Жуки-дазитини — це дивовижна родина невеликих твердокрилих, яких у народі часто називають шерстокрилками.
Це тому, що практично всі дазитіни з ніг до голови вкриті густими, довгими волосками, що стирчать, через що вони мають дуже пухнастий вигляд. Водночас їхнє тіло — це жорсткий, монолітний панцир.
На цьому цікаві особливості цих комах не закінчуються.
— У світовій фауні відомо близько 2000 видів дазитинів, об’єднаних у десятки родів. Серед них у Європі найбільш відомі Amauronia, Danacea, Dasytes, Dasytiscus, Dolichosoma, Enicopus і Psilothrix, — розповідає доцент кафедри біорізноманіття та екології ДНУ Віктор Бригадиренко. — Більшість представників групи дазитинів — невеликі жуки завдовжки 2–8 мм з видовженим тілом і густим опушенням. Їхнє забарвлення зазвичай темне, буре або чорне, але багато видів родів Dasytes і Psilothrix мають красивий металевий зелений, синій або бронзовий блиск. Дазитіни поширені практично по всьому світу. Особливо велике їхнє різноманіття у посушливих і напівпосушливих районах Євразії, Середземномор’я, Центральної Азії та Північної Америки. Представники цієї родини трапляються і на Дніпропетровщині.
Зоолог зазначає, що особливо часто вони зустрічаються на складноцвітих і зонтичних рослинах. Дорослі жуки ведуть денний спосіб життя і більшу частину часу проводять на суцвіттях. Основу їхнього раціону становить пилок, який вони активно поїдають. Багато видів водночас є хижаками та можуть харчуватися дрібними комахами, яйцями безхребетних і різними органічними рештками. Таке поєднання рослинної та тваринної їжі робить їх екологічно дуже пластичною групою.
— В екосистемах дазитіни виконують одразу кілька функцій. Дорослі особини беруть участь у запиленні квіткових рослин, переносячи пилок між суцвіттями, — продовжує розповідь Віктор Бригадиренко. — Личинки сприяють розкладанню органічних решток і беруть участь у ґрунтоутворювальних процесах. Крім того, деякі види регулюють чисельність дрібних безхребетних, виступаючи природними ентомофагами.
Металеве забарвлення багатьох видів пов’язане не лише з пігментами, а й з мікроскопічною структурою покривів, яка спричиняє інтерференцію світла. Саме тому деякі жуки виглядають смарагдово-зеленими або синювато-металевими.
Зазначимо також, що ці комахи ще й дуже давні.
— Господарське значення дазитинів загалом позитивне, — констатує зоолог. — Дорослі жуки є додатковими запилювачами дикорослих і культурних рослин. Вони підвищують стійкість природних екосистем і підтримують біорізноманіття лучних угруповань. Деякі види можуть пошкоджувати окремі генеративні органи рослин, поїдаючи пилок у великих кількостях, однак серйозної економічної шкоди сільському господарству вони зазвичай не завдають. Дазитіни становлять значний інтерес для ентомологів як давня група твердокрилих. Їхні викопні предки відомі ще з крейдового періоду, що свідчить про багатомільйонну історію еволюції цих комах.
