За інформацією: Суспільне.
Петро Староста, продавець. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Асортимент на суботньому ринку різний — тут можна знайти овочі, фрукти, одяг, взуття, господарські товари. Жителька села Сільце Ольга Пирога продає продукцію власного виробництва.
«Вже на ринку цьому багато років торгуємо, подобається нам тут, покупці привітні. Багато років, я знаю, десь 20 точно є. Це лише наше виробництво, своє домашнє», — поділилася жінка.
Продавці торгують поруч із місцевим стадіоном. Хтось продає під критими навісами, інші — розкладають товар біля дороги.
Ринок у селищі Довге. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Житель Імстичова Михайло Кушнір сам вирощує виноград. Чоловік розповідає, що зараз продає вісім його сортів. Додатковий заробіток необхідний через невелику пенсію, розповів чоловік:
«Зараз у мене вісім сортів. Просто робити щось треба, бо пенсія 3400 грн. Як прожити на ту пенсію? То нереально. Зараз за виноград виручив н-нну кількість грошей і як раз це згодиться мені в сімейний бюджет».
Ринок у Довгому почав працювати на початку 1990-х років. Селищний голова Віктор Симканич пригадав, що спочатку торгівля відбувалася на території футбольного стадіону. Згодом місця перемістили вздовж центральної дороги.
«Це був один із найбільших ринків такого типу на Закарпатті. Він був досить популярний, досить великий. Десь фактично він зароджувався саме на території стадіону. Основна маса тепер торгових яток і людей розміщується по дорозі, по центральній дорозі, яка веде в сторону Сваляви», — розповів голова.
За словами селищного голови та місцевих жителів, протягом останніх десяти років речового товару на ринку стало менше. Покупчиня Оксана каже, що раніше тут було більше торгових наметів та асортименту.
Ринок у селищі Довге Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Ринок у селищі Довге Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Ринок у селищі Довге Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Ринок у селищі Довге Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Водночас місцева жителька Ольга Цільо-Ребрей, зазначає, що на ринок і нині приїжджають продавці з навколишніх сіл та інших районів Закарпаття.
«Дуже такий він багатий. Сходяться всі з сусідніх сіл, з районів навіть. Привозять, що мають, що вирощують, і продають. Під час війни він меншим стає: і людей немає, і люди не йдуть купувати», — поділилася жінка.
Оксана Росоха, яка вже понад 20 років продає одяг та взуття розповіла, що постійні покупці продовжують приходити, навіть коли жінка не приїжджає кілька тижнів.
«Люди до нас звикли, до нас повертаються наші постійні клієнти — вони приходять. Я рада спілкуванню з цими клієнтами своїми», — сказала Оксана Росоха.
