Про втрату в громаді повідомила міська рада.
РУДНІК ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
04.08.1970 — 14.09.2025 рр.
Народився Олег Васильович у м. Житомирі. Здобував освіту у ЗОШ №30 (нині — ліцей №30), а згодом вступив до Житомирського технікуму механічної обробки деревини, нині — ВСП “Житомирський технологічний фаховий коледж КНУБА”. Саме там доля подарувала йому зустріч із майбутньою дружиною Іриною, з якою в любові, злагоді та взаємопідтримці будували свою сім’ю.
Відео дня
Після навчання проходив строкову військову службу. Від юних років був допитливим і спостережливим, захоплювався технікою, кресленням, фізикою, історією. Його особливою пристрастю була риболовля — там він знаходив спокій, натхнення й гармонію з природою.
Олег був відданим родині: турботливим чоловіком, люблячим батьком двох доньок, дбайливим сином для своєї мами, надійною опорою і гордістю для близьких. З особливою ніжністю ставився до свого онука, якому радів усім серцем.
Багато років працював у сфері поліграфії міста Житомира, а згодом — у КП “Житомиртеплокомуненерго” ЖМР, де зарекомендував себе як майстер високого рівня, фахівець із золотими руками, якого щиро поважали колеги.
У грудні 2023 р., маючи бронювання на підприємстві, Олег добровільно став до лав ЗСУ. Його рішення продиктоване серцем — він не міг залишатися осторонь, коли країна потребувала захисту. Вірно служив, виконував бойові завдання з честю та гідністю. Був відзначений медаллю “Ветеран війни — Учасник бойових дій”, подяками, грамотами та щирою вдячністю і повагою побратимів.
14.09.2025 р. невблаганна смерть вирвала Олега Васильовича із лав Захисників, у зоні виконання бойових завдань зупинилося серце мужнього Воїна, патріота, доброї людини, вірного сім’янина…
У вічній скорботі рідні, друзі, побратими, усі, хто знав і цінував Олега.
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику…
