За інформацією: Суспільне Чернігів.
Колаж, на якому руїни будинку у Прилуках, куди влучила російська ракета 7 жовтня 2026 року, та чоловік з велосипедом. Суспільне Чернігів
61-річний прилучанин Павло Петухов усю ніч сидів за комп’ютером і не помітив, як почався ранок 7 жовтня. На годиннику була 6:20, коли його багатоповерхівка здригнулася від вибуху. Чоловік підійшов до вікна подивитися, що сталося. За дві-три секунди пролунав другий, значно гучніший вибух.
Павло каже: його спочатку ніби стиснуло, а потім розтягнуло. Якоїсь миті навіть здалося, що тіло ось-ось розірве. З усіх вікон квартири полетіло скло, міжкімнатні двері зірвалися з петель. Чоловіка підняло і відкинуло на п’ять метрів, аж до коридору.
Підвівшись, Павло підбіг до дружини, витягнув її в коридор. Там вони перечекали наступні вибухи. А коли стало тихіше, вибралися надвір. Крізь бетонний пил Петухови побачили: частини їхнього будинку немає. А згодом дізналися: для 22 їхніх сусідів світанок так і не настав. За словами очільника Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса, 7 жовтня 2026 року російські військові запустили по Прилуках шість ракет, одна з них влучила в п’ятиповерхівку.
Про наймасштабнішу трагедію в місті за час російсько-української війни — у репортажі Наталії Найдюк.
Рятувальну операцію завершено: 22 загиблих, 15 врятованих
Я приїхала до Прилук уранці 8 жовтня. П’ятиповерхівка, у яку напередодні влучила ракета, стоїть у мікрорайоні неподалік від центру. Від моменту удару тут безперервно працювали рятувальники: спочатку шукали людей, а потім розбирали завали.
Бетонний пил на місці ракетного удару по п’ятиповерхівці в Прилуках Наталія Найдюк
Бетонний пил на місці ракетного удару по п’ятиповерхівці в Прилуках Наталія Найдюк
Бетонний пил на місці ракетного удару по п’ятиповерхівці в Прилуках Наталія Найдюк
Бетонний пил на місці ракетного удару по п’ятиповерхівці в Прилуках Наталія Найдюк
Їхній одяг і спорядження вкриті бетонним пилом, обличчя втомлені. Пил товстим шаром осів на деревах, побитих автівках, розкиданих речах і просто на дорозі. Він здіймається в повітря від кожного кроку, зависає над дорогою та непомітно падає на одяг і взуття.
Зранку тут багато рятувальників, поволі збираються місцеві мешканці, працівники різних служб, волонтери, журналісти. Кінологи з бельгійськими вівчарками малінуа періодично обходять територію.
Бельгійська вівчарка малінуа з кінологом. Наталія Найдюк
Працівники ДСНС — у формі різного кольору. На їхньому фоні виділяється речниця Головного управління ДСНС у Чернігівській області Ірина Корінь — вона у червоному. Фахівчиня повідомляє останні на ту мить дані: уранці 8 жовтня з-під завалів дістали тіло останньої загиблої людини. Тож рятувальна операція завершена. Російський удар забрав життя 22 людей. Ще 15 прилучан рятувальники витягли з-під завалів живими.
Ірина Корінь. Наталія Найдюк
Понад добу людей шукали 212 ДСНС-ників із Чернігівської та сусідніх областей, над розчищенням завалів працювало 50 одиниць техніки, залучали й двох службових собак.
Територія довкола будинку огороджена стрічкою. Біля неї — переважно мешканці зруйнованої п’ятиповерхівки. Серед них Павло та Людмила Петухови.
«Хай вона розбита, та квартира, але вона моя…»
Павло Петухов каже, що цей мікрорайон називають «Театр» — на честь однойменної площі неподалік. Тут щільна житлова забудова, школи, дитячі садочки, магазини. До центральної площі звідси лише два квартали.
Пошкоджений будинок у Прилуках. Наталія Найдюк
Місцеві мешканці розповідають, що будинок звели у другій половині ХХ століття для працівників Прилуцької панчішної фабрики. У ньому чотири під’їзди й 70 квартир. Ті, що розташовані в третьому та четвертому під’їздах, — практично знищені, решта — пошкоджені.
«Я від учора не можу потрапити додому, хоч би взяти змінні речі та документи», — говорить Павло Петухов.
Його квартира — у другому під’їзді. Вони з дружиною живуть тут із 1990-х років. Чоловік каже, що знав в обличчя всіх мешканців будинку, а з тими, хто жив тут давно, був особисто знайомий. Із сумом згадує, що в останніх двох під’їздах, на які припав основний удар, жило багато дітей.
Павло Петухов. Наталія Найдюк
«Моя квартира — на третьому поверсі. Он картини видно. У мить вибуху там ніби вакуум утворився. Мене сплюснуло, а потім розширило. Здавалося, що тіло ось-ось лусне. Полетіло скло. Я потім його з кишень жменями вишкрібав. Але на мені — ані подряпини. Жінку, що поверхом нижче жила, у Чернігів у лікарню відвезли, так її посікло склом», — пригадує ранок трагедії Павло.
Петухови розповідають, що весь день після удару провели біля зруйнованого будинку. Коли в місті лунали повітряні тривоги, спускалися до укриття неподалік. Ночувати ж поїхали до сватів. Кажуть, їм особисто безкоштовного житла ніхто не пропонував.
«За майже п’ять років повномасштабної війни таких обстрілів у нас не було. Були прильоти по “Епіцентру”, вилітали вікна, були пожежі десь. Але щоб стільки жертв… Дах багатоповерхівки злетів на дорогу. Центр творчості теж пошкодило. Дісталося й газовому вузлу. У дитячому садочку вікна повилітали, у будинках навколо так само», — уточнює Павло.
Міський центр творчості дітей та юнацтва у Прилуках. Наталія Найдюк
Парти на галявині біля центру творчості. Наталія Найдюк
До Петухових підходять Олександр і Ніна Вартоші. Вони жили в третьому під’їзді, але під час удару були на роботі в Києві. Люди переконані: це врятувало їм життя.
Олександр згадує сусідів, які загинули або зазнали поранень, і намагається пояснити, хто де жив. Говорить уривчасто, перескакує з одного спогаду на інший.
«Загинули наші сусіди — Олег (Малиш, колишній поліцейський і ветеран російсько-української війни, — ред.) з поліції, його дружина Юля поранена. Її мама (Людмила Циба, — ред.) теж не вижила. Зліва від нас Ліда Григорівна (Артемюк, — ред.) жила, нема її тепер. Зверху родина теж загинула… Ми в Києві були, подзвонила знайома, розповіла про приліт. Дружина телефонувала сусідці, але слухавку взяв її син, сказав, що він у завалах…» — говорить Олександр.
Потім він розповідає про тих, хто вижив, про руйнування. А далі обурюється нехтуванням його приватності: хтось зняв відео з його квартири і виклав у TikTok.
«Навіщо робити таку рекламу? Хай вона розбита, та квартира, але вона моя. Хто їм дав право там ходити, знімати і викладати?» — невдоволено каже чоловік.
Запахи кави та свіжої випічки біля руїн
Волонтер Максим Голік із товаришем. Спочатку він допомагав розбирати завали, а потім почав волонтерити в наметі. Наталія Найдюк
Трохи далі у дворі стоїть білий намет із символікою Червоного Хреста. Біля нього пахне кавою. Тут облаштували місце, де постраждалі, рятувальники, волонтери, інші люди можуть перепочити й перекусити. Серед волонтерів — працівники КП «Прилукижитлобуд», яке обслуговує навколишні багатоповерхівки.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Людмила Голік (праворуч). Наталія Найдюк
Очільниця підприємства Людмила Голік показує на двоповерхову будівлю із вибитими вікнами. Тут був офіс підприємства. Щойно дізналися про обстріл, працівники приїхали на місце: перекрили воду й від’єднали будинок від електромережі.
Пошкоджена будівля КП «Прилукижитлобуд» у Прилуках Наталія Найдюк
Пошкоджена будівля КП «Прилукижитлобуд» у Прилуках Наталія Найдюк
Пошкоджена будівля КП «Прилукижитлобуд» у Прилуках Наталія Найдюк
Пошкоджена будівля КП «Прилукижитлобуд» у Прилуках Наталія Найдюк
На доріжках та зеленій зоні двірники збирають скло, листя і гілки, згрібають у купи будівельне сміття. Мешканці сусідніх будинків виймають розбиті шибки.
Едуард Чуйко приїхав дізнатися, де взяти будматеріали, аби затулити вибиті вікна. Він живе навпроти постраждалого будинку. Наталія Найдюк
Деякі вікна вже затулені, але в багатьох квартирах досі гуляє вітер.
Магазин вікон у Прилуках біля місця удару теж зазнав пошкоджень. Наталія Найдюк
Люди кажуть, що будматеріали вчора роздавали «фонди» за паспортом та кодом, але їх було мало, тому вистачило не всім.
Деякі вікна вже закрили OSB-плитами Наталія Найдюк
Деякі вікна вже закрили OSB-плитами Наталія Найдюк
До намету час від часу підходять люди, аби випити кави й перепочити. Раптово в повітрі інтенсивно починає пахнути свіжою випічкою. Це жінки несуть піднос із кількома ярусами булочок. Їх спекли працівниці невеликого сімейного магазинчика в цьому ж дворі. Після прильоту вони готують їжу для людей і роздають у наметі Червоного Хреста.
Співвласниця магазину Ольга Кічук приїжджає на роботу о шостій ранку. Вона пам’ятає 7 жовтня так:
«Була тривога. Ми тільки з сестрою поговорили, що Кременчук розносять. Я пішла тісто колотити на чебуреки. А воно як бабахне! Дверці з холодильника вилетіли. Добре, що стіл на шляху стояв: це нас врятувало. Донька із зятем хотіли їхати додому, бо там діти самі. Тільки вийшли — а тут знову летить. Надворі суцільна пилова завіса. А потім пил почав осідати, і ми побачили, що пів будинку немає».
Ольга Кічук. Наталія Найдюк
Ольга бачила, як рятувальники й місцеві жителі діставали людей з-під завалів. Першою витягли дівчину, це зробив цивільний чоловік. Ольга каже, що вона була скраю і її неглибоко засипало. Загалом на допомогу приїхало дуже багато людей. Згодом цивільних попросили покинути територію, і на місці залишилися тільки рятувальники.
Жінка добре знала загиблих: усі вони ходили до неї в магазин. Та найближчою була Юлія Іванченко, вона загинула з чоловіком Олександром і двома дітьми. Ольга запам’ятала її усміхненою, радісною, світлою людиною.
Поряд із магазином своєю історією ділиться Олена Цаюн. Вона живе з десятирічною донькою в сусідньому будинку. Каже, напередодні чотири години простояла в черзі, щоб подати заяву до поліції. У її квартирі вибиті вікна. Одне вже закрили OSB-плитою, яку видала благодійна організація за паспортом та ідентифікаційним кодом.
«Вони давали плівку та одну OSB-плиту. Я так розумію, що на всіх не вистачило. По магазинах теж ніде нічого не було, порозбирали… Я тут 20 років живу. Більшість людей знаю в обличчя. Вчора кажуть: загинула молода родина — Саша, Даша і синочок, рік і сім місяців (родина Максют, — ред.). Я спершу подумала, що не знаю їх. А потім згадала: Саша ж змалку тут, він біля мене на квартирі з дівчиною жив. Ми недавно з ним розмовляли… А ще зранку дзвонить мені донька і каже: «Мамо, ти уявляєш, отой хлопчик, з яким я дружила, що на лавці зі мною сидів, він загинув!» (Максим Іванченко, — ред.). Вона в інтернеті прочитала», — зі сльозами розповідає Олена.
Щемкі світлини з Прилук: загибла та врятована дитина на руках рятувальників
Серед загиблих у Прилуках — п’ятеро дітей. Восьмирічний Максим і 12-річна Ірина Іванченки загинули разом із батьками. Кирило Максюта, якому був рік і сім місяців, — теж із татом Олександром та мамою Дарією. Олександр Антипенко не дожив до другого дня народження: він загинув разом із мамою Катериною та бабусею Вікторією Бондаренко. Півторарічний Олексій Лісовол помер під завалами. Його батько Сергій Лєвічєв — згодом у лікарні.
Імена та короткі історії 22-х загиблих уже оприлюднили в медіа. У перший день після удару світ облетіли кадри рятувальників із дітьми на руках. На одній зі світлин, яку зробила речниця ДСНС Чернігівщини Ірина Корінь, рятувальник В’ячеслав Фесенко несе тіло загиблої дитини, загорнуте в ковдру.
Рятувальник В’ячеслав Фесенко несе тіло дитини. ГУ ДСНС у Чернігівській області
«Ми ще особливо не розмовляли з В’ячеславом після вчорашнього. Дитина, яку він ніс на руках, загинула. Усі смерті жахливі. Але смерті дітей — це те, до чого неможливо звикнути», — каже Ірина.
На іншому кадрі — рятувальник із дівчинкою на руках. Відео з місця події зняли кореспонденти Суспільне Чернігів. Ірина Корінь розповіла подробиці порятунку:
«Спочатку знайшли її маму. Їх викинуло з четвертого поверху. Присипало всім цим брудом. Ми почули її голос під час хвилини тиші. Коли жінку дістали, вона повідомила, що її дитина теж там. Продовжили розбір завалів і знайшли дівчинку. Коли ми побачили ці кадри в інтернеті, почали шукати, хто цей рятувальник. Розпитували колег, але фото нечітке, погано видно обличчя. Хлопці сказали, що схожий на нашого, але каска чужа. Згодом з’ясувалося, що він одягав свою каску на дівчинку, щоб захистити від каміння. А потім хтось із інших підрозділів дав йому свою».
Рятувальник Павло Левченко та врятована з-під завалів 5-річна дівчинка у Прилуках після атаки РФ 7 жовтня 2026 року. Суспільне Чернігів
Згодом з’ясувалося, що врятовану дівчинку звуть Зоряна, вона та мама Юлія вижили. А тато Олександр Коргун загинув. Пізніше рятувальник відвідав дівчинку в лікарні, аби підтримати її. А під час екстреного засідання Ради Безпеки ООН 9 жовтня постійний представник України Андрій Мельник згадав про Зоряну та ракетну атаку РФ по Прилуках.
Історія Зоряни стала одним із тих випадків, коли під завалами вдалося знайти живу людину. Та під час пошуково-рятувальних робіт надія постійно межує зі страхом не встигнути. Час від часу рятувальники оголошують хвилини тиші: зупиняють техніку й замовкають, прислухаючись, чи не озветься хтось із-під уламків.
«Ти знаєш, що там люди. Ти бачиш родичів, які їх чекають. І ось настає ця хвилина тиші, вона дає стільки надії. Кожному хочеться почути той звук», — задумливо говорить Ірина.
Зеленський у Прилуках: обіцянка нових квартир та виплати за загиблих
Влад Славець із товаришем Олександром закривають плівкою розбите скло автівки. Наталія Найдюк
Робота у дворі і навколо триває цілий день. Люди забивають шибки у квартирах, закривають розбиті вікна автівок. Ближче до обіду, однак, на майданчику помітно меншає руху. Павло Петухов, який все ще чекає можливості потрапити додому, каже, що нібито має приїхати Зеленський. Тим часом техніку залучають дедалі рідше, кількість рятувальників на місці зменшується. Натомість більшає працівників УДО та охоронців у цивільному.
Зрештою, Зеленський з’являється перед будинком. Разом із ним до Прилук приїхали міністри внутрішніх і закордонних справ України Іван Вигівський та Андрій Сибіга, а також очільник британського МЗС Ед Мілібенд. На місці делегацію чекають начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус і міська голова Прилук Олена Попенко.
Приїзд президента Володимира Зеленського в Прилуки. Наталія Найдюк
Делегація тримається осторонь. Посадовці тиснуть одне одному руки, а журналісти залишаються на відстані. За якийсь час Зеленський і міністри підходять до місця, де облаштували імпровізований меморіал. Біля нього лежать м’які іграшки, які рятувальники знайшли під завалами або поблизу будинку. Посадовці приносять нових ведмедиків і залишають їх поруч. На обваленому п’ятому поверсі за цим спостерігають двоє рятувальників.
Приїзд Володимира Зеленського в Прилуки Суспільне Чернігів
Приїзд Володимира Зеленського в Прилуки Суспільне Чернігів
Після цього Зеленський разом із делегацією підходить до людей, які стоять у дворі за стрічкою. Мешканці користуються нагодою, щоб розповісти про те, що їх турбує.
«Ми просили, щоб президент прийшов подивитися укриття біля “Епіцентру”. Там жахливо. Подивіться, як ми живемо. У садочку дітей ведуть до укриття через весь квартал. Хіба так має бути?» — розповідає місцева мешканка Катя Чміль, яка говорила до Зеленського.
Жінка мешкала на першому поверсі під’їзду, який зазнав руйнувань. Під час атаки вона спала. Разом із чоловіком і двома дітьми вибиралася через сусідську квартиру. Тепер її помешкання зруйноване. Жінка вважає, що родину врятувало розташування квартири: багато мешканців верхніх поверхів загинули.
Люди також просили президента звернути увагу на пораненого військового, який перебуває в реанімації. Зеленський пообіцяв допомогти йому та запевнив, що всі, хто втратив житло через удар, отримають нові квартири. Він не уточнив, як саме, але, імовірно, мав на увазі програми «єВідновлення».
Своєю чергою В’ячеслав Чаус оголосив, що з міського бюджету Прилук родинам загиблих виплатять по 150 тисяч гривень за кожного дорослого та по 200 тисяч за дітей.
Уже 10 жовтня на фейсбук-сторінці начальника Чернігівської ОВА з’явився допис про виконання доручень Зеленського та ліквідацію наслідків удару. Серед іншого, там сказано, що 2,9 мільйона гривень перерахували сім’ям загиблих. Чотири родини ще збирали документи, переказ вони мали отримати найближчим часом.
Також сказано, що у Прилуках працювали фахівці, які допомагали мешканцям підготувати документи для участі в програмі «єВідновлення». Від людей на 10 жовтня надійшло 265 заяв. Комісії обстежили 52 квартири та 43 приватні будинки.
«А кошеня вижило…»
Після від’їзду делегації рух сповільнюється. Біля поліцейського намету, де ще напередодні стояли величезні черги, тепер залишилися самі поліцейські.
Намет поліції, де люди писали заяви та шукають свої речі. Наталія Найдюк
Знайдені речі. Наталія Найдюк
Усередині — речі, які вдалося знайти під час розбирання завалів. Чого тут тільки немає. Та серед найціннішого — документи, паспорти, телефони, навіть готівка. Поліцейські кажуть, була й зброя. Її повертали власникам за спеціальною процедурою.
Пошкоджені автомобілі. Наталія Найдюк
У фейсбуці районна поліція публікує дані про наслідки російського удару по Прилуках 7 жовтня. Пошкоджено 37 багатоповерхівок, у яких 525 квартир, 88 приватних будинків, 25 автомобілів, 20 підприємств, п’ять будівель навчальних закладів, два дитячі садки, Центр творчості дітей та юнацтва, а також адміністративні будівлі й магазини.
Людей нарешті починають пускати до своїх квартир. Мешканці підганяють до будинку автомобілі, щоб забрати вціліле майно. Хтось спускає з квартири сумку з речами на мотузці.
Люди прибирають та забирають речі з пошкоджених квартир Наталія Найдюк
Люди прибирають та забирають речі з пошкоджених квартир Наталія Найдюк
Люди прибирають та забирають речі з пошкоджених квартир Наталія Найдюк
У квартирі Олександра Манзенка на першому поверсі людно. Приїхали родичі — брат із дружиною та донька Анна. Допомагають прибирати скло, закріплювати двері й забивати вікна плитами OSB, які надали волонтери Червоного Хреста.
Олександр погано бачить, має інвалідність. Каже, квартиру отримувала ще його мама у 1972 році. А потім чоловік пригадує, як для нього починалося 7 жовтня. Каже, було тривожно, бо читав про можливий обстріл у соцмережах. Тож із 4-ї ранку не спав.
Вибух застав Олександра, коли він вийшов покурити й опинився у дверному прорізі. Чоловік жартує, що ця шкідлива звичка його врятувала. Сусідці поверхом вище пощастило менше. У момент удару вона відпочивала на дивані, який стояв так само, як і в Олександра. Жінка зазнала численних поранень, її доправили до лікарні в Чернігові.
Олександр Манзенко з донькою Анною. Наталія Найдюк
«Штукатурка сиплеться, вибух за вибухом. Усе тут летіло. Страшно було. У голові шумить, двері вирвало… А ось кошеня — вижило, уявляєте? У мить вибуху сховалося під диван. А потім, як тривога знову загуділа, дуже лякалося. То вже назавжди переляк, мабуть», — міркує чоловік і додає, що кіт тепер живе на дачі у брата. Як і він сам.
Зруйнований дім у Прилуках. Наталія Найдюк
Зруйнований будинок у Прилуках нагадує привида. Подекуди серед уламків ще можна розгледіти відбитки людського життя: холодильники, картини на стінах, кухонні гарнітури, шпалери. Рятувальники шар за шаром розбирають завали, наче археологи, які відкопують рештки чужого минулого. Та тут кожна знахідка — не просто уламок побуту, а нагадування про чиєсь життя, яке зовсім недавно вирувало за стінами.
І так дім — щось особисте, сховане від чужих очей, — стає видимим для всіх. Навіть те, що мало залишатися особистим, опиняється на загальному огляді. Без права на приватність…
