За інформацією: Суспільне Чернігів.
11 жовтня на Чернігівщині попрощались із загиблими захисниками України — молодшим сержантом Максимом Масленком, Василем Авраменком та Олександром Акулятом. Facebook/Сновська міська рада/Менська міська рада
11 жовтня на Чернігівщині попрощались із трьома загиблими захисниками України — молодшим сержантом Максимом Масленком, Василем Авраменком та Олександром Акулятом.
Про це повідомляють Сновська міська рада та Менська міська рада.
Максим Масленок народився 16 грудня 1997 року у Сновську.
Максим Масленок. Facebook/Сновська міська рада
Навчався у Сновській гімназії, згодом здобув вищу освіту у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Фізичне виховання».
Прощання із військовослужбовцем Максимом Масленком у Сновську Facebook/Сновська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Максимом Масленком у Сновську Facebook/Сновська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Максимом Масленком у Сновську Facebook/Сновська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Максимом Масленком у Сновську Facebook/Сновська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Максимом Масленком у Сновську Facebook/Сновська міська рада
У червні 2019 року його призвали на строкову військову службу. Працював охоронцем. У травні 2022 року Максим за власним бажанням доєднався до ЗСУ.
6 жовтня 2026 року Максим загинув під час виконання бойового завдання. Поховали військовослужбовця на міському кладовищі у Сновську.
Василь Авраменко народився 14 лютого 1990 року.
Василь Авраменко. Менська міська рада
Сім’я проживала в Чернігові, а згодом переїхала на малу батьківщину — до села Нові Броди Менської громади.
Його дитинство і юність минули в Чернігові, де він навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 30.
Згодом Василь вступив на механіко-технологічний факультет Чернігівського державного технологічного університету на спеціальність «інженера-механіка». Але, довчитися у нього не вийшло. Працював на різних роботах у Чернігові та Києві. Згодом став бригадиром на Київській ТЕЦ-5. У складі робочих груп виконував завдання за кордоном. Батьки переїхали до Нових Бродів, і Василь провідував їх під час відпусток.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Василь мав їхати у чергове робоче закордонне відрядження до Фінляндії, розповіла його мама Менській преслужбі.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«На руках уже був квиток. Але він без вагань сказав: “Я що, боягуз? Усі йдуть воювати, а я кудись поїду?”».
Прощання із військовослужбовцем Василем Авраменком у селі Нові Броди Менської громади Менська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Василем Авраменком у селі Нові Броди Менської громади Менська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Василем Авраменком у селі Нові Броди Менської громади Менська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Василем Авраменком у селі Нові Броди Менської громади Менська міська рада
Прощання із військовослужбовцем Василем Авраменком у селі Нові Броди Менської громади Менська міська рада
У перший день війни він добровільно прийшов до Чернігівського ТЦК та СП. Служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі батальйону безпілотних систем 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади.
За свою службу був нагороджений медаллю. Вже під час неї Василь відновився на навчанні в університет та планував продовжити освіту на профільній кафедрі.
30 вересня 2026 року внаслідок важких поранень, отриманих у бою, серце Василя зупинилося в Сумській обласній клінічній лікарні.
У нього залишилися мама, рідна сестра та племінник. Батько помер ще до війни.
Олександр Акулят народився 1 грудня 1977 року в місті Мена.
Олександр Акулят. Менська міська рада
З 1985 по 1995 рік він навчався в Менській загальноосвітній школі I-III ступенів. Після закінчення школи вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини, де навчався з 1995 по 1998 рік і здобув диплом фельдшера ветеринарної медицини.
З червня 1998 по вересень 2001 року він працював у колективному сільськогосподарському підприємстві «Промінь» ветеринарним фельдшером. Протягом 2001–2002 років завідував Менською дільничною лікарнею ветеринарної медицини. Із 2005 по 2019 роки працював ветеринарним лікарем у приватному акціонерному товаристві «Менське племпідприємство», а з 2019 по 2021 роки — керуючим молочно-тваринної ферми №1 у ТОВ «Мена-Авангард».
Останнім місцем його роботи стала посада фельдшера ветеринарної медицини відділу організації ветеринарно-санітарних робіт та ідентифікації Менської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини.
Був одружений, з дружиною виховували двох дітей.
Олександр Акулят з дружиною. Менська міська рада
Як згадує його дружина, після оновлення облікових даних, пише Менська міська рада, Олександра направили до військкомату: «Сказали йти воювати — він пішов». Попри проблеми зі здоров’ям після перенесених інсультів і постійну потребу в ліках, він відмовився залишатися в тилу. Зі слів його дружини, в Олександра були інсульти. Він хворів та часто лікувався. «Я казала, може, полежиш у лікарні? Сказав: “Ні, не буду. Хлопці йдуть, а я буду лежати?”».
6 липня 2024 року Олександра Акулята призвали на військову службу 1 відділом Корюківського РТЦК та СП. Служив чоловік на посаді санітарного інструктора медичного пункту механізованого батальйону у званні молодшого сержанта у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади.
Був під Курськом, Кураховим, на Донбасі, на Сумському напрямку. Остання його позиція — на Харківському напрямку, зокрема під Куп’янськом Олександр із побратимами утримував позиції впродовж восьми місяців поспіль.
Через брак потрібних ліків, самопочуття погіршилося. Помер він 6 жовтня 2026 року в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» міста Дніпро під час проходження військової служби.
Поховали Олександра на кладовищі у Мені з військовими почестями.
