За інформацією: Суспільне.
Чотири роки минуло від дня звільнення Снігурівки на Миколаївщині від окупації, яка тривала 236 днів. У місті відновили комунікації, частину зруйнованої інфраструктури відбудували. Втім, російські атаки на громаду тривають.
Як живе місто сьогодні — кореспондентам Суспільного розповіли місцеві жителі.
Стефанія пригадує 10 листопада 2022-го — день деокупації Снігурівки. Каже, повірила лише тоді, коли побачила військовослужбовців ЗСУ. Її чоловік помер в окупації. Нині жінка продає на місцевому ринку городину та яйця — так, каже, може спілкуватися з людьми.
«О, я плакала. Так-так, памʼятаю, бігла аж туди на Соцмісто (район у Снігурівці — ред.) щоб побачити і доторкнутися до них», — говорить жінка.
«Я кажу: “Ти, дід, не дожив”. Третього вересня йому був день народження — 83 роки, 15 вересня він помер. 10 листопада наші прийшли. Кажу: “Де ти?”»
Місцева жителька Стефанія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Павло — місцевий підприємець, ветеран війни. Чоловік розповідає, після окупації в місті стало менше людей, а ситуація напружена, зокрема через постійні обстріли з боку російських військ.
«У мене ще є невеличка база з піском і щебнем, то закупівля впала, відсотків на 30–40. Тому що багато людей виїхало, а багато людей не хоче відбудовувати, тому що не знають, що завтра буде», — говорить чоловік.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Чоловік іде по дорозі в Снігурівці. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
Місцевий житель Євгеній зустрів повномасштабне вторгнення в Снігурівці. Говорить, одразу зрозумів: місто доведеться обороняти. Добровільно доєднався до Сил оборони. Перше зіткнення з російськими військами відбулося 28 лютого на околиці.
«У районі нашого лісорозсадника, виїзд на Херсон зі Снігурівки, там зробили трошки засідку: самі спланували, самі придумали, управління від вищого командування не було, були самі: хтось мисливець, хтось доброволець, яка була зброя в наявності — ту і використовували. Зробили засідку, спалили їм 3 чи 4 одиниці техніки», — пригадує Євгеній.
