За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Родина Шевченків, лютий 2024, Хмельниччина. Фото: Суспільне Хмельницький
Родині з десятьма дітьми благодійники придбали будинок у Ярмолинцях. Раніше сім'я Шевченків жила в Слов’янську Донецької області. Шість дітей усиновили й чотири — взяли під опіку. У квітні 2022 року, після вторгнення росіян, Наталія Шевченко, забравши дітей, виїхала на Хмельниччину.
Як живе багатодітна родина — знає команда Суспільне Хмельницький.
Мати-вихователька Наталія Шевченко розповіла, для них будинок у Ярмолинцях волонтери придбали пів року тому: "У нас є чотири спальні, зала, кухня, ванна, туалет. Для нас це оптимальний варіант. Усі діти живуть по троє, один хлопець зараз навчається у Полтаві".
Жінка каже, найстаршому з усиновлених — 17 років, наймолодшій — 6. Рідних дітей не мають.
Подружжя Шевченків виховує десять дітей, 2018, Донеччина. Фото: Наталія Шевченко
"Моя дитина від першого шлюбу у 2006 році померла у 24 роки. Є онучка, вона зараз проживає в Одесі, закінчила краматорську академію архітектури", — розповіла Наталія Шевченко.
За її словами, упродовж двох років пережила чотири викидні. Після того з чоловіком вирішили усиновити дітей: "У мене була важка операція. Це було виживання. Ми з чоловіком подумали, що хочемо дитину. Першим у 2008 році у нас з’явився Ваня. Йому був один рік і вісім місяців".
Наталія Шевченко зазначила, рік по тому усиновили Андрія і Настю, молодших брата і сестру Івана: "Перед 2014 роком ми взяли Юлю, їй було пів року, і Анжелу, їй було 4,5 рочки".
У 2017 році, каже жінка, під опіку взяли ще п'ятеро дітей.
"Альоні було три місяці, Вірі — два місяці, брату Віри — 11 місяців. Єгору було 4,5 роки, Карині — 10. У нас був дитячий будинок сімейного типу: п'ять дітей під опікою і п'ять — всиновлених. Альону намагалися у нас відібрати. В дитячому будинку сімейного типу дитину виставляються на сайт усиновлювачів. Якщо хтось хоче, може її забрати на усиновлення", — пояснила Наталія Шевченко.
Шестирічну Альону, яка спочатку була під опікою у сім’ї Шевченків, хотіла всиновити інша родина, лютий 2024, Хмельниччина. Фото: Суспільне Хмельницький
Жінка пригадує, півторарічну Альону віддати не змогла. Зараз їй шість, вона любить допомагати на кухні: "Чоловік сказав, що зробить подарунок, і ми її всиновимо. З дитячого будинку сімейного типу ми перейшли в прийомну родину".
Наталія Шевченко каже, у Ярмолинці переїхали 5 квітня 2022 року, бо страшно було і дітям, і за дітей.
"Я не працювала, була вдома, адже я мати-вихователь прийомної родини. А батько працював на заводі слюсарем. Почалися прильоти, страшно було, коли літали винищувачі. Денис — дитина з інвалідністю. На той час йому було п'ять років. Якось він дуже закричав, тому що винищувач пролетів над хатою. І чоловік тоді сказав, збирати дітвору і виїжджати", — пояснила мати-вихователька.
Батько багатодітної родини Володимир Шевченко, лютий 2024, Хмельниччина. Фото: Суспільне Хмельницький
У кожної дитини свій характер і свої вподобання, розповіла жінка: "Літом діти біля мене, садимо квіти, помідори, город. Батько займається птицею, тримає гусей, курей. Іван малює і займається спортом. Настя з Анжелою артистичні дівчата".
Всі діти знають, що вони прийомні, каже мати-вихователька.
"Ваня прийшов додому з садочка і запитав, чи ми не рідні. А нас це просто ошелешило. Ми не знали, що відповідати. Усі дітки знають, що є батьки, які їх народили. Ми батьки, які їх народили серцем", — вказала Наталія Шевченко.
За словами батька Володимира Шевченка, наразі більше брати дітей до родини не планують.
