Народна вища школа у Вовчку: як у чернігівському селі будують школу для дорослих та вчать демократії

Народна вища школа у Вовчку на Чернігівщині. Суспільне Чернігів

У лютому 2021 року харківський бізнес-тренер Сергій Чумаченко їхав незнайомими йому дорогами Чернігівщини. За останній рік він побував у 40 селах України. Шукав, де відкрити школу для дорослих. Та щоразу реальність не збігалася з картинкою, яка жила в голові.

Десь між лісами й полями його машина раптом загальмувала. На дорозі маленька білка пила воду з калюжі. Сергій зачекав, поки тваринка зникне в посадці, і рушив далі. За кількасот метрів побачив дорожній знак "Вовчок". А ще за кілометр у старостаті познайомився з очільницею села Валентиною Лось.

Сергій відчув: пошуки закінчаться тут. Останні сумніви розтанули, коли він побачив дві будівлі 1890-х та 1914 років, де раніше була сільська школа. Незабаром разом із дружиною придбав їх на аукціоні, відремонтував і відкрив першу в Україні Народну вищу школу. Такі неформальні заклади освіти для дорослих винайшли в Данії у XIX столітті. Люди там вчаться мислити критично, дискутувати і брати відповідальність за спільне благо.

Як у маленькому селі на Чернігівщині перевіряють, чи приживеться така модель в Україні? Що таке Народна вища школа? Чому саме Вовчок став місцем експерименту? І як зрозуміти, що таке навчання справді почало змінювати громаду, — у репортажі Наталії Найдюк.

Школу для дітей закрили у 2017-му, для дорослих відкрили у 2021-му

Село Вовчок розташоване вбік від траси М01 Чернігів — Київ, за майже 60 кілометрів від обласного центру. Його історію добре знає староста Валентина Лось. Вона розказує про розкопки часів Трипільської культури, поселення доби Київської Русі, козацькі та монастирські землі.

Церква Різдва Христового у селі Вовчок. Суспільне Чернігів

У центрі Вовчка, на роздоріжжі трьох шляхів, стоїть церква Різдва Христового, збудована на початку XIX століття. А в самому серці цього перехрестя — високий чорний хрест у пам’ять про жертв Голодомору.

Меморіал у пам’ять про жертв Голодомору в селі Вовчок. Суспільне Чернігів

Та в селі історія часто прив’язана не до пам’ятників, а до людей. Найпершого з видатних земляків Валентина Лось згадує Миколу Петренка. Його ім’я, можливо, невідоме широкому загалу. Але голос цього чоловіка чув кожен, хто хоча б раз був у київському метро. Микола Петренко помер 10 років тому і похований у селі.

Староста села Вовчок Валентина Лось на виставці в Народній вищій школі. Екскурсанти жартома подарували їй іграшку лося. Суспільне Чернігів"Треба б організувати якийсь захід, згадати про нього. До червня, роковин смерті, ще є трохи часу", — говорить Валентина Лось.

Тут же, в центрі, на паркані біля розфарбованої квітами автобусної зупинки, прямо під розкладом руху транспорту, висить плакат про виставку "Історія школи та освіти в селі Вовчок". Впродовж 150 років діти в селі навчалися у трьох будівлях. Перша — дерев’яна, збудована в 1890-х роках. Друга — двоповерхова, 1914-го. Третя — середини XX століття.

Автобусна зупинка у Вовчку Суспільне Чернігів

Афіша на автобусній зупинці у Вовчку Суспільне Чернігів

Сам навчальний заклад у селі закрили у 2017-му через малу кількість учнів. У найновішій будівлі зараз старостат, бібліотека, пункт здоров’я та "тренувальна база" місцевого народного гурту "Вербиченька". Два інші приміщення викупила родина харківських підприємців — Сергій та Яна Чумаченки, — щоб відкрити тут Народну вищу школу. Це неформальний навчальний заклад для дорослих. У найстарішій дерев’яній будівлі з грубкою облаштували простір для занять та виставок, а в школі 1914 року — гуртожиток для проживання тренерів та слухачів.

"Неможливо побудувати демократичне суспільство в країні, де неосвічений народ"

Сергій Чумаченко — нині підприємець, бізнес-тренер і дослідник скандинавського досвіду неформальної освіти, зокрема руху фолькбільдунґФолькбільдунґ — скандинавська концепція неформальної освіти та народної просвіти для дорослих, спрямована на особистісний розвиток, формування свідомості й розбудову демократичного суспільства.. За освітою він військовий, у 1990-х працював у гірській рятувальній службі. Згодом створив дитячий табір, а пізніше — тренінгову компанію, що працювала з темами лідерства та командної взаємодії. Там навчалися топменеджери українських компаній.

Сергій Чумаченко. Суспільне Чернігів"Мене завжди оточували прогресивні люди з галузі освіти, науковці. І у 2012-му ми дедалі частіше говорили про те, що українське суспільство, попри революції та зміни, розвивається повільно. Уже була Помаранчева революція. Ми розуміли, що буде ще одна. А люди загалом залишалися такими, як були. Ми почали цікавитися, як взагалі розвиваються суспільства", — пригадує Сергій Чумаченко перші прояви свого зацікавлення цією темою.

У пошуках відповіді він із колегами звернувся до соціокультурного підходу та праць американського дослідника Лоуренса Гаррісона. Згодом вони провели в Україні дослідження. Його результати виявилися песимістичними.

Сергій та Яна Чумаченки. З архіву родини Чумаченків"Ми побачили, що в Україні рівень довіри людей одне до одного та до інституцій — близько 26%, тоді як у Швеції він понад 80%. Дослідження показало, що шансів на швидкий розвиток у нас небагато. Але я понад усе хочу, аби мої діти й онуки жили в Україні. Я мрію, щоб і мені, і їм тут було комфортно. Тому ми почали шукати соціально-трансформувальні підходи, які можуть призвести до бажаних змін у суспільстві за одне-два покоління", — продовжує Чумаченко.

Будівля школи в селі Вовчок 1890-х років. Зараз тут розміщена Народна вища школа. Суспільне Чернігів

Так він натрапив на модель народних вищих шкіл у скандинавських країнах. Перші такі школи виникли в Данії у першій половині XIX століття, а їхню концепцію розробив філософ Нікола Ґрундтвіґ.

"То був складний період для Данії, злам політичної історії, коли від абсолютної монархії вони переходили до форми демократії, країна переживала жахливі наслідки 30-річної війни з Німеччиною та Австрією. Данські інтелектуали дійшли висновку: неможливо побудувати демократичне суспільство в країні, де неосвічений народ. Здорова демократія має базуватися на вільних і проактивних людях, які можуть робити вибір, ухвалювати рішення і відповідати за своє майбутнє. Ґрундтвіґ назвав ці заклади Школами свободи", — пояснює Сергій Чумаченко.

Народна вища школа “Вовчок” Суспільне Чернігів

Ці школи мали давати знання для життя: розвивати критичне мислення, громадянську свідомість і відповідальність за власне майбутнє. Тут не було іспитів, дипломів, сертифікацій чи жорстких рамок, притаманних традиційній освіті. Сергій Чумаченко наголошує на іншому підході до навчання: свободи не можна навчити через книги — її можна лише прожити. У народних вищих школах створюють умови для такого досвіду. Людина вільно обирає, що і як опановувати, вчиться взаємодіяти з іншими учасниками курсу, а потім переносить цей досвід у звичайне життя. Так формується доросла людина, яка мислить вільно і критично.

Згодом ідеї Ґрундтвіґа поширилися на інші скандинавські країни. Вважають, що саме вони разом із фолькбільдунґом стали основою високого рівня життя та добробуту Північної Європи. У 2016 році Сергій Чумаченко побачив одну з народних вищих шкіл на власні очі у Швеції.

"Там немає ієрархії чи оцінок. Викладачі й студенти спілкуються як рівні. Школи працюють під потреби громади й формують активних громадян, а не просто фахівців", — каже він.

Школа 1914 року в селі Вовчок. Нині тут розміщений гуртожиток Народної вищої школи. Суспільне Чернігів

Після цього Сергій почав впроваджувати ідею в Україні через тренінги для педагогів і поїздки до закладів неформальної освіти за кордоном. А у 2020 році разом із дружиною вирішив створити першу Народну вищу школу в Україні. Переглянув понад 40 населених пунктів, перш ніж у 2021 році приїхав на Чернігівщину у Вовчок.

Дві шкільні будівлі подружжя придбало на аукціоні за 330 тисяч гривень. У відкриття та розвиток Народної вищої школи у Вовчку родина Чумаченків інвестувала власні заощадження.

"Після придбання будівель у нас залишалося 20 тисяч доларів на цей проєкт. Я вважав, цього вистачить на ремонт. Але все пішло на заміну дахів. Решту відновлювали згодом поступово. І цей процес досі триває. Ми мінімально втручаємося в стиль, лише фарбуємо та замінюємо зруйновані конструкції", — зазначає Сергій Чумаченко.

У війну народні вищі школи навчають надавати медичну допомогу, виживати та рефлексувати

Нині інтер’єри обох приміщень витримані в нордичному стилі хюґе: мінімум меблів, без зайвих декорацій, лише світла палітра кольорів і функціональний простір. У гуртожитку кілька кімнат для гостей і дві тренерські. Облаштовані душові, туалети, пральня. На другому поверсі є спільна кухня, з вікон якої відкриваються краєвиди на село та світанки. Також є простір для групових занять і тренінгів.

Іоанна Дешура. Суспільне Чернігів

Екскурсію гуртожитком проводить проєктна менеджерка школи та помічниця Сергія — Іоанна Дешура. Вона з Києва, раніше працювала вихователькою в приватному дитячому садку та тренеркою з айкідо. Згодом познайомилася із Сергієм Чумаченком і приєдналася до проєкту. Тепер значну частину часу проводить у Вовчку.

"Мені цікаво тут працювати. Це перша Народна вища школа в Україні. Коли я зрозуміла її цінність, вирішила, що це моє. Хочу вкладатися у розвиток суспільства. Зараз я викладачка підтримки на курсах із підлітками та дорослими, інструкторка з домедичної допомоги", — каже Іоанна.

Невідреставрована частина гуртожитку, будівля школи 1914 року Суспільне Чернігів

Ремонт у гуртожитку ще триває. За кількома дверима — невідреставровані шкільні простори. Вони зберегли свій первісний вигляд: круглі арки, великі дерев’яні вікна, високі двері, меблі. Іоанна говорить, що в цих колоритних коридорах 1914 року згодом облаштують виставкові зали.

Повномасштабна війна, яка збіглася з фактичним початком занять, змінила плани Чумаченка. Він каже, тут планували розвивати нордичну педагогіку, локальний туризм і досліджувати місцеву культуру. Але в лютому 2022-го людям були потрібні інші знання та навички.

Гуртожиток у приміщенні школи, де можуть зупинятися учасники та тренери Суспільне Чернігів

Гуртожиток у приміщенні школи, де можуть зупинятися учасники та тренери Суспільне Чернігів "Коли почалися активні бойові дії, я запитав у фінського історика руху народних вищих шкіл, що такі заклади робили під час воєн. Він назвав напрями — домедична допомога, виживання і рефлексія. Ми інтуїтивно почали робити те саме", — говорить Сергій Чумаченко.

У Вовчку почали проводити курси з тактичної медицини та навчати інструкторів. Сьогодні тут організовують тренінги з нордичної педагогіки для освітян з усієї України. Для мешканців громади проводять курси цифрової грамотності для дорослих, шведської мови та фотографії для дітей. Наразі команда працює над новими програмами.

Школа існує переважно за кошти родини Чумаченків та донати. Сергій Чумаченко каже, що на утримання будівель та заробітні плати викладачів потрібно близько двох мільйонів гривень на рік. Тому наразі він у пошуках меценатів, які могли б постійно підтримувати проєкт.

Для Сергія ця школа — спосіб розвивати суспільство через просвітництво. Він має свої маркери того, що експеримент у Вовчку — успішний:

“Кількісні показники успіху — це зростання кількості громадських організацій, підприємців. Але є й інший вимір. Я зрозумію, що все працює, коли дорослі люди спокійно дискутуватимуть про суспільство, політичні ідеології, відповідальність. Коли з’явиться культура осмисленої розмови. Недостатньо змінювати інституції. Потрібно змінювати світогляд суспільства".

Люди дедалі більше цікавляться цим скандинавським феноменом. Так, другу Народну вищу школу вже відкрили на Рівненщині в серпні 2025 року.

Козацький дух села допоміг бути відкритими до знань

Сергій Чумаченко мав свої причини обрати Вовчок для відкриття Народної вищої школи. Але із розповіді Валентини Лось та інших мешканців відчувається, що люди тут були готові до цього, бо вони активні. Потрібен був організатор та простір, де проявляти цю активність.

Селяни пишаються тим, що Вовчок мав статус козацького села. Цей дух досі проявляється у манері розмовляти, триматися і досягати свого. Цікаво, що так було навіть у непрості з погляду свободи часи СРСР. Як приклад Валентина Лось згадує колишнього голову колгоспу Миколу Сапона. Він домігся, аби мешканці села отримали статус потерпілих від аварії на ЧАЕС IV категорії. Вони були єдині в тодішньому Козелецькому районі. Сапон був готовий пожертвувати своїм партквитком, що в ті часи було ризиковано.

Село Вовчок. Суспільне Чернігів"Він ніколи не мовчав. Пропонував і сусіднім селам вимагати, аби взяли на дослідження їхні трави, молоко. Але ж усі боялися і збитків, і наслідків. А наш голова не злякався, відтак вовчанці мали пільги та могли раніше вийти на пенсію", — підкреслює Валентина Лось.

Останніми роками кількість людей у Вовчку стрімко зменшувалася, проте життя тут вирувало. Так, до великої війни на Чорне озеро в селі приїжджали скаути. У сезон — майже 500 людей, що більше, ніж офіційне населення Вовчка. Тож селяни були відкриті до гостей і тепло прийняли Сергія Чумаченка.

Такий вигляд мали приміщення шкіл у Вовчку у 2021 році. Суспільне Чернігів"Звісно, ми не одразу зрозуміли, що таке Народна вища школа. Але були страшенно раді, що хтось купує приміщення, а отже, вони не зруйнуються. Ця школа принесла нове життя в наше село і привернула до нього увагу", — каже староста.

Вона додає, що з місцевих навчання у школі відвідувало 10–12 людей. Після тренінгів, поїздок за кордон до народних вищих шкіл одна з жінок відкрила масажний кабінет, інша почала виготовляти свічки.

Унікальні експонати для виставки пилилися на горищі

Виставка "Історія школи та освіти в селі Вовчок" — теж результат роботи Народної вищої школи. Її підготувала учасниця, а нині й працівниця школи Наталія Отрощенко. Ця виставка стала головною культурною подією весни в селі.

Наталія Отрощенко. Суспільне Чернігів

У 2002–2017 роках Наталія Отрощенко очолювала сільську загальноосвітню школу. Зізнається, її закриття стало особистою втратою. Тому, коли до села приїхав Сергій Чумаченко і запросив її працювати, каже, залюбки погодилася. Вона слухала, як Сергій розповідав про концепцію народних вищих шкіл, їздила в Литву на навчання.

Жінка додає, що в школі поглиблювала навички комп’ютерної грамотності, також учасників курсу вчили писати гранти, працювати з проєктами.

Наталія глибоко досліджує історію освіти у Вовчку — від парафіяльної школи початку XIX століття до сучасного періоду, який обірвався із закриттям місцевого закладу після 2017 року. Експонати представлені в класі "найстаршої" школи, де обладнали виставкову залу.

Виставка про освіту в селі Вовчок. Народна вища школа Суспільне Чернігів

Виставка про освіту в селі Вовчок. Народна вища школа Суспільне Чернігів "Я готувала цю виставку кілька місяців. Коли виникла ідея глибше дослідити освіту в нашому селі, почала працювати з архівами й опитувати людей. Багато колишніх учнів надсилали фотографії, тож поступово ми відновлювали цю історію. Але про часи Другої світової війни матеріалів майже не було. Якось Сергій Вікторович прибирав горище шкіл і виніс звідти припорошені папери: книги, зошити, табелі, зарплатні відомості. Це була справжня знахідка", — розказує Наталія Отрощенко.

Саме тоді з’ясувалося, наприклад, чому 1 вересня 1943 року до школи у Вовчку мало піти 309 учнів, але фактично з’явилося 247. Причина проста і трагічна — у дітей не було одягу та взуття.

Виставка — це фотографії та історії про школу, учнів і вчителів різних епох. Частину фото відреставрував і "оживив" за допомогою ШІ Дмитро Балховітін. Він ветеран і фотограф, який нині викладає у Народній вищій школі фотомистецтво для дітей. Також у класі поставили стару велику рахівницю, макет будівлі, картину місцевого вчителя 1940 року… А ще — стару парту.

Парта — місцева легенда Вовчка. Суспільне Чернігів

Цей експонат презентують як місце здійснення бажань. Кажуть, якщо посидіти за нею й подумати про найважливіше, воно обов’язково здійсниться. Гості завзято перевіряють легенду, один за одним сідаючи на лаву парти.

*******

Після від’їзду екскурсантів Наталія Отрощенко нарешті видихає і розслабляється. За місяць її виставку відвідали понад 150 людей. У стратегічних планах — створити музей освіти й самого села. Та на все потрібен час і гроші.

Наталія Отрощенко. Суспільне Чернігів"Із відкриттям Народної вищої школи село ніби ожило. У нас часто проходять тренінги, семінари. Завдяки Сергію Чумаченку про Вовчок знають за межами України. Вірю, що колись про нього говоритимуть як про село, де розпочався рух народних вищих шкіл в Україні", — резюмує Наталія Отрощенко.