Самоушкоджувальна поведінка: чому людина завдає собі шкоди та чи може це призвести до суїциду

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Самоушкоджувальна поведінка людини. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

Самоушкоджувальна поведінка — це будь-яка поведінка, під час якої людина завдає собі шкоди, намагаючись впоратися зі складними емоціями, переживаннями та спогадами. Які фактори ризику такої поведінки та чи може вона призвести до суїциду?

Про це розповіли у Чернігівському обласному центрі контролю та профілактики хвороб.

За інформацією центру, більшість людей, які мають прояви такої поведінки, не хочуть та не планують завдавати собі смертельної шкоди. Однак, такі дії можуть призвести й до суїцидальної поведінки.

Найчастіше така поведінка проявляється у вигляді завдання собі порізів, опіків та інших несуїцидальних самоушкоджень, наприклад:

  • нанесення собі порізів гострими предметами;
  • проколювання шкіри;
  • завдання собі ударів або навмисне вдаряння об щось;
  • припалювання себе цигарками, сірниками чи свічкою;
  • нанесення собі синців, завдання вивихів чи переломів;
  • видирання волосся;
  • укуси.

"Самоушкоджувальна поведінка характерна для людей різного віку, зокрема, поширеність серед підлітків становить 18%. Хоча шкоду наносять собі переважно жінки, все ж завершені самогубства поширеніші серед чоловіків", — йдеться у повідомленні.

Самоушкоджувальна поведінка. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

Чому люди завдають собі шкоди

Зазвичай така поведінка пов’язана зі стресом, тривогою, депресією, коли вони стають для людини нестерпними, пояснюють в центрі. Самоушкоджувальну поведінку можуть викликати:

  • раптові несподівані зміни у житті, зокрема, смерть близької людини, розлучення батьків, перехід в іншу школу;
  • стрес, пов’язаний з навчанням, відчуттям надмірного навантаження, страху помилитися;
  • якщо людина стала свідком і пережила важкий стрес, зазнавала насильства у школі, вдома, у стосунках, чи пережила інші травматичні події;
  • соціальне дистанціювання, ізольованість, почуття провини та сорому;
  • бажання привернути увагу до своїх переживань;
  • самопокарання;
  • для емоційної саморегуляції, зниження емоційної напруги;
  • вираження злості;
  • низька самооцінка або проблеми зі сприйняттям свого тіла;
  • жорстокість між однолітками.

"Після самоушкодження людина може мати відчуття короткочасної свободи та вивільнення від складних емоційних переживань. Але причина цих переживань та страждань не зникає і така поведінка повторюється знову. Водночас, у деяких людей самоушкодження також може викликати ще важчі емоції та погіршити самопочуття", — йдеться у повідомленні.

Також за інформацією центру, деякі люди описують самоушкодження як спосіб:

  • виразити те, що важко передати словами;
  • перетворити невидимі думки чи почуття на щось видиме;
  • змінити емоційний біль на фізичний;
  • зменшити непереборні емоційні почуття або думки;
  • отримати відчуття певного контролю;
  • покарати себе за свої почуття і переживання;
  • змусити себе відчувати хоч щось (через відчуття пустоти всередині);
  • показати, що вони потребують допомоги.

Які фактори ризику виникнення самоушкоджувальної поведінки

  • психічні захворювання (депресія, тривога, межові розлади особистості, розлади харчової поведінки);
  • молода людина без піклування батьків чи опікунів;
  • вразливі групи населення, які зазнають дискримінації (ЛГБТ, ВІЛ-позитивні, біженці, мігранти, увʼязнені тощо);
  • загибель близьких людей через самогубство.

Самоушкоджувальна поведінка. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

На що потрібно звернути увагу:

  • наявність шрамів;
  • носіння одягу з довгими рукавами, навіть у спекотну погоду;
  • розмови про відчуття самознецінення та безпомічності;
  • свіжі порізи, синці, сліди опіків;
  • часті повідомлення про випадкові поранення;
  • емоційна нестабільність та непередбачуваність.

Також в центрі контролю та профілактики хвороб, радять:

  • не засуджувати людину у якої помітили самоушкоджувальну поведінку. Намагайтеся всіляко її підтримати. Дайте зрозуміти, що ви хочете допомогти й підтримати.
  • якщо ви доросла людина, то у разі появи у вас самоушкоджувальної поведінки, зверніться за допомогою до сімейного лікаря або до фахівця з психічної допомоги.
  • якщо ви неповнолітній – попросіть допомоги у батьків чи дорослих, яким ви довіряєте.
  • якщо ви спеціаліст (сімейний лікар, соціальний працівник, педагог, священник або інший представник допоміжних професій) ви можете розповісти батькам та дітям/підліткам про самоушкоджувальну поведінку та допомогти з плануванням надання підтримки.
Новини України