За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Шеврон 128 ОГШб. Фото: Закарпатська 128 бригада | Facebook
Військовослужбовець Михайло на позивний "Джокер" служить у підрозділі безпілотних літальних апаратів 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. У перші дні повномасштабної війни Михайло відвіз свою сестру з Києва додому на Закарпаття й пішов у військкомат.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
Михайло мав усі підстави залишатися в цивільному житті, бо у 24 роки він ще не підпадав під мобілізацію за віком та був обмежено придатний до військової служби. У ТЦК та СП чоловік відмовився від ВЛК та попросився в бойову 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Товариші дали йому позивний "Джокер".
"Я проходив спеціальне навчання на оператора БПЛА в Києві, проте справжній досвід здобув на бойових виїздах. Дронами ми вражаємо і піхотні, й артилерійські, і мобільні броньовані цілі на відстані 10 — 12 кілометрів", — розповідає "Джокер"
За словами військового, відстань ураження й потужність боєприпасів для FPV-дронів із часом тільки зростатиме й ефективність безпілотників висока. Тому оператори БПЛА часто самі стають пріоритетною мішенню для російських безпілотників. "Джокер" знає це зі свого досвіду.
"Після виконання завдання ми мали повертатися з бойової позиції, за нами на пікапі приїхав товариш. По дорозі його наздогнав ворожий дрон, але не влучив — вибухнув за кілька метрів від машини. Як виявилося, росіяни моніторили ту дорогу, запускали почергово FPV-дрони, щоб постійно бути в повітрі. Невдовзі після виїзду інший дрон наздогнав нас і влучив у передні двері. Водій, котрий приїхав за нами, загинув. Я сидів попереду і отримав контузію, лопнули обидві барабанні перетинки. Ще двоє товаришів позаду отримали легші контузії", — згадує військовий.
Після двох операцій та лікування, Михайло повернувся в підрозділ і продовжив воювати. Згодом на бойовому виїзді він отримав ще одну контузію, але швидко відновився.
"Ми бачимо, як працюють ворожі БПЛА й можемо оцінити їхній професіоналізм. У росіян є різні підрозділи: слабкі, які роблять багато помилок, і досвідчені, в яких самим можна повчитися. Ми літаємо під конкретні цілі, а вони можуть летіти навмання й шукати ціль самі", — розповідає "Джокер"
Після поранення Михайло лікувався в тилу і бачив багато чоловіків призовного віку, котрі не хочуть іти воювати. Ця картина його неприємно вразила.
"Зараз є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде. Так, війна — це страшно, тут присутня смерть. І мені буває страшно на позиції під час обстрілу. Але страх треба вчитися долати. Зате тут такий досвід, який не переживеш ніде інде — емоції, дружба, відчуття плеча, адреналін, радість від знищення цілей. У мене бажання знищити ворогів якомога більше — так швидше закінчиться війна, і я зможу повернутися додому", — зауважує захисник.
