За інформацією: Суспільне Рівне.
Олександр Зіняк із позивним Лис розпочав свій шлях у війську 32 роки тому. Чоловік родом із Дубна, понад 26 років проживає у Волинській області, нині — боронить кордони держави поблизу Сумської області.
Про те, як відрізняються бойові дії в період АТО і на початку повномасштабного вторгнення, коли розпочав писати власні тексти і чому не вдається їх видати — Олександр розповів в інтерв’ю Суспільному.
Олександр пройшов АТО, і з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави. На третій день після 24 лютого 2022 року він стояв у черзі до Володимирського військкомату. Пригадав, що тоді охочих було настільки багато, що людей навіть просили повертатися пізніше. Перші місяці служби — підсилення кордону з Білоруссю.
“Ми зустрічали цих білоруських прикордонників, а потім уже з'явилися російські солдати. Хотілося б назвати їх по-іншому, та не хочеться в ефірі. І з такими білими пов'язочками, котрі нам показували — що вам, типу, гаплик. Відповідно, ми їм нічого не показували, щоб не йти на якісь провокації, але це було”, — розповів військовий.
Олександр Зіняк. Олександр Зіняк
Згодом Олександр перебував на Лиманському напрямку. Саме там, за його словами, війна постала зовсім іншою, ніж під час АТО:
“Ніхто не очікував таких скидів, що таке може бути, артобстрілів, ударів. Такої близькості з противником, скажімо так — це було до 200 метрів. Ну от, я досі пам'ятаю, як це було”.
З побратимами. Олександр Зіняк
Під час боїв Олександр зазнав контузій, проходив реабілітацію, але повертався в стрій. Він не ідеалізує службу і прямо говорить про проблеми. Зокрема, робить це через творчість. Писати Олександр почав ще в дитинстві, згодом покинув творчість. Повернення до письма сталося після важкої контузії — за порадою психолога.
“Війна — це ж історія. Я думаю, це буде колись цікаво для нащадків прочитати. Тому що багато в мене віршів — це присвячені самій війні”, — зазначив Олександр.
Олександр Зіняк. Олександр Зіняк
Одна з головних мрій — видати книжку. Якщо це вдасться, гроші від продажу автор хоче спрямувати на допомогу дитячим будинкам. Це для нього особиста тема — власне дитинство минуло без повноцінної батьківської опіки:
“Сам прожив колись дитинство з дідом, з бабою… при живих батьках, скажімо так. І для мене це трошки болюче. Ці діти, котрі перебувають в дитячих будинках, в будинках сімейного типу, для мене це дуже близьке — їхній стан, їхні почуття, їхнє відношення, їхня нестача батьківської турботи”.
Олександр Зіняк. Олександр Зіняк
Після війни Олександр мріє продовжити службу й працювати не лише з військовими, а й з членами їхніх родин. І, як більшість українських воїнів, розповідає, мріє про одне — щоб війна закінчилася.
З побратимом. Олександр Зіняк
Олександр Зіняк. Олександр Зіняк
Більше дивіться у відеоверсії інтерв’ю.
