За інформацією: Суспільне Херсон.
Евакуація людей із прифронтових сіл, «соціальне таксі» для маломобільних мешканців, підтримка ветеранів, дітей і людей поважного віку — усі ці напрямки вже понад чотири роки розвиває на Херсонщині громадська організація «Сильні Бо Вільні».
Попри постійні російські обстріли, втрати техніки та ризики для життя, волонтери продовжують працювати та запускати нові соціальні проєкти.
Про виклики, мотивацію команди та допомогу тим, хто її найбільше потребує, розповів керівник організації Ігор Чорний. Це сьоме інтерв’ю, підготовлене в межах проєкту «Захисники півдня».
Чим сьогодні живе громадська організація «Сильні Бо Вільні»?
— За цей час сталося багато подій, і, на жаль, зараз ми переживаємо непрості часи. Особливо важким був квітень — тоді через обстріли було пошкоджено два наші автомобілі. Попри це, ми продовжуємо працювати та реалізовувати нові проєкти завдяки підтримці донорів і партнерів. Ситуація в місті залишається складною, тому майже щодня виникають нові виклики.
Скільки вже років працюєте на правобережжі Херсонщини і наскільки, на вашу думку, організація має вплив на громади півдня України?
Наша організація працює з перших днів окупації Херсона. Спочатку це була ініціатива небайдужих людей, які об’єдналися, щоб допомагати місцевим жителям у складний час. За цей період волонтери надали підтримку великій кількості людей і продовжують робити все можливе, щоб допомогти тим, хто цього потребує.
Серед основних отримувачів допомоги — люди старшого віку. За підтримки гуманітарної організації «People in Need» волонтери привозять їм продуктові та гігієнічні набори, а також ваучери на необхідні покупки.
Соціальна перукарня ГО “Сильні Бо Вільні”, у якій надає надає безкоштовні послуги Ірина Логвиненко, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Крім того, у Херсоні запрацювала «соціальна перукарня». Безкоштовні послуги надає перукарка, яка сама евакуювалася до міста разом із дитиною. Раніше організація допомагала їй, а тепер вона долучилася до проєкту й обслуговує людей, які звертаються по допомогу.
Якщо говорити про напрямки роботи вашої команди, найнебезпечнішою, безперечно, є евакуація людей та тварин з прифронтових територій. Кого, звідки вивозите та чи допомагаєте людям облаштовуватися подалі на нових місцях?
Евакуація людей залишається одним із найскладніших напрямків роботи. Нещодавно організація втратила один броньований евакуаційний автобус — його уразив російський FPV-дрон на оптоволокні. Ще один броньований бус наразі перебуває в ремонті, на який потрібні значні кошти.
Попри це, евакуацію продовжують проводити. Допомогу надала шотландська волонтерська організація «Sunflower Seeds Ukraine», яка передала броньований автобус. Саме на ньому зараз вивозять людей із небезпечних районів.
Волонтери організації “Сильні, бо вільні” допомагають перевозити маломобільних людей у Херсоні. Суспільне Херсон
Дар’ївка нещодавно знову зверталася по допомогу. Я й сам там був не так давно. Зараз дуже складна ситуація і в Дар’ївці, і в Білозерці, і в Олександрівці. Чому складно? Тому що люди часто не бачать, що відбувається за межами їхньої громади.
Коли ми приїжджаємо на евакуацію, вони кажуть: «А що тут такого? Чому ви не можете просто приїхати й забрати нас?» А коли ми їдемо разом назад, вони бачать спалені автомобілі вздовж дороги і дивуються: «А що тут сталося?» Тобто люди не завжди розуміють, наскільки небезпечно дістатися до них. Для нас кожен такий виїзд — дуже складне завдання, але вони цього просто не бачили.
Ми займаємося евакуацією не лише на Херсонщині, а й допомагаємо людям переїжджати в інші регіони України. Зараз, наприклад, звернулася родина, яку потрібно евакуювати. Для них уже знайшли житло на заході країни, але квартира порожня.
Керівник громадської організації «Сильні Бо Вільні» Ігор Чорний. Суспільне Херсон
Тому ми допомагаємо перевезти найнеобхідніші речі для побуту — пральну машину, мікрохвильову піч, холодильник та іншу техніку. Адже на новому місці люди часто починають життя практично з нуля, і житло ще не облаштоване. Ми намагаємося допомогти їм і з цими питаннями.
Люди інші, які потребують допомоги, — наші волонтери супроводжують їх і надалі: допомагають знайти житло, звертаються до інших організацій, які можуть підтримати людей фінансово. Деякі з них допомагають оплатити оренду житла хоча б на два-три місяці. Тому ми намагаємося довести цю справу до логічного завершення, щоб люди після евакуації не залишалися сам на сам зі своїми проблемами, а мали необхідну підтримку.
Коли говорять про небезпечні напрямки роботи, то це не лише евакуація. Дуже ризикованою зараз є й робота «соціального таксі». Через постійну загрозу атак дронів ніколи не знаєш, де саме може бути небезпечно. На жаль, під час роботи «соціального таксі» ми також мали втрати. Один із наших мікроавтобусів був знищений, коли команда приїхала на виклик до жінки, якій стало зле. Такі випадки вкотре показують, наскільки небезпечно сьогодні працювати на прифронтових територіях.
Ви згадали про «соціальне таксі». Що це за проєкт і як ви його реалізовуєте?
«Проєкт “Соціальне таксі” працює вже багато років, мабуть, близько чотирьох. Ідея з’явилася тоді, коли я побачив, наскільки велика в цьому потреба під час евакуацій.
Дуже багато людей поважного віку, людей з інвалідністю або тих, хто пересувається за допомогою милиць, ходунків чи візків, потребують підтримки. Комусь потрібно доїхати до лікарні, комусь — повернутися додому після лікування, поїхати до банку оформити картку, відвідати стоматолога чи вирішити інші повсякденні справи.
Жителька Херсонщини, яка скористалась послугою “Соціальне таксі”. Херсонська ОВА/Telegram
«Соціальне таксі» працює завдяки підтримці адміністрації. Також долучилася організація «Справжні». У нас є гаряча лінія — 0 800 330 215. Люди телефонують, оператор приймає заявки та розподіляє їх між бригадами і транспортом.
У нас є різні автомобілі під різні потреби. Є машини, обладнані для перевезення людей на кріслах колісних, є транспорт для лежачих людей та маломобільних громадян. Кожен автомобіль облаштований по-своєму, залежно від того, кому саме потрібна допомога. Якщо людина може пересуватися самостійно, наприклад, із тростиною, за нею приїжджає звичайний автомобіль.
Заявок дуже багато. Буває по 20–30 звернень на день. Працювати складно, але ми продовжуємо це робити, тому що бачимо, наскільки така допомога потрібна людям
Евакуація, «соціальне таксі» — це те, що здійснюється зараз на автівках, на відкритому просторі, під загрозою постійних дронових атак, артобстрілів, авіаційних нальотів. Як наважуєтеся на такий ризик і чи є втрати серед вашої команди?
Втрати, на жаль, були. Зокрема, загинув Павло Матвієць.
Павло Матвієць, волонтер громадської організації “Сильні Бо Вільні”, який загинув на початку 2025 року. ГО “Сильні Бо Вільні”/Facebook
Нещодавно наш автомобіль атакував FPV-дрон. Троє хлопців із команди отримали акубаротравми, але, слава Богу, встигли вибігти з машини. І найголовніше — вони ще не встигли занести в автомобіль людину, за якою приїхали. Це фактично врятувало життя і їм, і людині. Сам автомобіль був повністю знищений, адже дрон залетів усередину.
Але ми продовжуємо працювати. Як то кажуть, якщо не ми, то хто? Ми ніколи не ховалися. Буває, що партнери, коли ситуація в місті загострюється, коли стаються обстріли чи інші небезпечні події, запитують нас: «Може, вам варто виїхати?»
Я завжди відповідаю, що ми залишаємося в Херсоні саме для того, щоб у найважчі моменти бути поруч із людьми та допомагати нашим мешканцям. Хоча б одне врятоване життя — це вже дуже велика заслуга.
Скільки зараз людей у команді?
Зараз у нашій команді близько 40 людей разом із викладачами. Ми намагаємося створювати для дітей різні можливості для розвитку та дозвілля. У нас працюють гуртки з інформатики, музики, гімнастики, боксу та дзюдо. Є заняття з театрального мистецтва, арттерапії, де діти виготовляють різні поробки. Також працюють логопед-дефектолог і медикиня, яка займається дітьми. Крім того, ми відкрили дитяче кафе — це дуже гарний проєкт.
Тренування в тренажерній залі для дітей, які проводять волонтери ГО “Сильні Бо Вільні”, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Зараз, наприклад, проходять тренування в тренажерній залі. Там займаються підлітки 15–16 років і старші. Особливо приємно, що до роботи долучаються наші волонтери. Один із них — Костянтин, працівник «Соціального таксі». Вдень він допомагає людям дістатися до лікарні чи повернутися додому, а після роботи проводить тренування для дітей. Це дуже показовий приклад того, як люди віддають свій час і сили громаді.
Розкажіть більше про те, що ви можете запропонувати дітям, а може, навіть і дорослим для психологічного розвантаження у Херсоні.
Насправді буває дуже важко. Коли працюєш у «Соціальному таксі» чи займаєшся евакуацією, постійно бачиш людський біль, горе, складні життєві історії. Але потім приходиш у дитячий простір або в наше дитяче кафе й бачиш зовсім іншу картину — усміхнених дітей, їхній сміх, цей гамір і шум. Діти бігають, спілкуються, радіють життю. І це не може не надихати.
Одне з творчих занять для херсонських дітей, які проводять волонтери громадської організації. Ігор Чорний
Спочатку діти приходили дуже замкнутими. Багато хто не хотів спілкуватися з однолітками, тримався осторонь. Але з часом усе змінилося. Зараз діти із задоволенням сюди приходять. Нам дуже хотілося, щоб у дітей, попри все, залишалося дитинство. Не тільки навчання, заняття та тренування, а й дитинство.
І, чесно кажучи, навіть не знаю, як це передати словами. У нас дуже багато різних напрямків, але головне, щоб діти, які сюди приходять, отримували від цього задоволення і психологічне розвантаження.
Херсонці на заході у центрі для людей поважного віку «Світ можливостей», липень 2026 року. Суспільне Херсон
У нас також є центр для людей поважного віку — «Світ можливостей». Сьогодні, наприклад, у них заняття з психологом, завтра — перегляд фільмів. А ще дуже допомагає наш товариш Сергій Кіндра. Я давно мрію організувати для людей старшого віку дискотеку просто неба, як колись біля дуба. Хотілося б, щоб вони могли потанцювати, поспілкуватися і просто гарно провести час. Це було б чудово.
Ідея створити такий простір виникла через потребу підтримати людей поважного віку, допомогти їм не залишатися наодинці та мати можливість спілкуватися. Так само, як і з «Соціальною перукарнею», ця ідея існувала давно, але реалізувати її вдалося лише завдяки підтримці партнерів.
Рішення створити простір було продиктоване й питаннями безпеки. Неодноразово траплялися випадки, коли в теплу погоду бабусі й дідусі виходили на вулицю, сиділи на лавках, спілкувалися, а потім туди прилітали дрони або були обстріли. Тому ми вирішили, що краще, щоб вони проводили час у безпечному просторі, де можуть поспілкуватися між собою та взяти участь у заняттях із фахівцями.
Коли роблять якісь поробки, частину ми залишаємо в просторі, а іноді люди забирають їх додому. Кажуть: «Я зробила рамочку, вставлю в неї фотографію». Дуже приємно бачити, коли люди йдуть звідси з посмішкою та відчуттям полегшення.
«Кава з ветеранами» — ініціатива від ГО, аби підтримати бійців та допомогти їм розвантажитись, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Розкажіть про ініціативу «Кава з ветеранами». Що це таке? Хто туди може долучитися?
«Кава з ветеранами» з’явилася саме для того, щоб підтримати хлопців і дати їм можливість трохи розвантажитися. Це неформальна зустріч: поспілкуватися, випити кави, перекусити.
Ми бачимо, що багатьом ветеранам складно знайти себе в цивільному житті. Дехто почувається самотнім і навіть думає, що більше нікому не потрібен. Тому ми хочемо, щоб у них був простір, куди вони зможуть приходити, спілкуватися, займатися тим, що їм цікаво, разом випити кави чи подивитися фільм. Головне — щоб вони не залишалися наодинці зі своїми переживаннями.
Моя мрія — щоб після відновлення хлопці повністю повернулися до цивільного життя і могли займатися з нашими дітьми. Це ж буде дуже круто. Ми хочемо показати їм, що вони потрібні тут. Попереду ще багато справ, які ми можемо зробити разом.
Учасник ініціативи “Кава з ветераном” Михайло Нестеров, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Також розвиваємо тренажерну залу. Завдяки Олегу зі Шотландії та організації «Sunflower Seeds Ukraine» ми отримали перший тренажер — велосипед. На ньому можуть займатися навіть хлопці з великою вагою чи після поранень — просто сидіти й крутити педалі.
Зараз я прошу партнерів про додаткові тренажери саме для ветеранів. А завдяки підтримці People in Need та інших партнерів, які допомагають нам у ветеранському напрямку, закуповуємо весь необхідний інвентар.
Велику увагу ви приділяєте саме спортивній тематиці. Чому?
Я сам дуже люблю спорт із дитинства. І мені хочеться, щоб він був доступним і безкоштовним як для дітей, так і для дорослих. Навіть зараз до нас приходять займатися дорослі. Можливо, у нас не найновіші тренажери, але є все необхідне для повноцінних фізичних навантажень. І все це безкоштовно — будь-хто може прийти та займатися.
Заняття з рухової активності та гімнастики для дітей, які проводить ГО “Сильні Бо Вільні”, липень 2026 року. Ігор Чорний
Дуже приємно бачити, як молодь стає сильнішою не лише фізично, а й морально. Коли загартовуються і тіло, і дух — це справді круто. Спорт — це про терпіння, витривалість, дисципліну та постійну роботу над собою.
Ви керівник, який не сидить в офісі; ви теж з командою, в русі, в роботі. Що вас особисто мотивує?
Наснаги мені додає те, що в мене дуже багато ідей і задумів. Так було від самого початку. Мені хочеться, щоб усе ставало кращим. Я бачу поруч однодумців і дуже вдячний кожному — своїм друзям, волонтерам, представникам адміністрації, усім людям, які нас підтримують і допомагають. Саме завдяки цій підтримці, зокрема наших іноземних партнерів, ми можемо робити більше і реалізовувати нові проєкти.
У нас розбили броньоване авто, але одна небайдужа людина з Англії привезла нам інший броньований автомобіль, щоб ми могли й надалі працювати, рятувати життя та допомагати людям. Саме завдяки небайдужим людям ми тримаємося.
За словами керівник ГО “Сильні Бо Вільні” Ігора Чорного, у команді кожен волонтер відповідає за свій напрямок, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Коли бачу, скільки навколо хороших людей, які хочуть допомагати, і розумію, що ми тут справді потрібні, то знаю: все буде добре. Так, за мене хвилюються, переживають через мої поїздки. Але я не можу без цього. Це вже частина мого життя. Так само, як спорт, так само і допомога людям.
У нас це працює завдяки тому, що кожен волонтер відповідає за свій напрямок. Наприклад, ветеранами зараз займаються Дмитро Калюжин, мій помічник, і Максим Ревега. Вони взяли цей напрямок на себе й хочуть його розвивати. Я дуже вдячний хлопцям. А зі свого боку намагаюся залучати партнерів і донорів, щоб максимально підтримати цю роботу.
Волонтер громадської організації Дмитро Калюжин опікується ветеранами, липень 2026 року. Суспільне Херсон
Так само в нас є адміністратор дитячого напрямку. Напрямком для людей поважного віку займається пані Олена. Є відповідальні за «Соціальне таксі», евакуацію та інші проєкти. Кожен напрямок має своїх людей, які ним опікуються. І я дуже вдячний команді, тому що без їхньої підтримки і тієї роботи, яку вони роблять, нічого б не було. Я дуже вдячний своїй команді та людям із великим серцем.
Якщо чесно, втома дуже велика. Через усе, що відбувається, іноді опускаються руки. Але саме через це ми маємо працювати ще більше й робити ще більше, щоб усі жертви та втрати не були марними. Головне — залишатися людьми, допомагати близьким, підтримувати одне одного і робити все можливе, щоб нашим мешканцям було легше, а тим, хто приносить сюди біду, — складніше.
Які подальші плани команди?
Стати кращими, сильнішими й робити ще більше. Головне — бути здоровими та живими, щоб мати змогу допомогти якомога більшій кількості людей.
Найбільше хочеться бачити усмішки дітей. Для мене це, мабуть, найважливіше. Коли бачиш їхні сяючі очі — це надихає і дає сили рухатися далі.
Так само хочеться, щоб ветерани відчували: вони тут потрібні, вони не самі, а ми поруч. Ми будемо створювати для них можливості, підтримувати їх і робити все, щоб вони могли повернутися до повноцінного життя.
