За інформацією: Суспільне.
Зоя Туряниця із ліхтарями, які вона виготовила. Суспільне Ужгород/Міла Мороз
Зоя Туряниця каже, тоді необхідно було виготовити ліхтарики висотою 50 см, щоб разом із дітками піти на щорічну вечірню ходу до Дня Святого Мартина, який є покровителем Мукачева.
"Зараз такої великої ходи вже немає, оскільки в нас важка ситуація в державі, але ліхтарики залишилися. І я з радістю згадую ті часи, коли ми не знали, що таке ковід, маски, заборона масових зібрань", — додала вчителька.
Для цього ліхтарика вирізали фігурки з металу, поділилася Зоя Туряниця: "Цей ліхтар я робила на 9-му місяці вагітності. І єдиний ліхтар, коли я не була на ході, тому що я була у роддомі. І тому моя донечка називається, я її називаю, Евелінка Мартінка. Тому що вона народилася 13 листопада і якраз в цей час припадала хода на Святого Мартина".
Наступний ліхтарик має форму органа, який встановлений у храмі Святого Мартина.
"Навіть у нас є така скринька, де ми вставляли блютуз-колонку. Десять років тому це було ноу-хау, це було неймовірно. Ми на школу знайшли одну таку блютуз-колоночку, яку дозволили нам батьки використати. Ну і напис Мукачево, зроблений із листової міді у техніці чеканка. Ми ці всі фігурки вирізали манікюрними ножицями. Пам'ятаю, скільки ми витратили перекисю водню, бо руки були порізані, поцарапані від цього, від металу. І тут у нас тіканка Святого Мартина, так само зображена. І на бокових гусочки, які є символом цього свята", — додала вчителька.
Зоя Туряниця із ліхтарями, які вона виготовила. Суспільне Ужгород/Міла Мороз
Зоя Туряниця пояснює, чому зберігає ці ліхтарі та чому розповідає про них учням: "Ми не знали, що таке війна. І зараз я з радістю їх дивлюся і можу поділитися з вами хорошими спогадами, які у нас були. Часи творчості та безкінечної любові до свого міста, вивчення історії і початок цілої великої епохи".
