В Україні чиновнику припустимо "помилятися" в інтересах держави, шкала яких у нас викривлена – експерт
Експерт вважає, що в Україні чиновнику припустимо “помилятися” в інтересах держави, шкала яких у нас викривлена
В Україні не прийнято притягувати до відповідальності посадовців, які вчиняють незаконні дії щодо бізнесу. При цьому інститут ділової репутації чиновників працює частково, він вибірковий. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив політичний оглядач Геннадій Дубов.
Якщо ми говоримо про незаконні дії щодо, наприклад, до бізнесу, кримінального переслідування, перевірок незаконних, стягнення тощо – не прийнято взагалі у нас притягати до відповідальності і навіть порушувати кримінальне провадження
– зазначив Дубов.
На його думку, навіть коли суди розглядають справи про те, що держава забрала у бізнесу якесь майно, і потім виявляється, що рішення суду на користь держави незаконне, то суддя не нестиме за це відповідальності, адже він “діяв в інтересах держави, а в інтересах держави навіть “помилятися” є припустимим з точки зору всієї держави”.
“Права рука ніколи не зламає ліву. І якщо бізнесу вдалося відбитися – він і за це долі дякує… Тобто у нас по суті викривлена шкала державного інтересу. Державний інтерес – це дуже часто не розвиток бізнесу, а повернення чогось у державну власність, і оця мета, вона затьмарює ті закони, які сама ж держава й ухвалює”, – зазначив Дубов.
Водночас, за його словами, інститут ділової репутації чиновників в Україні достатньо вибірковий.
“Частково працює (інститут ділової репутації чиновників – ред.). Є певні намагання формувати по ряду чиновників образ-імідж реформатора. У нас, наприклад, міністр юстиції нещодавно зазначав про те, що для кримінального переслідування слід поділяти людей на таких, які мають низькі комунікаційні ризики і високі, і там де високі комунікаційні ризики – їх не варто переслідувати без залізобетонних доказів, і назвав чиновників з іміджом реформатора”, – зазначив політичний оглядач.
Експерт додав, що інститут ділової репутації в Україні формується, виходячи з точки зору медійних оцінок діяльності чиновників. Проте не завжди довіра суспільства до них виправдовується.
“Тому критеріїв на сьогодні як таких об’єктивних немає. Це робота ЗМІ, певної частини громадянського суспільства, людей і спеціалістів в галузі комунікацій, і суспільства в цілому. З моєї точки зору, якоїсь чіткої системи координат для оцінки діяльності саме чиновників немає”, – зазначив він.
Нагадаємо
В Україні час від часу виникають скандали, коли того чи іншого чиновника звинувачують у незаконних діях чи корупції. Проте справи щодо посадовців рідко доводяться до логічного завершення. Наприклад, раніше із власних джерел УНН стало відомо, що ДБР відкрило кримінальне провадження за фактом можливого зловживання владою або службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків, директором юридичного департаменту Олександром Зимою. Кримінальна справа стосується листа Нацбанку до ФГВФО за підписом Зими, який одночасно є головою адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У листі він рекомендував Фонду відмовитися від чотирьох позовів, які банк “Конкорд” подав проти НБУ ще до того, як було ухвалено рішення про його ліквідацію й введено тимчасову адміністрацію. ФГВФО рекомендацію Зими виконав.
Минулого року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи – ідеться про банк “Конкорд”. Процес позбавлення банківської установи ліцензії відбувається без суду. Звісно, власники, акціонери банків можуть оскаржувати рішення регулятора – НБУ, уже після ухвалення ним рішення про ліквідацію банку, однак, загалом процес виведення банківської установи з ринку, якщо він запущений, є безповоротним.
Окрім того, в Україні не урегульовано питання проведення ліквідації прибуткового банку. Як заявляла співвласниця банку “Конкорд” Олена Сосєдка, на момент оголошення регулятором рішення про ліквідацію банку високоліквідних активів у фінустанові вистачало, аби провести всі необхідні виплати за 2-3 тижні. Але процес ліквідації банку жорстко зарегульовано законодавчо і загалом може тривати до трьох років.
