За інформацією: Суспільне.
Максим Остапчук з 18 років служив у 36 бригаді морської піхоти. Після початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь, де потрапив у неволю. Під нігті засовували голки, били тапікамиВикористовують як знаряддя жорстоких тортур електричним струмом., змушували співати «Катюшу» — такі спогади в миколаївця про понад трирічне перебування в російському полоні.
Про службу, пережите в неволі та плани на майбутнє чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
З 18 років Максим Остапчук у лавах 36-ї бригади морської піхоти. У 2022-му служив у Маріуполі, 12 квітня був змушений разом із побратимами вийти у полон.
«Коли нас прийняли російські військові, нас на цивільному транспорті, на автобусах, відвезли до Сартани — там ми пробули десь добу, в бараках. Потім нас теж завантажили в цивільний транспорт, відвезли до Оленівки. Там ми перебували десь три дні», — згадує військовослужбовець.
Після цього — доба в Таганрозі, 10 місяців — у Рязанській області та понад два роки — у Мордовії.
«Найжорстокіше до мене і до наших військових, до моїх побратимів відносились у Мордовії. Там вже знущалися, били, тапіки прив’язували до пальців, вдягали на голову пакети і засовували під нігті голки», — розповідає Максим.
«Били нас і ПРами, шокерами, руками, ногами, пластиковими двадцятками, тридцятками — палками. Навіть дерев’яними штахетинамиЦе одна з окремих вертикальних планок (дощечка, металевий прут), з яких разом із горизонтальними поперечинами та стовпчиками складається паркан або огорожа. били, що вони навіть об нас ламалися, тріскали й відлітали».
Звільнений з полону РФ морпіх Максим Остапчук у Миколаєві. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
У полоні змушували співати російські пісні, пригадує чоловік.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Був теж там такий співробітник, ми його прозвали “Катюша”, бо він нас змушував співати цю пісню про Катюшу “Вийшла на берег Катюша” по багато-багато разів на день, щоб ми знали, скільки там слів, скільки букв, скільки розділових знаків, скільки букв “а” в кожному слові», — говорить Максим.
Також, додає морпіх, разом з побратимами повинні були співати російський гімн.
«В нас навіть була така традиція, що коли ми співали їхній гімн, нас змушували зранку, після обіду, ввечері та коли якийсь співробітник прийде, скаже: “Співайте гімн”. Ми після їхнього гімну пошепки, тихенько, про себе, співали наш гімн. У нас це якось, знаєте, було таке відчуття, ніби ти з себе якийсь такий бруд змиваєш, коли співаєш після їхнього гімну свій гімн», — розповідає військовий.
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха
Максим Остапчук під час служби З особистого архіву морпіха
Максим Остапчук разом з батьком З особистого архіву морпіха
Максим Остапчук З особистого архіву морпіха
Стояти доводилося по 16 годин на добу. Медичної допомоги не надавали зовсім, каже Максим.
«В мене був такий період, коли я дуже захворів. Мені почали колоти якийсь антибіотик. Що за антибіотик я не знаю. На наступний день у мене було почервоніння ніг. Я не міг сам пересуватися. Коли до мене через два дні прийшли лікарі, оцей “доктор зло”, і ще був інший, більш лояльний. То вони мене вивели у коридор, я їм розповів свої симптоми, як себе почуваю. Один іншому каже: “Якщо до ранку доживе, то буде добре”».
Зі слів Максима, найбільше запам’ятався його 22-й рік народження, який він зустрів у полоні.
«Хлопці мене привітали, зробили такі невеличкі подарунки, намагалися максимально багато часу зі мною провести, підтримували. Навіть коли на перевірку мене вивели і я сказав, що в мене день народження. Скажемо, ніхто не отримав, нікого не били, окрім мене. Коли ми зайшли в камеру, то хлопці мене підтримали, вони самі не очікували, що так вийде», — згадує він.
Звільнений з полону Максим Остапчук Суспільне Вінниця
Максим остапчук З особистого архіву морпіха
Максим остапчук З особистого архіву морпіха
Додому чоловік повернувся 19 квітня 2025 року.
«З одної сторони, я так радів, що це не можна описати, а з іншої сторони, я не вірив у те, що це все насправді зі мною відбувається, бо стільки разів було: засинаєш, і тобі сняться твої рідні, близькі. І це такі сни, що було відчуття, ніби це було наяву», — говорить морпіх.
«Я дуже сильно мріяв, щоб в мене була своя родина, дружина, дитина. Дружина в мене з’явилася, ми зараз чекаємо на доньку, десь через кілька тижнів маю надію, повинна вже з’явитися на цьому світі. І я дуже хочу зробити все, щоб моя родина була в безпеці».
Звільнений з полону РФ миколаївець Максим Остапчук (п'ятий зправа) після обміну 36 ОБрМП
Звільнені з російського полону військовослужбовці після обміну Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
За три роки в полоні Максим схуд на понад 10 кілограмів. Нині перебуває на реабілітації. Каже, у майбутньому планує разом з родиною переїхати на захід України.
