Нацгвардієць з ЧАЕС понад два роки в полоні: розповідь мами, яка чекає сина

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Території, забруднені радіоактивними опадами. wikipedia.org

За словами жінки, місто Новозибків після аварії на ЧАЕС входить до територій, забруднених радіоактивними опадами. Вона вважає: нашим полоненим необхідна медична допомога.

"Бо весь радіаційний пил пішов у Білорусію та Новозибків, тобто хлопці з однієї радіації попали в іншу радіацію, і пробули там 15 місяців".

Кімната сина

Мати нацгвардійця вже понад два роки чекає з полону. Єдине нагадування про нього — кімната з речами.

"Ось це кімната сина. Його улюблене ліжечко. Телевізор, комп'ютер, який він сам до речі зібрав влітку у 2021 році. Перші два роки чоловік тут взагалі спав. Для нього це щось особливе. Він казав: «Я тут сплю і думаю про сина, таким чином його оберігаю»".

Мати, яка чекає свого сина-нацгвардійяця з полону. Суспільне Чернігів

Усе в цій кімнаті нагадує їй про сина.

"Це фотокартка з другом з Харкова, де вчився в академії Ярослава Мудрого. Молитви та нагороди сина. І найголовніше, те що принесли хлопці, його друзі зі станції — баф його. Ось таке посвідчення".

Звістка з полону

27 серпня 2022 року мати отримала лист від сина. Як потім вона дізналася від звільнених полонених, ці однакові листи вони писали на початку квітня.

Лист, який передав полонений нацгвардієць додому. Суспільне Чернігів

"Зрівнювали всі літери. Дивились: великі наче б то не син, а потім маленькі — його. Всі закарлючки, крапочки, все, все".

Сама Оксана багато разів писала сину, але відповіді не отримувала. Жінка каже, листи та посилки не передають полоненим. Дзвонити також забороняють.

За весь цей час її сину дозволили зателефонувати додому лише раз, розмова тривала п'ять хвилин і одну секунду.

"Я тільки побачила російський номер, що це +7, я вже кричу в слухавку: «Синочок, синочок. Я розмовляю російською мовою, бо я зрозуміла, що може бути. Я попросила включити відеозв'язок. А він мені говорить: «Мамо, я включив, дивися. А я не можу і від вуха слухавку відірвати, і хочу побачити".

Жінка каже, син просив, щоб його якнайшвидше забрали.

"Я бачила усмішку сина, очі втомлені, просив про допомогу. Але ви знаєте, ріднесенький, свій. Сказав: «Мам, я жив здоров, со мною все хорошо. Нас кормят, не бьют». Ну якщо кажуть не б'ють, значить б'ють. Це стандартне. Це те, що всі хлопці на кожному відео, яке з'являється в мережі, кажуть".

Оксана, чекаючи сина з полону, мріє, що цього року Великдень син зустріне з родиною.

"Я сподіваюсь, що до цього Великодня, до 5 травня моя дитина вже повернеться додому".

Що каже Лубінець

Оксана разом з іншими рідними полонених нацгвардійців із ЧАЕС постійно організовують акції та мітинги на підтримку своїх близьких.

За її словами, наразі з полону звільнили 65 нацгвардійців з ЧАЕС, ще 103 залишаються в Росії.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець на запитання щодо перебування полонених нацгвардійців на забрудненій території Росії відповідає так.

"Така інформація у нас є. Після цього абсолютно зрозуміло, що треба окремо підіймати питання, і ми це робимо, щодо надання медичної допомоги саме цим військовополоненим".

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Суспільне Чернігів

Та, чи надають полоненим необхідну медичну допомогу, Лубінець стверджувати не може.

Офіційно я можу сказати, що за моїми даними, представники міжнародного комітету Червоного Христа, які якраз і повинні забезпечувати захист прав військовополонених не допускаються до українських військовополонених. Не допускаються до місць тримання. Не можуть проконтролювати надання медичної допомоги. Тому, чи можемо ми пропускати, що така допомога не надається, так можемо".

Новини України