За інформацією: Суспільне Чернігів.
Володимир Тимошко, начальник ГУ Нацполіції в Чернігівській області. Суспільне Чернігів
— Наші колеги, які надавали інформацію про вас, сказали, що ви маєте репутацію "пожежника". Людини, яку призначають, коли ситуація складна. Підтвердження з вашої біографії: 24 лютого 2022 року вас призначили начальником Харківської поліції. В той період чим ви займались, ви багато разів розповідали: це патрулювання вулиць, евакуація людей… І під час призначення, ви говорили, що вам президент дав наказ: "зберегти Харків". Наразі вас призначають на Чернігівщину, це відбувається на тлі заяв президента про те, що Росія готує ймовірний наступ на Чернігівсько-Київський напрямок. Чи було в наказі "зберегти Чернігів"?
— Справді, до 23 лютого я очолював одне з ключових управлінь центрального апарату Державного бюро розслідувань. Я працював там, у керівництві Державного бюро розслідувань. Чесно кажучи, якщо б не повномасштабне вторгнення, в мене не було наміру змінювати місце своєї роботи. Я харків'янин, більшість свого професійного життя я провів у поліції Харківщини. З 2014–2015 років я був активним учасником антитерористичної операції. Був на Донеччині. В розшуку росіян із серпня 2014 року. Зазвичай, коли призначають керівника поліції регіону, відбувається, скажімо так, і співбесіда, і нарада, де ставляться певні завдання, які вони звичайні.
У мене було таке одне завдання — не здати Харків. Харків ніколи не був не нашим, тому я завдання виконав.
Стосовно другої частини вашого запитання, щодо Чернігова. Хочу сказати, я дуже сподіваюся, як людина, яка народилася в місті Чернігів, для якої точно ця земля є рідна, що мені не доведеться тут нічого "гасити". Чи мене призначили, щоб щось "гасити"? Ні. Я просто точно знаю, що Чернігів ми точно не здамо.
Чи може бути щось на Чернігівщині пов'язане з активізацією бойових дій? Може. Ми живемо поруч з тими, хто не піддається логіці. Нема там ні честі, ні моральної совісті, і логіки, відповідно, немає.
Моє завдання — підготувати довірений мені організм під назвою "Головне управління Національної поліції в Чернігівській області" до того, щоб він був готовий до будь-якого виклику. Це може бути загострення, це може бути не загострення і інші події.
— Чи можете розказати про обставини, за яких вам запропонували цю посаду: хто, коли? Чи була ваша ініціатива в цьому питанні?
— Моєї ініціативи в цьому питанні не було. Мене запросили голова Національної поліції і міністр внутрішніх справ, який прекрасно знає, хто я. Спитали: "Ти ж народився в Чернігові? — Так. — Поїдеш у Чернігів? — Звичайно, поїду, це моя батьківщина". Це точно не була посада, за якою я стояв у черзі, я за жодною посадою не стояв у черзі, чим пишаюся.
— Можливо, ви маєте інформацію, чому вашого попередника Івана Іщенка перемістили на Хмельниччину?
— Це рішення керівництва, обговорювати свого попередника чи наступника — це точно не справа генерала і офіцера, це десь поза зоною офіцерської честі. Можу сказати, він залишив нормальний колектив, і точно поганого не можу сказати.
— Ваше призначення було 27 травня. Хотіла запитати, чи встигли ви вже ознайомитися із ситуацією на Чернігівщині, познайомитися з керівництвом регіону, як загалом оцінюєте?
— Так, я познайомився з керівництвом регіону. Загалом, вважаю, дуже робочий колектив на Чернігівщині. Професійний колектив, я бачу, саме так. Це стосується і керівництва області загалом. Стосовно поліції, я максимально швидко намагаюся, скажімо так, дізнатися про всі потреби і все, що є.
Звісно, почав навідуватися, об'їжджати прикордоння — від Новгорода-Сіверського і нижче до кордону з Білоруссю. Побував у всіх підрозділах, я там буватиму часто. Я попередив поліцейських, що я любитель поїздити. На Харківщині десь два рази на тиждень я був у Куп’янську.
Я вважаю, це правильно, тому що, якщо люди перебувають у тій небезпеці, ти повинен там бути, дивитися їх, щоб вони точно не вважали, що вони самі і кинуті, як мінімум. Якщо ти керуєш людьми, то маєш показувати на власному прикладі, що ти робиш.
Звільнилася певна кількість посад, які треба заповнювати
— Які перші управлінські рішення ухвалювали на посаді?
— Найпевніше, це вимушені рішення. Чому? Тому що з попереднім керівником, з ним пішла окрема команда, яку я не утримував. Тобто це взагалі людину утримувати не можна на посаді, будь-де, де б вона не працювала. Людина, якщо ти утримуєш, вона нормально працювати не буде — це точно. Я впевнений у цьому, як показує мій досвід. Людина хоче піти — нехай іде.
Тому певна кількість працівників, саме керівного складу, з Іваном Володимировичем пішли працювати в Хмельницьку область. Звільнилася певна кількість посад, які треба заповнювати. Людям на вулиці проблеми "А що там у вас з керівництвом?" — вони нецікаві. Їм треба результат. Щоб не втратити цей результат, треба ухвалювати швидкі рішення, щоб десь ми не просідали. Тому почав із цього.
