За інформацією: Суспільне.
До початку повномасштабного вторгнення 55-річний миколаївець Олександр працював фельдшером у слідчому ізоляторі. Згодом він став бойовим медиком і перебував на гарячих напрямках фронту. Після важкого поранення на Сумщині чоловік проходить реабілітацію у Центрі UNBROKEN.
Суспільне поспілкувалось із ветераном про його бойовий шлях та реабілітацію.
Від роботи в СІЗО до бойового медика
Близько 30 років Олександр працював у СІЗО. До Збройних сил він долучився у 2017 році — одразу після виходу на пенсію. Спочатку чоловік пішов до військкомату, щоб стати на облік.
"Пішов у військкомат ставати на облік. Мені кажуть: "Треба пройти медкомісію". Я їм: "Я ж на пенсію пішов. Може, мені ще в армію скажеш?" А через 15 хвилин у мене на руках уже було відношення до 79-ї бригади".
Військовослужбовець Олександр під час служби в ЗСУ до поранення. З особистого архіву Олександра
Відслуживши три роки в десантно-штурмових військах, Олександр звільнився, але у 2020 році знову повернувся до війська — цього разу на посаду старшого бойового медика 40-ї окремої артилерійської бригади. Розповідає, як зустрів повномасштабне вторгнення:
"Наша бригада виїхала за три дні до війни на навчання. Що б там не розповідали, ніби не знали, — знали прекрасно, що буде вторгнення. Нас поперли на Харків. Війна зустріла хлопців прямо в поїзді", — розповідає Олександр.
Пізніше військового перевели до новоствореної 21-ї бригади. За час великої війни він рятував життя побратимів на різних напрямках: дев'ять місяців на Харківщині, рік на Лиманському напрямку.
"Головне — не кіпішувати": робота бойового медика на фронті
Переважно, Олександр працював на пункті збору поранених, що розташовувався приблизно за кілометр від лінії зіткнення. Часто на передову виїжджав удвох із санінструктором, виконуючи водночас і роль водія.
"Бували дні без поранених, а іноді доводилося рятувати по 10-15 людей за добу. Травми були абсолютно різні. Ось, наприклад, привозять хлопця, на нозі турнікет. Мало того, що він накладений неправильно — як венозний джгут. Тобто артерія не пережата, а вена пережата. А турнікет — це ж така річ, що якщо тримати кілька годин, можна довести себе до ампутації", — ділиться досвідом чоловік.
Військовослужбовець Олександр під час служби в ЗСУ до поранення. З особистого архіву Олександра
За його словами, понад 30 років стажу фельдшером навчили Олександра зберігати спокій в екстремальних умовах.
"Від того, що ти почнеш кіпішувати, ти просто наробиш помилок. Тому на це треба дивитися абсолютно спокійно. Основне завдання — не наводити кіпіш".
Поранення та втрата кінцівки
Поранення Олександр дістав 15 листопада 2025 року на Сумщині. У той день його підрозділ перебував на відпочинку приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту.
"Ймовірніше за все, це був якийсь "ждун", бо ніхто не чув звуку безпілотника. Прилетіло прямо в бліндаж. Я ще встиг завантажити хлопців у машину… А далі нічого не пам'ятаю. Побратими розповідали, що я вже на стабілізаційному пункті почав втрачати свідомість, а до Сум мене ледве довезли з тиском 60 на 30", — згадує військовий.
Військовослужбовець Олександр під час служби у ЗСУ до поранення. З особистого архіву Олександра
Ветеран прийшов до тями вже в реанімації у Києві.
"Коли дістав поранення, то потім скоро й втратив свідомість, тому деякі моменти не пам'ятаю. У мене уламок потрапив під око. Відповідно, верхня щелепа ще переламана була, і, я так розумію, коли уламок витянули, око й випало. Ще ампутували кисть — я, як медик, розумів, що її ампутують".
Також військовий отримав важку контузію та пошкодження слухового нерва.
Арт- і ерготерапія: реабілітація в Центрі UNBROKEN
Після кількох тижнів у Києві Олександра переправили до лікарні Святого Пантелеймона у Львові, а пізніше — у Центр UNBROKEN. Тут Олександр проходить реабілітацію та звикає до життя з біонічним протезом руки.
Ветеран Олександр під час реабілітації. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр показує біонічний протез на руку. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
З чоловіком працюють фахівці, зокрема арттерапевтка Олена, яка нині навчає його текстильній терапії — роботі за ткацьким верстатом.
"Це поєднання дрібної моторики, сенсорного заземлення, дихальних практик. Ми будемо поновлювати з ним контроль над своїм тілом і над середовищем і будемо укладати в основу його думки, переживання, емоційний стан будемо відновлювати", — пояснює Олена.
Ветеран Олександр разом із арттерапевткою Оленою поруч зі ткацьким станком. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Ветеран Олександр разом із арттерапевткою Оленою за ткацьким станком. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр за ткацьким станком. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
За словами арттерапевтки, такі заняття допомагають військовим у саморегуляції, заспокоюють нервову систему та поліпшують сон.
Паралельно вже декілька місяців ветеран опановує навички самостійності на заняттях з ерготерапії. У цьому йому допомагає асистентка ерготерапевта Наталя.
"Ерготерапія — це дуже важлива спеціальність в реабілітації. Завдяки ерготерапії людина навчається самостійності, незалежності, адаптації: або це адаптація побуту, або людини до її звичайного життя, побуту в громаді, соціального середовища, а також повернення до роботи".
Олександр вчиться користуватись біонічним протезом під час ерготерапії. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр вчиться користуватись біонічним протезом під час ерготерапії. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр вчиться користуватись біонічним протезом разом із ерготерапевткою Наталею. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр вчиться користуватись біонічним протезом під час ерготерапії. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Як розповідає жінка, основним завданням ерготерапії у випадку Олександра — навчитися користуватися біонічним протезом, зокрема для побутових речей.
"Результат на даний момент дуже класний. Інколи Олександр робить речі, які мене просто вражають, бо ми до таких складних завдань ще навіть не підходили за програмою, а він бере й самостійно виконує. Наприклад, нещодавно йому вдалося зробити складний захват — взяти жменею одразу декілька дрібних предметів, спеціальних кілочків", — каже вона.
Олександр вчиться брати біонічним протезом електрочайник. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр вчиться брати біонічним протезом електрочайник. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Олександр вчиться набирати воду в електрочайник. Суспільне Миколаїв/Нікіта Хаіндрава
Попереду на нього чекають операції з протезування очного дна та встановлення титанової пластини на щелепу.
"Зате тепер ніхто не скаже, що заліза в організмі не вистачає".
