За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Микола Терленко народився 13 березня 1924 року. Фото: Пресслужба Кропивницької міської ради
13 березня кропивничанину Миколі Терленку виповнилось сто років. Чоловіка з ювілеєм поздоровили представники міського департаменту соціальної політики.
За інформацією з офіційного сайту Кропивницької міської ради, син ювіляра Валерій, екссоліст ансамблю "Ятрань", з родиною живе у Дніпрі, де працює хореографом, а кохана жінка виїхала за кордон через повномасштабне вторгнення РФ в Україну, тому за ним доглядають соцпрацівники та сусіди.
Про ювіляра пресслужбі міської ради розповіла його невістка Людмила Терленко. З її слів, Микола Трохимович народився 1924 року у селі П’ятихатки Дніпропетровської області. Крім нього, в родині було ще четверо синів. Мама померла під час Голодомору, тож хлопців виховав батько.
"Він сам їх піднімав, був, як тоді казали, з розкуркулених, але з України родину не вислали. З дитинства усі багато працювали".
Під час Другої світової війни 17-річного Миколу, зі слів невістки, вивезли на роботу в німецьке місто Бернау. Тамтешня родина прихильно ставилась до працьовитого хлопця, тож, коли радянські війська увійшли в місто, місцеві запропонували йому лишитись, та він вирішив повернутись додому.
"Вдома, як і багатьох співгромадян, яких вивезли на роботи у Німеччину, його відправили у трудовий табір на Кольський півострів (нині територія РФ – ред.), де він працював у шахті, поки його не переїхала вагонетка. З переломами ніг та кісток тазу Микола Трохимович майже рік пролежав у лікарні, а коли почав одужувати, то втік з лікарні на батьківщину".
За словами Людмили Терленко, у рідне село чоловік повертатись не став, бо розумів, що там його шукатимуть, тому оселився у Кіровограді, нині Кропивницький, де й зустрів свою майбутню дружину Валентину. Після одруження Терленки жили у селі Грузьке біля обласного центру Кіровоградщини, де 1948 року й народився їх єдиний син Валерій.
"Після смерті Сталіна, 1953 року, вони повернулися у Кіровоград. Валентина Василівна працювала на заводі "Червона зірка", а Микола Трохимович – на хлібзаводі водієм".
Секрет довголіття Миколи Терленка – в коханні, вважають рідні.
"Вже після смерті дружини він закохався у жінку, яка за ним доглядала. Нині вона за кордоном, та Микола Трохимович чекає на її повернення".
