пристані. Він розказав, що 11 листопада 2022 року зустрів у Херсоні. Суспільне Херсон
Він лишився в Херсоні і став волонтером. Каже, що допомога людям додає сил.
«Коли допомагаєш людям, вони можуть навіть не сказати слів подяки: ти просто бачиш її в їхніх очах. І це надихає жити далі», — говорить чоловік.
Дмитро лишився в Херсоні після звільнення та став волонтером, листопад 2026 року. Суспільне Херсон
Їхати з міста Дмитро не збирається.
«Я вже одного разу виїжджав на тиждень, але мені не сподобалося. Сказав собі: “Ні, повертаюся до своїх людей — працювати, допомагати”. Я не планую покидати ні місто, ні країну», — каже він.
«Ми не мали ілюзій, що все скінчилося»
Ілля Музика теж був у Херсоні в день звільнення. Про нього він дізнався від знайомих і спершу не сприйняв цю новину всерйоз. Та вже за кілька годин побачив на вулицях українських військових.
«Дорогою їде військовий пікап, у кузові сидять військові. Я зачепився поглядом за каску й упізнав українську модель шолома. Натовп кричить, радіє, всі в ейфорії. Ми з батьком теж усміхаємося, радіємо, але навіть у ту мить сумніваємося», — пригадує він.
Ілля Музика у Херсоні після звільнення міста від окупантів. Ілля Музика
Окупація, каже Ілля, навчила його цінувати свободу і життя.
«Деокупація стала для мене розумінням того, що ми дожили до цього і залишилися фізично неушкодженими. Але водночас ми не мали ілюзій, що тепер усе скінчилося. Здогадувалися, що росіяни так просто не дадуть нам спокою, будуть обстріли. Як бачите, ми мали рацію», — каже він.
У 2024 році Ілля Музика переїхав до Івано-Франківська. Там він навчається в магістратурі ХДУ. Ілля Музика
2024 року Ілля переїхав до Івано-Франківська. Зараз він навчається в магістратурі Херсонського державного університету. Чи повернеться до рідного міста, поки не знає, але зв’язку з ним розривати не збирається.
«Не можу точно сказати, залишуся тут чи колись повернуся до Херсона. Але в будь-якому разі планую долучатися до відбудови міста як фахівець чи, може, як волонтер. Зв’язку з Херсоном я точно не розірву», — говорить Ілля.
Що відомо про звільнення правобережжя Херсонщини
З початку жовтня і до початку листопада 2022 року Сили оборони просунулися вглиб Херсонщини на 36,5 кілометрів. Загальна площа відвойованої території сягала до 1381 кв. км.
На Херсонському напрямку, 9 листопада 2022 року, Сили оборони звільнили 12 населених пунктів: Дудчани, П’ятихатки, Борозенське, Садок, Безводне, Іщенка, Костромка, Краснолюбецьк, Калинівське, Бобровий Кут, Безіменне і Благодатне.
Військові РФ намагалися врятуватися втечею з правого берега Дніпра, використавши будь-які плавзасоби.
Російські окупанти грабували населені пункти, з яких відступали, та намагались максимально пошкодити лінії електропередач та інфраструктуру Херсонської області.
На світанку 11 листопада військові РФ підірвали Антонівський міст у Херсоні. Він обвалився, кілька прольотів упали у воду.
Цього ж дня Збройні Сили України зайшли в Херсон, Берислав і Чорнобаївку та вийшли на лінію Дніпра.
У зверненні 12 листопада президент Зеленський повідомив, що на Херсонщині Сили оборони звільнили понад 60 населених пунктів. На звільнених територіях і в Херсоні, правоохоронці розпочали стабілізаційні заходи.
